Нові відгуки

Вибачте, але для мене це не історія кохання. Пристрасті - так. Все, що відбувалось на Бора-Бора - гарно, ніжно, чуттєво. За це пару балів. Ще бал за занурення в жахи війни без опису її самої через поранених солдат. Але ж ми говоримо про книгу в цілому. А вона описує зраду, метання від одного чоловіка до іншого: в коханні зізнаюсь тому, весілля плануватиму з тим, думатиму все життя про цього. Маєш родину, але пишеш любовні листи іншій - для мене це не ало. А що вони взагалі зробили заради такого сильного, як нам подавали, кохання? Ніхто не намагався розставити крапки над і. Навіть коли твоє ніби-то кохання на відстані витягнутої руки, ти розвертаєшся і йдеш, бо він з іншою жінкою говорить. Оці моменти, де він думає, що вона його не любить, а вона те саме про нього і у нас виходять мільйони років, злиті в трубу. Можливо, частково тому мене і розізлила ця книга. Бо я прямо зараз бачу жінок і чоловіків, які попри тяжку розлуку під час війни шукають можливості зустрічі, вирішення питань між ними, чекають, вірять, а не кидаються до когось іншого або й зовсім забивають на тих, кого називають коханими. Та я і сама свого часу їздила в дєбрі цієї країни, щоб раз на кілька місяців пару годин за руку потримати своє кохання😅 А тут мені за кохання подають це бе-ме? Крім всього іншого я не люблю, коли подібні кінцівки подають, як хепіенд. Все життя в спогадах, сумнівах, брехні іншим, а в кінці ми типу щасливі. За подругу і прощення взагалі мовчу. Написано просто, легко читається, сюжет і поведінка майже всіх героїв роздратували.

Це не зовсім відгук, я не можу його написати, це мої почуття після прочитання. Декілька років я свідомо уникаю сюжетів про Другу світову та Голокост. З дитинства це для мене була найболючіша тема, а останніми роками моя менталка вже просто не стягує (максимально через повномасштабне вторгнення). Я не знала, про ЩО ця книга. В анотації і близько немає натяку, там якось лайтово все написано, тому я зовсім не очікувала, що мені доведеться зіткнутися з жорсткими тригерами на тему воєнних злочинів. Не уявляю, як пані Джіо, мати трьох дітей (як я) та мачуха ще трьох, писала цей сюжет. Бо моє жіноче та материнське серце, здавалося, зупинялося кілька разів під час читання. А в кінці я дуже плакала. Мої співчуття нашим жінкам та дітям, які зараз знаходяться в російській окупації. Вічна пам'ять жертвам нацистської окупації.

«Ожинова зима» — це сумна, зворушлива і дуже тепла книга. Вона розповідає дві історії — одну з минулого, іншу з теперішнього, які згодом несподівано переплітаються. Мені дуже сподобалась атмосфера — сніг, тиша, трохи смутку, але й надії. У центрі сюжету — зникнення маленького хлопчика під час рідкісного травневого снігопаду і журналістка, яка через десятки років намагається розкрити цю давню таємницю. Читається легко, емоції справжні, герої живі. Особливо вразила материнська любов, біль втрати й те, як доля людей може змінюватись від одного випадку. Якщо шукаєш щось душевне, трохи драматичне, але дуже щире — ця книга варта уваги.

Мені сподобалася ця книга, бо вона легка, атмосферна і водночас має в собі загадку. Події відбуваються у двох різних часах, і це робить історію цікавішою — поступово дізнаєшся, як усе пов’язане. Головна героїня їде до старовинного маєтку в Англії, щоб знайти рідкісну квітку — камелію, але знаходить набагато більше: таємниці, романтику й нове розуміння себе. Читалося легко, іноді трохи сумно, але загалом залишилось приємне враження. Це книга про любов, минуле, яке не відпускає, і про те, як навіть дрібниці можуть змінити життя.

«Фіалки в березні» — ніжна й зворушлива історія, яка поєднує сучасність і минуле. Мені сподобалась атмосфера книги — спокійний острів, аромат весни та таємниці, які відкриваються поступово. Головна героїня, Емілі, переживає важкий період у житті, але несподівано знаходить старий щоденник, який змінює її погляд на багато речей. Минуле героїв перегукується з її власною історією, і це дуже емоційно. Книга читається легко, мова красива й тепла. Вона про те, як важливо пробачати, рухатись далі й знаходити себе, навіть коли здається, що все втрачено. Це роман для душі — легкий, з нотками смутку й надії водночас. Раджу тим, хто любить сімейні таємниці, романтику і трохи ностальгії.

Я люблю книги цієї авторки — звісно, деякі більше, а деякі менше. На жаль, ця книга потрапляє до категорії «менше». Для мене в ній виявилося замало любовної історії. Так, сюжет цікавий. Протягом усієї книги відчувалася певна моторошна загадковість — це було нетипово, і це, безперечно, є плюсом твору. У кожного героя — свій «скелет у шафі», і кожен викликає суперечливі емоції. Це також зараховую до переваг книги. Можливо, на моє сприйняття вплинуло те, що я взяла цю книгу в подорож — мій настрій не збігався з атмосферою твору. Тож можу підсумувати: ця книга — не легке чтиво для подорожі. Все ж мої фаворити від Джіо — це "Бунгало" і "Ранкове сяйво". Ставлю 7 "Останній Камелії", і точно не більше.

Від книжки я нічого неочікувала, тому була приємно вражена Енн-заручена, але не впевнена в правильності свого рішення. Кітті-її найліпша подруга, закохана в дорослого чоловіка. Вони приймають рішення добровільно піти медсестрами, і їх відправляють на Бора-Бора(дії відбуваються під час Другої Світової) Навколо цього острова ходять різні чутки, але ми точно можемо бути впевнені у тому, що він змінює людей. Неймовірно щімка історія, на душі був камінь, через ті всі події, багатьох було шкода.. Єдине чого мені невистачило-це розкриття героїні Мері, її історії з тим хлопцем, бо я не очікувала що там таке трапиться Кітті-мені здається за її поведінкою ховається шось більше, ніж просто часта закоханність. Енн можна зрозуміти, вона молода і через цей тиск, через поспіх розгубилась та запанікувала. А загалом тут і про дружбу, таємниці, зраду, заздрість і звісно ж про кохання Кінець історії мене дуже розчулив, цікаво як все закінчилось, якби доля розпорядилась по інакшому?

Це друга прочитана мною книга авторки і що скажу — мені дуже подобається як вона пише😍 це легкі, але максимально життєві історії, в які хочеться пірнути з головою щоразу. І, до речі, в кожній можна відшукати трішки із власного життя🤭 ⠀ Джун — успішна банкірка, кар'єристка. В неї завжди все сплановано та чітко. В такому шаленому ритмі життя просто немає місця коханню та сім'ї. Одного дня Джун дізнається, що отримала дитячу книгарню у спадок від улюбленої тітки Рубі. Книгарня стара та вже давно не приносить дохід, але з нею багато чого пов'язано. Дівчина бере відпустку та летить продавати крамничку, адже що ж з нею ще може зробити зайнята людина? Прилетівши в Сіетл Рубі ніби потрапляє в нове життя. Вона згадує дитинство, тітку Рубі, свою сім'ю. Вона опиняється в світі без хаосу, поспіху та стресу. Тут люди живуть своє розмірене та спокійне життя. Джун замислилась, чи змогла б вона так само жити і чи хотіла цього насправді. Тітка Рубі знала, що Джун особисто приїде в книгарню, тому залишила їй кілька загадок на полицях серед книг. Розгадавши загадки головна героїня зможе відкрити багато сімейних таємниць, що допоможуть прийняти рішення щодо всього її майбутнього життя. ⠀ Книга має ніби і передбачуваний сюжет, але і водночас має круті повороти. Вона так написана, що вам захочеться її прочитати від початку і до кінця. Захочеться дізнатись цю історію повністю☺️ Якщо ви теж зараз серед хаосу — прочитайте цю книгу обов'язково. Вона огорне вас спокоєм та класною атмосферою.