Микола Хвильовий

Поговорімо про Миколу Хвильового? Ким він був? Про що писав, кого любив та як вплинув на українську літературу? Розпочнімо!

Життєпис

Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов) народився 13 грудня 1893 року на Харківщині у селищі Тростянець (зараз це Сумська область, Україна).

Його батько, Григорій Олексійович Фітільов був дворянином, а матір, Єлизавета Іванівна – вчителькою. Малий Микола навчався у початковій школі села Колонтаєв, пізніше – в Охтирській чоловічій гімназії та в Богодухівській гімназії, звідки його виключили.

Хвильовий брав участь у Першій світовій війні. У квітні 1919 року вступив до КП(б)У. Після завершення війни він став засновником та активним членом літературних угруповань «Гарт», Пролітфронт, Урбіно, а також – ініціатором створення та організатором ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури).

Можливо, ви чули, яку роль відіграв письменник у тогочасній літературній дискусії? Так от, його стаття «Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян» поклала початок літературній дискусії 1925-1928 років. Метою дискусії було визначити завдання та шляхи розвитку української літератури, а також місце письменника та його роль у суспільстві. Хвильовий наголошував, що українська література має стати менш русифікованою та взяти курс на «Європу». Через це влада розкритикувала його та звинуватила в «українському буржуазному націоналізмі» й антипартійності.

А 13 травня 1933 року Микола Хвильовий вчинив самогубство у Харкові на знак протесту проти тоталітарного режиму, залишивши прощальну записку. Йому було 40 років.

Особисте життя

Ви запитаєте, а як щодо особистого життя письменника? Розповідаємо! Він був одруженим двічі: у 1919 році – з вчителькою Катериною Гащенко, шлюб тривав 2 роки, та від нього у подружжя народилася дочка Іраїда. Другою дружиною Хвильового стала Юлія Уманцева, яка мала дочку від першого шлюбу — Любов, саме Любові письменник заповів авторські права на свої твори.

Микола Хвильовий твори

Поезія

Як і багато інших авторів, свій шлях у письменстві Микола Хвильовий починав з поезії. Першим віршем, що вийшов друком у Харкові в 1919 році, став «Я тепер покохав город». Пізніше, у 1921 році вийшли поема «В електричний вік» та поетична збірка «Молодість», а в 1922 році збірка  — «Досвітні симфонії». Після поетичної творчості автор перейшов до написання новел та оповідань.

Оповідання та новели

Письменник був просто майстром короткої прози та найактивніше працював в жанрі напружених психологічних новел та оповідань з елементами романтизму та імпресіонізму, наприклад: «Я Романтика», «Вступна новела», «Життя», «Мати», «Колонії, вілли…», «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Юрко» тощо.

Романи та повісті

Також автор писав романи та повісті. Найвідомішими творами в цих жанрах є:

• «Вальдшнепи» – незавершений роман про наслідки революційних перетворень в Україні, її національне відродження та розчарування в ідеалах минулого.
• «Повість про санаторійну зону» – повість про українське пореволюційне суспільство, що стало «санаторійною зоною», а колишні революціонери –  «зайвими» людьми у цьому світі.
• «Іван Іванович» – сатирична повість про комуністичний режим в Україні та абсурдну політику режиму.

Памфлети та статті

Не лише художні твори писав автор, а і памфлети і статті, що стали ключовими для культурного відродження 1920-х років. Наприклад, «Україна чи Малоросія?», «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Про «сатану в бочці», або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян».

Видання

Познайомитися з творами Миколи Хвильового ви можете на нашому сайті Readeat.com. Зібрали для вас різноманітні видання:

• «Повість про санаторійну зону»
• «Розстріляне відродження. Семенко, Седляр, Старицька-Черняхівська, Хвильовий, Хоткевич, Шкурупій»
• «Я (Романтика). Повість про санаторійну зону»
• «Досвітні симфонії»
• «Вальдшнепи»
• «Я (Романтика)»
• «Останній день»
• «Сині етюди»