Прекрасна позитивна історія, вдячна, що мені її порадили, бо наврядчи обрала б сама. Авторці якось так ювелірно вдалось оповісти не те, щоб дуже оригінальний сюжет, але і в "солодкість" не впасти, і щирість та простоту оповіді зберегти. Дуже затишна книжка, добра і з гумором.
Анонім
Люсі-Мод Монтгомері — канадська письменниця, найбільш відома серією романів про Енн із Зелених Дахів.
«Блакитний Замок» – це надзвичайно казковий роман, для мене він про сміливість, подолання страхів, протистояння токсичній родині, пошук себе та зцілення.
Це найсолодший любовний роман, який я коли-небудь читала, сповнений хорошими жартами та надокучливими родичами. Хоч він часом банальний, подекуди передбачуваний, але, втім дуже зворушливий і я впевнено можу сказати, що тепер це одна з моїх “comfort books” (так-так, типу comfort food 👀)
Головній героїні Валансі 29 років, “рабиня проїдених міллю традицій” та своїх родичів, вона досі не одружена стара діва, не щаслива та впевнена, що вже ніколи не буде.
Проте завдяки певному потрясінню вона відсікає свою родину, як той її гореславний кущ троянд, який ніколи не цвіте. Валансі вирішує перевернути своє життя з ніг на голову і стає немов божевільною, а насправді просто припиняє робити те, що їй наказують родичі, перестає бути тихою та зручною для них.
Мені неймовірно сподобалось, що Валансі так і не піддалась родичам, вона твердо стояла на своєму, насолоджувалася своїм життям, коханням, природою і просто розважалася. Вона полюбила себе, почала себе поважати, стала різкою до образ, дуже іронічною та кумедною.
“Звісно — чи є інший непрощений гріх для вашої снобократії?
Валансі придумала це слово зненацька й вирішила, що воно — справжнє осяяння”.
Саме з того моменту, коли вона пішла з дому мені почало подобатись абсолютно все! Тут є і красивий чоловік з таємним минулим, що живе на острові; і старий веселий п'яниця з теологічною стадією сп’яніння; а також плітки та упередження маленького містечка. А описи канадських пейзажів неймовірні, в голові так і малюються яскраві картинки!
“Дорога, як і більшість доріг у Маскока, була вибоїста, кам’яниста, але овіяна суворим чаром північного лісу. Вона пролягала серед прекрасних сосон, які щось наспівували у червневому присмерку над нефритово-зеленою річкою Маскока, облямованою тремтячими від незвіданої радості осиками”.
Я вважаю, цю книгу варто прочитати дівчатам, жінкам, які бояться щось змінювати у своєму житті. Сама суть книги дуже актуальна, зрозуміла та глибока у своїй простій формі.
Анонім
Боже, яка ж це чудовезна книжка! І як вчасно вона мені трапилась!
Усі твори Монтгомері — про те, як любити це складне життя. І 'Блакитний Замок' — не виняток.
Ця історія подарувала мені і посмішки, і сльози. Затишок, тепло й уміння бачити красу навколо.
А також всі ці неймовірні пейзажі Канади, які просто постають перед очима під час читання 🌿
'Страх — це первородний гріх. Майже все зло на світі бере свій початок з того, що хтось чогось боїться.'
Життя Валансі було зовсім не таким, як їй хотілося. І вона, як і багато хто з нас, тікала у власну фантазію — у свій Блакитний Замок, прихисток від буденності, болю й насмішок.
Мабуть, у кожного з нас є свій Замок. У когось — великий, у когось — зовсім маленький. У когось — блакитний, рожевий, а може, навіть різнокольоровий. Але чи вистачить нам сміливості відкинути страх, бути чесними з собою — і втілити свій Замок у реальність?
У Валансі все вийшло. І я щиро вірю, що вийде і в кожного, хто прочитав цю історію 💙
Обов’язково повертатимусь до цієї книжки, як і до 'Енн із Зелених Дахів', у ті моменти, коли найбільше потребуватиму тепла й надії 🫂
Анонім
