Це дійсно неймовірно життєва і правдива історія. Смішна, адже правдива. Ніби нічого нового, але своєю щирістю та реальністю потрапляє в саме серденько. Часом, читаючи, забуваєш, як давно написана ця книга. Ця історія, про трьох друзів оживає одразу, які тільки береш її до рук. Однозначно, варто прочитати!

#марафонкнигомам Троє в одному човні (як не рахувати собаки) Книга починається з того що зібралися троє друзів та пес Монморансі і вони вирішують що вони дуже нездорові що клімат та метушня Лондона на них погано впливає. І їм потрібно відпочити на природі, а ще краще прогулянка на човні по річці Темзі. Здається, що ж може з ними статися, але виявляється, що вони будуть потрапляти в безліч кумедних пригод. Спочатку з вибором відпочинку, потім як вони дістаються до річки, щоб ту подорож почати, правда далеко вони не запливли, бо все виявилося не так, як вони думали, дощ, думки про охолодження та хворобу і вони лишають човен і повертаються до Лондона. Мені дуже сподобалася ця книга: тонкий англійський гумор, смішні гумористичні відступи, додає шарму песик Монморансі, це просто диво. Цікаво що після написання цієї книги автор таки завів і собі такого пса

Давно шукала книгу в цьому перекладі, раджу.

Англійський гумор як він є) Перечитувала кілька разів, кожного разу було смішно та кожного разу помічаєш щось нове. До речі, дуже бісив совєтський фільм, був несмішним після книги

"Троє в човні, якщо не рахувати собаки" Джерома К. Джерома — це неймовірно приємна, весела й життєва історія, яка залишає тільки найкращі враження. Читаючи її англійською, я отримав багато задоволення, і з великим інтересом ознайомився з українським перекладом. Можу сказати, що переклад зроблений якісно, і гумор та легкість мови повністю збережені. Сюжет оповідає про трьох друзів, які вирушають у подорож річкою Темзою, і, попри всі труднощі, які на них чекають, історія випромінює тепло та непідробну життєву радість. Головне, що робить цей твір особливим — це гумор, він тонкий, іронічний, та одночасно глибоко пов'язаний із реальними життєвими ситуаціями, в яких багато хто впізнає себе. Читання цього твору — це приємний досвід, що дарує легкість і добрий настрій, незалежно від того, якою мовою ви його читаєте.

Якщо ви шукаєте, щоб ще такого почитати влітку, то однозначно раджу вам повість англійського письменника Джерома Клапки Джерома «Троє в човні (як не рахувати собаки!)» про пригоди трьох друзів-іпохондриків (і собаки), які абсолютно не пристосовані до побуту, але вирішують вирушити у двотижневі мандри Темзою на човні Цю повість я хотіла прочитати ще тоді, коли була у школі, але все ніяк до неї не доходили руки, тому коли випадково побачила її на полиці у книжковому, вирішила, що час настав і досить вже відкладати наше знайомство. І про таке рішення я не пожалкувала) Оповідач в цій історії - це щось. Щоразу говорячи про те, що відбувається зараз, він майже одразу додає "пригадую" і починає розповідати абсолютно іншу історію, яка випадково йому згадалась. А часом, одна побічна історія нагадувала йому про якусь іншу і він розповідав вже її, максимально віддалившись від початкової теми Неймовірний у цій історії також гумор, в якому часом можна вгадати себе, або ситуації з власного життя. Я й не сподівалася, що у цій книзі будуть настільки дотепні описи всього починаючи від іпохондрії і завершуючи прогнозом погоди Початок книги мені сподобався дещо більше, ніж кінцівка, тому що у другій частині гумору у стало значно менше, втім, за пригодами друзів все одно було цікаво спостерігати до самого кінця

Посмішка ? асоціація до цієї життєвої іноді сатиричної історії. За легким написанням та буденністю речей знаходиться глибокий підтекст Троє друзів та Монморенсі () ? вирішили провести двотижневу подорож на човні по річці Темза. Адже всі були страшенно втомлені від монотонності буденних справ та потребуть гарних пейзажів та веселих пригод. В цій подорозі кумедним є все від зборів речей в дорогу, перетворившись на виставу для сусідів до приготування ірландського рагу, в яке навіть Монморенсі доклав зусиль ?‍?(гарний спосіб позбутись залишків непотрібних продуктів) Мені страшенно подобається стиль письма автора, як легко він говорить про звичні речі, як невимушено переплітає їх з гумором. Загалом мало дізнаємось про гг, їх вік та зовнішність ніхто не знає, можна лише здогатуватись, навіть імʼя оповідача історії загадка. Та чи насправді це необхідно… адже іноді імена чи вік не мають значення, має значення враження від людини її харизми та вчинки. Має значення те які емоції лишила після себе. Ось так і книга лишила лиш приємний настрій після себе, хоч часом герої були роздратовані та знервовані іноді незграбні та кумедні, ?вони викликають лиш посмішку та комфортне перебування в їх компанії.

«Ідеальні ліки від поганого настрою ?!» Так коротко хочеться охарактеризувати цю книгу. Якщо Ви думаєте, що знаєте хто такі іпохондрики, то Ви явно не знайомі з персонажами цієї історії! Книга розповідає про бажання трьох друзів, джентльменів та їхнього непосидючого пса, здійснити мандрівку на човні по Темзі, з метою покращення здоров'я та настрою. Автор змальовує підготовку до епічної мандрівки та саму подорож з неймовірним гумором та майстерністю. То що це за книга? Яка її особливість? Це… ? Книга – посібник з гумору, іронії та нестандартних, але водночас кумедних ситуацій. ? Книга – антидепресант, здатна викликати посмішку (а часом і сміх) у найбільш похмурий день. ? Книга – методичка з егоїзму або що не потрібно робити, щоб не стати неприємною особистістю, яку звичайні люди намагаються оминами. ? Книга – тренажер, оскільки від сміху над подіями у Вас явно з’являться кубики пресу. ? Книга -мантра ?, при прочитанні якої хочеться озвучити всім добре відомий шлях на три букви, взути довгі чоботи, взяти човна і поплисти по Темзі (або хоча б по Дніпру). ? Книга – взірець неперевершеного англійського гумору та стилю. Тому не гайте часу і беріться за її прочитання ?.