На добраніч Джун

Книга не просто про книгу, а про дитячу книжечку. Про її створення.

Сама історія мене вразила і я щиро повірила в те, що все саме так було насправді, бо я зацікавилася нею, що навіть знайшла книгу «Goodnight, moon!»(«На добраніч, місяцю!» ) від Маргарет Вайз Браун , яка вийшовши у 1947 році розійшлася в 14 млн примірників.

Джун - успішна банкірка, яка досягла професійного успіху, але коханню немає місця в житті. Проте дівчині дедалі тяжче підтримувати такий шалений ритм. Коли Джун дізнається, що їй у спадок лишилася крамничка дитячих книжок, то відразу вирішує продати її.

В книзі вдало поєднано кілька тем, серед яких читач обов’язково знайде щось близьке саме йому.
📝 «Кожен має своє щасливе місце: його обриси вимальовуються, коли заплющиш очі й подумки перенесешся в точку на мапі, де завжди тепло, затишно й безпечно»
📝 «Відпустка - то лиш озерце неробочого часу, в який тобі просто незмога зануритися, коли не бажаєш потонути»
📝 «Діти нині вже стільки не читають, як колись. Зізнаюся тобі, мені прикро, що любов до книжок згасає. Дитяча література нині бідує. Мої найвідданіші клієнти опираються газетній мішурі, спокусам цієї штуки, що зветься інтернетом»
📝 «Я робила все, що можу, і все, що вмію. Тепер лишаю це все тобі. Із цим має розбиратися вже наступне покоління. Що ж за дитинство без казок? А як дітям полюбити казки без книгарень? Із компʼютера цього не взяти»
📝 «Ми завжди більш гостро відчуваємо осуд рідних. Навіть коли ми не згодні з їхніми уявленнями. Це тому що ми їх любимо — і в якомусь сенсі переживаємо, чи не можуть бути їхні слова, навіть найбільш запальні та образливі, в чомусь правдивими. Починаємо ставити собі запитання. Здатні навіть зрадити себе, воліючи довести, що вони мали рацію»
📝 «Коли тобі не щастить і все йде не так, як тобі хочеться, — памʼятай, що ти є автором власної історії. Ти можеш писати її як хочеш, із будь-ким, кого обереш. Ця історія може бути прекрасна — або ж сумна чи трагічна. Маєш обрати»

"Ти є автором власної історії..."
Джун - успішна банкірка з Нью-Йорку. Вона успадкувала від тітки Рубі стареньку книгарню у Сіетлі. Спочатку дівчина думала її продати, але коли приїхала туди, щоб цим зайнятися, знайшла листи Рубі та її подруги. І з цього почалась цікава історія...
Ці листи були наче квест, який дівчині заздалегідь влаштувала тітка. Крок за кроком вони відкривали таємниці двох подруг. В тих секретах є дещо спільне і з Джун, те, що змушує її повернутися в дитинство.
Багато уваги у книзі приділено сімейним стосункам, а саме стосункам з матір'ю та сестрою, та умінню прощати. Також тут є багато їжі. Любовні стосунки наче на другому плані, але вони достатньо ніжні і солодкі.
Чесно, я думала, що ця книга авторки слабша за ті, які я читала до цього. Але те, що я прочитала за 20 сторінок до кінця змусило мене змінити свою думку. Тут не буде безкінечних сліз, як в інших книгах Сари Джіо, але ця історія чарівна.

Головна героїня роману змушена переосмислити своє життя після особистих трагедій. Повертаючись до рідного міста, вона відкриває для себе сад як місце відновлення і надії. Книга говорить про внутрішню силу і те, як природа може бути зцілюючою. Цей роман надихає і підкреслює важливість віри у краще.