Книга велика за обсягом, оформлення додає естетичної ваги й візуального задоволення. В антології як уже досвідчені автори, так і молодші. Тут зустрічаються теми пам’яті, ідентичності, соціальних трансформацій, інтимного життя, територій, внутрішнього світу. Є тексти, що мають експериментальну форму або глибоко символічний, поетичний стиль, а є такі, що йдуть прямими шляхами — це дає напруження, дає простір для порівнянь. Читаючи збірку, маєш відчуття, ніби переливаєшся крізь часові шари: бачиш, як змінюється Україна — і не тільки історично, політично, географічно, але внутрішньо — в стилі, у темах, у способах говорити.

Ця книга – не просто історія, а ціле переживання. Вона обволікає вас атмосферою тихого святкування, де кожна сторінка наповнена ніжністю, радістю та чарівністю різдвяних традицій. Автору вдалося створити дуже атмосферний твір, який дозволяє відчути запах ялинки, смак імбирного печива і тепло родинного кола.

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали". Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік. Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів. Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями. Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах. Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку. Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною. З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило. Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені. Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

Олександр Михед має якусь неймовірну здатність торкатись своїми текстами людських сердець. Трепетними словами про найскладніший період нашого життя. Зворушливо і сильно. Однозначно, цей автор - відкриття року для мене.

Це моя друга книга авторства Олександра Михеда, спочатку прочитала"Живі. Зрозуміти українську літературу", в якій мені сподобалось абсолютно все і яку я дійсно раджу прочитати кожному українцю. Тут же автор, досліджуючи історію, традиції та психологію жителів східного регіону, спробував розкрити основні причини соціальних і політичних розколів, які стали причиною нинішніх подій. Описуючи важку ситуацію на сході, автор робить акцент на людських історіях, на долях простих людей, чиї життя були безпосередньо вплинуті подіями війни. Допомагає побачити "Схід" через призму людських історій, а не лише через політичні або соціальні стереотипи. Це дозволяє краще зрозуміти реальний контекст подій, які відбуваються, і надає розуміння щодо того, чому так важко встановити порозуміння між різними частинами України. Раджу однозначно! Я її полюбила за глибину та чесність.

Загалом цю збірку я не зрозуміла. Це не різдвяна збірка, а якась безпросвітна темрява. Деякі оповідання, звісно, були хороші! Від оповідань «Чорний Піт» і «У Поконо» було дуже боляче, від багатьох було сумно, більше половини збірки були просто ніякі (навіть у деяких факт Різдва був наче й трохи зайвим). Не шкодую, що прочитала, оскільки тут є чудові українські автори. Але якщо хочете почитати щось перед Різдвом – не раджу. Хоча, як каже моя люба подруга, «які часи – таке й Різдво» ?

В автора дуже класний стиль письма: просто, відверто і пронизло. Це дуже споріднє тебе з книгою, дозволяє глибше відчути атмосферу кожної оповіді. Ніби говориш з старим другом, якого давно не бачив, але маєш до нього дуже теплі дружні почуття родом з дитинства. Книжка дуже крута, хоч і болюча. Її потрібно читати, радити іншим, дарувати колегам, бо вона про нас всіх.