З Лондона з любов'ю

Цей роман об’єднує таємниці і роздуми над людською самотністю. Головна героїня Адді тікає від минулого на човнову пристань, де знаходить нових друзів і відкриває давню загадку про попередню мешканку цього місця. Джіо створює атмосферу, в якій кожен персонаж має свою історію і глибокі внутрішні конфлікти. Книга про те, як нові починання можуть вилікувати старі рани.

Це не зовсім те, що я зазвичай читаю, але завжди потрібно бути відкритим до чогось нового. Ім’я Сари Джіо давно майоріло в мене перед очима, поки я “гуляла” просторами букстаграму, тож я вирішила дати цій книзі шанс. Не скажу, що після її прочитання я була сильно вражена. Ні. Тай своє знайомство із творчістю авторки бестселерів The New York Times я навряд чи продовжу. Тим не менше, я не шкодую, що взяла в руки її останнє “дитя”. Звісно, деякі фрагменти роману здавалися дуже наївними і передбачуваними, а вчинки героїв — непереконливими. Іноді в голові виникала зухвала думка “Тю, та я таке і сама могла б написати!”. Правда, на рахунку Джіо вже 11 повноцінних книг, а на моєму — аж цілих 0. Проте я вдячна Сарі за те, що вона зуміла створити теплу затишну атмосферу і подарувала мені відчуття легкості та спокою. Можливо, саме завдяки цій суперздатності американська письменниця і здобула любов читачів у різних куточках світу.

Книга починається з того, що розлучена американка Валентина переїжджає у Лондон після звістки про смерть своєї матері, яку вона не бачила з 11-ти років. Колишня бібліотекарка і букблогерка успадковує від неї не лише квартиру в районі Прімроуз-Гілл, але й книжкову крамницю. Жінка намагається вдихнути в книгарню нове життя, а заодно з’ясувати, ким була її матір та чому вона покинула власну родину.

Сюжет роману розгортається у кількох часових і просторових вимірах, відтак читач подорожуватиме із США до Англії і навпаки, а також переміщатиметься у часі від 60-х років до сьогодення. Розповідь ведеться почергово від імені двох жінок - Валентини та її матері Елоїзи. Остання влаштує для доньки справжній квест з підказками, що допоможе розгадати сімейні таємниці та подарує довгоочікуване зцілення.

Книга сповнена романтики, зокрема у ній присутні аж два любовні трикутники. Та для мене сердечна лінія була все ж таки другорядною і значно поступалася перед історією сім’ї Бейкерів.

Творіння Сари Джіо — це своєрідна присвята усім книголюбам. Герої роману пристрасно люблять читати, отримуючи від цього заняття справжню втіху. А ще завдяки книгам вони пізнають один одного, знаходять істинне кохання і щиру дружбу.

Незважаючи на зовнішню простоту, книга досить зворушлива і щемка. У ній йдеться про складний вибір між мрією і зобов’язаннями, про життя в золотій клітці і високу ціну свободи. Цей сентиментальний роман надихає на пошук власного життєвого шляху, вчить не втрачати себе і попри все рухатися вперед до заповітних бажань.

з Лондона з любов'ю - прекрасна, тепла, затишна, добра літня історія.

Читаючи цю чудову книгу, я випробувала всі види емоцій: від радості та сміху до смутку та сліз. Місцями у мене були мурашки по всьому тілу. Місцями я просто розчулювалася тим, що відбувається.

Яу і в інших історіях авторки в книзі дві часові лінії. Дві героїні – мати та дочка.

Історія Елоїзи розкришила моє серце на дрібні шматочки. Нагадуючи про те, що один крихітний вибір у житті людини може надалі вплинути на його життя. Але від смутку, що щемить душу, від жорстокої реальності, в яку автор занурюється з головою, книга здається навіть правдоподібнішою.

Якщо на початку я не могла прийняти і зрозуміти вчинки Елоїзи, то до кінця прийшло розуміння, що це життя. З нами може статися мільйони речей, про які ми, можливо, шкодуватимемо. Але він такий, цей світ. Наповнений і радістю, і щасливими моментами, і безкінечним жалем.

Історія Валентини також непроста і пробирає до глибини душі. Виросла з батьком, не пізнала любові і уваги матері, вона зазнає невдач у коханні. І тільки зрозумівши і прийнявши всю правду про свою матір, Валентина змогла нарешті зрозуміти саму себе.

У книзі багато другорядних персонажів, які зробили цю історію глибшою, яскравішою, яскравішою. Дивно, як Сарі Джіо вдалося зробити кожного з них таким живим, таким справжнім!