На добраніч Джун

«На добраніч, Джун». Книга-втіха, книга-катарсис. Ні, не просто релакс, а як очищення душі, рефлексія, і світло любові впродовж всієї історії, а особливо в кінці. Ви опинитесь у світі Дому. З великої літери. Де потріскує комин, мерехтять свічки, а ви…блукаєте крізь царство книг. І яку би книгу ви не відкрили, вона буде просякнута любов’ю. Незалежно від фіналу, навіть якщо трагічного. Все одно – любов буде світлом, і вона перемагає. І такий маленький, тендітний світ, але міцний, бо ніхто його не може порушити, і є вашим домом. Де живуть любов, дружба, книги і комин.

Як прочитаєте – вам захочеться передивитись погляди на вашу роботу. Можливо, вона занадто суєтна. І можливо більш привабливий варіант є просто перед вами. Як і у героїні Джун, яка змінила жахливу коловерть банківської фінансової кар’єри на управління маленькою затишною Книгарнею «Синя Пташка».

А ще у вас зміниться ставлення до поняття «Прочитав на одному диханні». Тому, що…я спеціально тягнула час. Прочитувала по парі сторінок. А то й по парі строк. Щоб понести із собою цей стан. Книжок і любові. Та й зрештою, чому саме «одне дихання» стало чи не найголовнішим показником якості книги? Чому останні роки у нас якийсь незрозумілий «культ швидкості»? От я і подумала: ні перед ким я не маю звітувати з приводу швидкості прочитання книги. Тому й поринула у мандри із героїнею Джун. Але у мандри не країнами та містами, а листами і таємницями.

Дуже показово, що як стала перечитувати заново окремі уривки, до мене приїхали ключі в подарунок. Маленькі, такі улюблені ключики, які символічно відчинять двері скарбнички. Моєї, власної скарбнички, мрій і можливостей комусь допомогти.

Прочитайте Сару Джіо «На добраніч, Джун». Ваше життя точно зміниться.

Сара Джіо стрімко стає моїм фаворитом у читанні. Не те, щоб я не бачила недоліків у тексті, бачу, але вони настільки мізерні у порівнянні з надихаючими думками і теплими історіями, що на них просто не зважаю.

Історія повернення дівчини на ім'я Джун до своїх джерел, до життя, яке робить її щасливою, до книжок, до родини, до кохання і до книжкової крамниці "Синя пташка".

Так, шлях її повернення від банкірки, що без жалю закриває малі бізнеси за борги, до володарки саме такого збиткового бізнесу був непростий, але воно того вартувало. Бо дорогою до цього вона доторкнулася до таємниць своєї родички Рубі, яка і залишила дівчині книжковий магазин з історією дружби та любові, спонукавши її по-іншому дивитися на людей, сприймати їх у цілому, пробачати їхні вади.

Головне - знайти себе, а не ці дрібниці, які часто панують у нашому житті.

"Робиш кар'єру, долаючи стільки сходинок. Трудомістка задача: звити гніздо, придбати меблі й прикраси... Зібрати колекцію як у музеї. Потім - мистецтво вдосконалення особистості: які в тебе улюблені ресторани, де ти купуєш продукти й ранкову каву. А тоді - одного прекрасного дня просто запалюєш сірник, і все це палає ясним полум'ям".

Я вже так хочу, щоб закінчилася ця клята війна і ми змогли віднайти себе і жити! Просто цікаво жити! Долаючи труднощі, насолоджуючися простими, але дорогими для нас речами!

Обов'язково рекомендую для читання! В одному місці у мене навіть викотилася сльозинка.

І нехай любов і дружба завжди перемагають!

Головна героїня роману змушена переосмислити своє життя після особистих трагедій. Повертаючись до рідного міста, вона відкриває для себе сад як місце відновлення і надії. Книга говорить про внутрішню силу і те, як природа може бути зцілюючою. Цей роман надихає і підкреслює важливість віри у краще.