| Дата народження | 13 грудня 1893 р.
|
| Місце народження | Тростянець
|
| Освіта | Охтирська чоловіча гімназія, Богодухівська гімназія
|
| Мова текстів | українська |
| Діяльність | письменник, поет, публіцист
|
| Популярні книжки | «Я (Романтика)»
|
| Відома цитата | «І це зрозуміло: — я — чекіст, але і людина.» (з тексту «Я (Романтика)»)
|
Поговорімо про Миколу Хвильового? Ким він був? Про що писав, кого любив та як вплинув на українську літературу? Розпочнімо!
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов) народився 13 грудня 1893 року на Харківщині у селищі Тростянець (зараз це Сумська область, Україна).
Його батько, Григорій Олексійович Фітільов був дворянином, а матір, Єлизавета Іванівна – вчителькою. Малий Микола навчався у початковій школі села Колонтаєв, пізніше – в Охтирській чоловічій гімназії та в Богодухівській гімназії, звідки його виключили.
Хвильовий брав участь у Першій світовій війні. У квітні 1919 року вступив до КП(б)У. Після завершення війни він став засновником та активним членом літературних угруповань «Гарт», Пролітфронт, Урбіно, а також – ініціатором створення та організатором ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури).
Можливо, ви чули, яку роль відіграв письменник у тогочасній літературній дискусії? Так от, його стаття «Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян» поклала початок літературній дискусії 1925-1928 років. Метою дискусії було визначити завдання та шляхи розвитку української літератури, а також місце письменника та його роль у суспільстві. Хвильовий наголошував, що українська література має стати менш русифікованою та взяти курс на «Європу». Через це влада розкритикувала його та звинуватила в «українському буржуазному націоналізмі» й антипартійності.
А 13 травня 1933 року Микола Хвильовий вчинив самогубство у Харкові на знак протесту проти тоталітарного режиму, залишивши прощальну записку. Йому було 40 років.
Ви запитаєте, а як щодо особистого життя письменника? Розповідаємо! Він був одруженим двічі: у 1919 році – з вчителькою Катериною Гащенко, шлюб тривав 2 роки, та від нього у подружжя народилася дочка Іраїда. Другою дружиною Хвильового стала Юлія Уманцева, яка мала дочку від першого шлюбу — Любов, саме Любові письменник заповів авторські права на свої твори.
Як і багато інших авторів, свій шлях у письменстві Микола Хвильовий починав з поезії. Першим віршем, що вийшов друком у Харкові в 1919 році, став «Я тепер покохав город». Пізніше, у 1921 році вийшли поема «В електричний вік» та поетична збірка «Молодість», а в 1922 році збірка — «Досвітні симфонії». Після поетичної творчості автор перейшов до написання новел та оповідань.
Письменник був просто майстром короткої прози та найактивніше працював в жанрі напружених психологічних новел та оповідань з елементами романтизму та імпресіонізму, наприклад: «Я Романтика», «Вступна новела», «Життя», «Мати», «Колонії, вілли…», «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Юрко» тощо.
Також автор писав романи та повісті. Найвідомішими творами в цих жанрах є:
Не лише художні твори писав автор, а і памфлети і статті, що стали ключовими для культурного відродження 1920-х років. Наприклад, «Україна чи Малоросія?», «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Про «сатану в бочці», або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян».
Познайомитися з творами Миколи Хвильового ви можете на нашому сайті Readeat.com. Зібрали для вас різноманітні видання:
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
