Читацькі рев'ю: 3 враження про книжки Сергія Жадана

Дуже важлива, сильна і важка книга, події якої відбуваються на самому початку російсько-української війни - у 2014 році.

Книга до болю реалістична і страшна — страшна саме… буденністю оповіді.
Це історія про те, як саме розгортаються військові дії — крок за кроком, ніби ти сам стаєш їх свідком. Це страшно і дивно водночас, досить незвичний досвід навіть незважаючи на те, що я двічі бачила це на власні очі - але ж з трохи більшої відстані.

Історія про те, що простій людині насправді начхати на політику — вона прагне тільки спокійного життя.
Про те, що деякі цінності переважують жах і всі складності.
Історія про життя і виживання.
Про турботу і любов.
Про силу і безпомічність.

«Ніби знову вчусь писати, вчу абетку — веселу й співочу, знаючи, що мої адресати нічого від мене давно не хочуть»

Двічі бачила Сергія Жадана «в дії» не тільки, як талановитого письменника і поета, а і як митця, оратора, фронтмена. Вперше на фестивалі Файне Місто (Тернопіль) разом із іншими учасниками гурту «Жадан та собаки», здається, вони тоді перекушували мівіною :) між грою на сцені!

Вдруге на читаннях у Києві у теплій ламповій атмосфері. ТОМУ... для мене це більше, ніж серійне видання творів одного з моїх улюблених авторів — це і пам'ять, і спокута, і гріх, і почуття, і нове народження, і саме життя...

Крутезна збірка! Вибрані твори!

Я знайшла у ній багато з того, що люблю, що колись почула вперше, і те, до чого змогла дійти згодом...

І мені подобається художнє оформлення, це великий плюс!

«Всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами»

«Ворошиловград» чоловіча історія, доросла. Про «лихі 90-і», про бандитів, братків, циганів, футбол, літаки. Чоловіки б'ють один одному морди, захищають бізнес(стару заправку), багато лаються, ремонтують машини, носять засмальцований одяг. Між тим випивають, а можливо щось і курять, бо головний герой грає у футбол з уже померлими друзями юності. І, звичайно, за ці чоловічі подвиги їх кохають жінки. Особливо головного героя Германа.

Звучить дивно, але цей роман про чоловіків мені дуже сподобався. Незважаючи на те, що читала текст і мене він так «тригерив». Справа в тому, що моя юність — це 90-і. І це були досить щасливі дні, як, напевно, для кожної людини. У мене не було ніяких пригод, що відгукувалися б у тексті книги. А я ніби лише зараз збагнула, які це були депресивні часи. І ким стали ми пілотами чи лузерами?

Вперше читаю прозу автора. І як сказала моя гарна колега в інстаграм @lilialishchuk «прозу він пише так само, як і поезію»💯.

Текст дуже поетичні, багато метафор.

Автор говорить про те, що неможливо побачити іншим у звичайних людях, речах, природі.

Жадан бачить більше, глибше.