Моя 10 книга з серії про Ріццолі та Айлс.
Цього разу небезпека буде дуже близько до Джуліана, який допоміг доктору Айлс вижити в одній із попередніх книг. Він потрапив до закритої школи, та сталося так, що разом із ним навчаються 3 школярів, єдині, хто вижив під час кривавих вбивств їх родин.
В школі починаються якісь дивні події, зрозуміло, що вбивця чи вбивці за будь-яку ціну хочуть позбутися цих дітей.
Чи виживуть вони? Хто є ця таємнича білявка? Що саме сталося багато років тому в Італії? За що їх намагаються вбити?
Читати було цікаво, спочатку сюжет видавався досить простим — помста, і я навіть відчула якесь розчарування. Але тому Тесс Ґеррітсен майстер трилеру, що добре практикує несподівані повороти. Все з'ясовується і стає на місце. Фінал виглядає трохи фантастичним, але чому б і ні?
Про трилер важко писати, не зробив спойлер.
Чи читати? Якщо вам подобається серія — однозначно так, читати, а потім думати, що ж таке ще трапиться з подругами в наступній книзі.
А я вже чекаю на нову зустріч.

Краса Будинку безмірна; добрість його нескінченна.
Нарешті я добралася до цієї книги. Пам'ятаю, що наприкінці 2023 весь буктьюб захоплено розповідав про неї.
Перше — щира подяка видавництву РМ (@rm_publisher) за естетичну насолоду тримати примірник книги в руках, це приємно тактильно, око радіє, шрифт теж добрий для "сліпих мишенят".
Прекрасна поетична фантастика, яку б я особисто назвала фантасмагорією.
Є чистий, добрий і трохи наївний головний герой, Піранезі, але ніхто не знає, чи це справжнє його ім'я. Він живе в дивному Будинку, з незліченними залами, статуями та припливами. Піранезі наполегливо вивчає Будинок, турбується про мертвих співмешканців, яких він знайшов аж 13, про пташок, рибалить на нижніх рівнях, вивчає припливи і все ретельно занотовує в свої щоденники. Із живих співмешканців час від часу наш герой зустрічається з Однодумцем, який не весь час проводить в Будинку.
Здавалось, що ж цікаво можна з цього зробити. Але саме в тому майстерність Сюзанна Кларк. В своїй поетичній історії вона тонко вводить таємницю, є 16й мешканець, є загадка із самим Піранезі та його щоденниками. Розгортаються його відносини із Однодумцем, і тут нас чекають сюрпризи.
Текст просто обплітає тебе, як ті водорості, якими герой підтримує тепло і робить із них суп. Ти не маєш сил покинути ні цей Будинок, ні героя, ні книгу. В твоїй голові весь час лунає флейта Пана, вона заколисує, веде далі по подіях за собою.
Читати комфортно, а це дуже цінно саме зараз, коли так не вистачає цього відчуття затишку, а сирени повітряної тривоги в будь-яку мить можуть зірвати тебе з місця.
Та завдяки таким книгам переживати це трохи легше.

Прочитала першу книгу пригод Герберта Лемона та Вайолет Парми.
Герберт — знайда, йому всього 11, але він працює у леді Кракен на відповідальній посаді. Хлопчина є черговим стола знахідок готелю "Гранд Наутілус" в дивному містечку Морський Сад (ну, це якщо влітку), або Морський Ад восени та взимку.
Одного разу до нього вдерлася дівчина, Вайолет Парма, чиї батьки зникли тут 12 років тому, а її немовлям знайшли в номері готелю. Отже, є те, що вона загубила і треба з'ясувати, що трапилось з її батьками.
Потроху розслідування виводить на загадкового монстра Маламандера, на привід Капітана Гака, таємниці письменника Вугорса. Чи справді Маламандер кровожерливий монстр? Де батьки Вайолетт? Що сталося 12 років тому? І що саме може яйце Маламандера?
Я потішила свою внутрішню дитину. Зрозуміла, що хоч мені вже і не 9-12 років, я досі з захопленням читаю гарно написану дитячу книгу.
Чудово прописані характери, герої, які мають свою індивідуальність, і так швидко перетворюються на твоїх друзів, за яких ти хвилюєшся, доброзичливі (але не усі) дорослі, динамічний сюжет, наповнений карколомними пригодами, детективна інтрига, детально виписаний світ- все це не дає тобі відкласти книгу, читаєш і читаєш. Для любителів котиків — є кіт Ервін, він милий і має унікальний талант. Який? Читайте книгу 🙂.
Подивилась, що взагалі книг в серії 5, а щодо перекладу українською, то ми не пасемо задніх, перекладено вже 4.
Раджу і дітям, і дорослим, бо книга гарна і добра.

З задоволенням продовжила читати серію про судмедексперта, а коректніше кримінального антрополога, Девіда Гантера. Хоча це і 4 книга, але вона повертає нас в минуле героя, коли 8 років тому він брав участь у розслідуванні злочинів серійного вбивці Джерома Монка. Та тоді не всі питання було закрито, злочинець був заарештований та потрапив до в'язниці. Йому вдалося втекти, і небезпека чатує на кожного, хто був дотичним до справи.
А чи насправді Монк-монстр? Багато питань постає перед Девідом, багато що з'ясовується при поновленні справи.
Якщо чесно, то саме ця книга не дуже мене вразила. Такі повороти сюжету я вже не раз читала, а самих подробиць про роботу Гантера, які і є родзинкою трилерів, цього разу було небагато.
Дещо я таки дізналася про могили в торфі. Після читання не раджу закопувати тіла саме там (не питайте, навіщо мені такі знання :))
Мені не вистачило несподіванки, яка присутня у попередніх книгах. Ситуацію врятувала лінія психологині — профайлера. От вміє наш герой обирати жінок :)
Щодо рекомендацій — шанувальникам серії раджу прочитати, бо є історія жінки і дитини героя, та й хоч і передбачуваний, сюжет не гірший, а навіть кращий за багато інших виданих у нас трилерів.

Книга давно була у мене в бібліотеці, але якось не чіпляла. Та її час наступив. Перед читанням звернула увагу, що авторка отримала декілька премій, а книгу було екранізовано Романом Поланскі. Мені стало цікаво, бо ж обіцяли трилер.
Що ж, історія непроста, і я досі не готова визначитись, чи реальна Л., чи мені відверто розповіли про муки творчості, пошук теми, межу рівноваги письменниці, особливо, коли до неї прийшов час неможливості написати хоча б слово.
Прочитала за 3 вечори, книга інтригувала, більше внутрішнім напруженням, ніж подіями. Що ж насправді цінуюють читачі — реальні події чи мистецьки створену ілюзію реальності? І як жити в руїнах власної особистості?