Люсі-Мод Монтгомері

Люсі-Мод Монтгомері — канадська письменниця, найбільш відома серією романів про Енн із Зелених Дахів.

«Блакитний Замок» – це надзвичайно казковий роман, для мене він про сміливість, подолання страхів, протистояння токсичній родині, пошук себе та зцілення.

Це найсолодший любовний роман, який я коли-небудь читала, сповнений хорошими жартами та надокучливими родичами. Хоч він часом банальний, подекуди передбачуваний, але, втім дуже зворушливий і я впевнено можу сказати, що тепер це одна з моїх “comfort books” (так-так, типу comfort food 👀)

Головній героїні Валансі 29 років, “рабиня проїдених міллю традицій” та своїх родичів, вона досі не одружена стара діва, не щаслива та впевнена, що вже ніколи не буде.

Проте завдяки певному потрясінню вона відсікає свою родину, як той її гореславний кущ троянд, який ніколи не цвіте. Валансі вирішує перевернути своє життя з ніг на голову і стає немов божевільною, а насправді просто припиняє робити те, що їй наказують родичі, перестає бути тихою та зручною для них.

Мені неймовірно сподобалось, що Валансі так і не піддалась родичам, вона твердо стояла на своєму, насолоджувалася своїм життям, коханням, природою і просто розважалася. Вона полюбила себе, почала себе поважати, стала різкою до образ, дуже іронічною та кумедною.

“Звісно — чи є інший непрощений гріх для вашої снобократії?
Валансі придумала це слово зненацька й вирішила, що воно — справжнє осяяння”.

Саме з того моменту, коли вона пішла з дому мені почало подобатись абсолютно все! Тут є і красивий чоловік з таємним минулим, що живе на острові; і старий веселий п'яниця з теологічною стадією сп’яніння; а також плітки та упередження маленького містечка. А описи канадських пейзажів неймовірні, в голові так і малюються яскраві картинки!

“Дорога, як і більшість доріг у Маскока, була вибоїста, кам’яниста, але овіяна суворим чаром північного лісу. Вона пролягала серед прекрасних сосон, які щось наспівували у червневому присмерку над нефритово-зеленою річкою Маскока, облямованою тремтячими від незвіданої радості осиками”.

Я вважаю, цю книгу варто прочитати дівчатам, жінкам, які бояться щось змінювати у своєму житті. Сама суть книги дуже актуальна, зрозуміла та глибока у своїй простій формі.

Боже, яка ж це чудовезна книжка! І як вчасно вона мені трапилась!
Усі твори Монтгомері — про те, як любити це складне життя. І 'Блакитний Замок' — не виняток.

Ця історія подарувала мені і посмішки, і сльози. Затишок, тепло й уміння бачити красу навколо.
А також всі ці неймовірні пейзажі Канади, які просто постають перед очима під час читання 🌿

'Страх — це первородний гріх. Майже все зло на світі бере свій початок з того, що хтось чогось боїться.'

Життя Валансі було зовсім не таким, як їй хотілося. І вона, як і багато хто з нас, тікала у власну фантазію — у свій Блакитний Замок, прихисток від буденності, болю й насмішок.
Мабуть, у кожного з нас є свій Замок. У когось — великий, у когось — зовсім маленький. У когось — блакитний, рожевий, а може, навіть різнокольоровий. Але чи вистачить нам сміливості відкинути страх, бути чесними з собою — і втілити свій Замок у реальність?

У Валансі все вийшло. І я щиро вірю, що вийде і в кожного, хто прочитав цю історію 💙
Обов’язково повертатимусь до цієї книжки, як і до 'Енн із Зелених Дахів', у ті моменти, коли найбільше потребуватиму тепла й надії 🫂

Це історія про сміливість, подолання страхів, протистояння тиску родини, пошук себе та зцілення через любов і природу. Попри простий сюжет, книга наповнена надією — такою, якої нам часто бракує в непрості часи. Валансі Стірлінг стала для мене джерелом натхнення. Я і сміялася, і плакала, читаючи її історію. Ця книга неначе перенесла мене у світ спокою, лісів і озер, нагадала, що навіть у хаосі життя можна знайти надію. Час її прочитання для мене був ідеальним.

Прекрасна позитивна історія. Авторці дуже ювелірно вдалось оповісти не дуже оригінальний сюжет, але і в гріх манірності чи моралізаторства не впасти, і щирість та простоту оповіді зберегти. Дуже затишна книжка, добра і з гумором.

Ну дуже хороша книжка 🥰

Тут розповідається про дівчину Валансі, якій виповнилося 29 років, і вона досі не заміжня і вважає, що ніколи не буде щасливою. Її постійно контролює мама, а родичі критикують і піджартовують з того, що вона якась не така.
Валансі дізнається, що в неї проблеми з серцем і вона помре через рік, тому вона вирішує прожити цей рік для себе і піти з дому, щоб нарешті пожити для себе. А далі її життя змінюється у кращий бік 😌

Мені дуже сподобався гумор авторки і на початку книжки я багато сміялася з абсурдності ситуацій вдома. Валансі сильна жінка, яка змогла піти наперекір усім, і відчути багато чого нового у житті.
Авторка багато описує прогулянки на природі і в лісі, милування зорями вночі, що аж захотілося і собі влаштувати таку поїздку кудись

Боже, яка це гарна книга! Я точно на це не розраховувала! Тепла, обгортуюча, трохи навіть магічна...
Якщо можна милуватись навіть з описів природи, то це воно!

Валансі була "рабинею проїдених міллю традиції. Нічого не сподівалась, ні на що не чекала." і певне потрясіння змусило її відсікти, як з того гореславного куща троянд, всі упередження родини, про те якою має бути ’гарна’ дівчина, як бути зручною для суспільства.

Книга, яка без зайвої драми, зворушує і потрапляє в саме серце. Про любов, повагу і чесність з самою собою.

Це було справжне відкриття березня і для мене стало книгою на 5 зірок.
Люсі Мод Монтгомері більшості з нас відома книгами виховання про милу дівчину Енн з Зелених дахів і її подальшу долю. Гарні, просякнуті добротою історії, але ж, будемо, відверті, "дуже правильні".
А ця книга - пречудова. В ній стільки гумору, героїня "гостра на язик" за потреби, та одночасно ніжна, вміє співчувати.
Романтична історія, своєрідний переспів Попелюшки, але ж як приємно було читати, насолоджуючись і героями, і сюжетом, і текстом, і вдалими характеристиками родичів, яких повно преповно.
Я не хотіла прощатися з розповіддю про Валансі

Теми уяви, дива, дружби, драми та приналежності об’єднуються в образі Енн Ширлі. Я думаю, що Енн настільки популярна в усьому світі, тому що вона має очі, щоб бачити, і серце, щоб відчувати красу навколо неї. Усю цю пишність врівноважує ясноока практична Марілла Катберт.

Дуже приємна історія. Про дівчину, яке все життя жила (а насправді існувала) в страху і слухняності перед своїми родичами , і яка нарешті змогла почати по-справжньому жити.

Перші кілька розділів , це було найпесимістичніше , що я читала😄 Ну таке тоскне життя було в героїні, що жах. А її родичі , це взагалі унікальні люди. Дуже кумедно було спостерігати за їхньою реакцією , на зміни Валансі.

Але , що я зрозуміла. По-перше – скільки благ і радості ми втрачаємо в своєму житті, тільки через страх. Через страх щось зробити , комусь відмовити, щось сказати , проявити себе.

І по-друге – навіть якщо людина не надто вдалась на вроду , як перемінює її щастя , радість та усмішка! Головна героїня випромінювала це , і це робило її красивою і особливою.

Також тут дуже красиві описи природи , в різні пори року. В тих описах відчувалася свобода.

Я дуже люблю цю історію й довго чекала моменту, коли зможу познайомити доньку з Енн. І тепер, із цим ілюстрованим виданням від видавництва "Ранок", зробити це буде справжнім задоволенням!

Це саме та Енн, яку я уявляла. У новому виданні вона оживає на сторінках завдяки неймовірним ілюстраціям, які передають її щирість, мрійливість і ту саму іскру, що змушує її встрявати у всі можливі (і неможливі) халепи.

З того, що я чула про "Енн із Зелених Дахів", у мене склалося враження, що це сентиментальна й трохи солодка історія. Так воно й виявилося – у найкращому сенсі цих слів 😉

Я не змогла не перейнятися долею маленької сироти, схожої на руде кошеня – ніжної, допитливої, але здатної випустити кігтики, якщо хтось спробує її скривдити. Як можна не полюбити дівчинку, яка пережила стільки прикрощів, але не втратила віри в красу світу?

Її жага до нового й любов до фантазії роблять історію легкою, дотепною й по-справжньому теплою. Читаючи першу книгу циклу, я отримала величезне задоволення. Тепер лишається сподіватися, що й решта серії не забариться!

Люсі-Мод Монтгомері "Енн із Зелених Дахів" /320 с./

Нарешті я познайомилася з кумедною рудоволосою Енн Ширлі, яка із сиротинця потрапила на ферму Зелені Дахи до суворої, на перший погляд, Марілли й лагідного мовчазного Метью. Вони планували взяти хлопця, щоб допомагав їм по господарству, але балакуча, добра, мрійлива дівчинка з великими сірими допитливими очима і рудими кісками, яка постійно потрапляла в якісь халепи, розтопила їхні серця.

Мене зачарували довгі монологи Енн, її вміння бачити красу навколо, давати імена деревам, квітам. Чимось вона мені нагадала "Поліанну". Це дуже добра, мудра, глибока історія і рада, що таки її прочитала, шкодую лише, що не зробила цього раніше.

Цікаво, що Люсі-Мод Монтгомері написала цей роман у 1905 році, але нікого з видавців він не зацікавив. Два роки він пролежав у шухляді і згодом його таки надрукували. Історія про маленьку Енн стала бестселером: за п'ять місяців продали дев'ятнадцять тисяч примірників.

Ця книжка потрібна кожному! Вона добра, з прекрасними героями і неймовірною головною героїнею!

Я чекала слабшого сюжету, розвитку подій. Не готова була, що мене так захопить мале рудоволосе дівчисько, маленька дівчинка - вічна шукачка пригод.

Мені імпонують Метью та Марілла. Навіть деякі надокучливі дами не дратують))

В якийсь момент мені захотілось бути вчителькою в Ейвонлійській школі і мати таких учнів. Я б хотіла завітати до садиби "Зелені дахи".

Дивним чином книжка нагадує нас в ранній юності (коли ми залишали домівки і їхали навчатись після школи), нагадує про те, що існує міцна дружба (сподіваюсь, що так, бо це ж лише перша частина з восьми🙈) і не загубити себе.

Класика одним словом. Що тут ще скажеш?😊

П.с. тепер можу сказати, що мені цей роман сильніший, ніж Полліанна)