Троє в човні (як не рахувати собаки!)

⛵Книга посібник з егоїзму. Здорового, чи й не дуже) Невибаглива розповідь про одну звичайну мандрівку. Стриманий англійський гумор і докладний опис краєвидів розслабляє і відволікає.

⛵Атмосфера ідеально літня, герої ідеально безтурботні шалапути. Песик кумедний. Англія кінця 19 століття. Приємно було читати про ті часи, коли на пікніки ходили в довгих сукнях з мереживом і білих костюмах)

⛵Історія іноді ставала чимось схожа на рекламну брошуру з рекомендаціями в якому готелі зупинитись і короткими історичними вставками, але навіть це не надто дратувало мене, а викликало бажання погуглити, чи залишились ті готелі до цього часу.

⛵Читаючи варто бути готовим до того, що вставок про події, які відбувались минулого року, або з кимось із знайомих, або анекдотів і байок на тему буде більше ніж власне мандрівки.

⛵Мова, незважаючи на гумористичний стиль, дуже поетична, що мене теж завжди радує. Є що виписати в цитатник.

⛵Якщо хочеться звільнити мозок від хандри і чорного песимізму – це буде прекрасний вибір. Рекомендую!

Така легка і смішна книжка не траплялась мені давно! Від перших же сторінок я отримала колосальне задоволення, англійський гумор - це для мене.

Це кумедна розповідь про трьох друзів: Джей, Гарріса, Джорджа та їх незмінного супутника, собаки Монморансі. Вони вирішують влаштувати невелику мандрівку на човні по Темзі, що виливається в безліч кумедних і несподіваних ситуацій
Читання викликало в мене стільки усмішок, що сторонній би подумав, що я читаю збірку анекдотів.
Це позачасовий твір, який можна перечитувати безліч разів, завдяки гумору та неповторному стилю автора. Описи подорожі могли б бути трохи коротшими, але вони додають книзі неповторності і поглиблюють її атмосферу: ви дізнаєтесь детальний опис прекрасної Темзи з усіма прилеглими до неї містечками і селами (і про церкви, і про надгробки на цвинтарях, і про видатних мешканців), усіма корчмами і постоялими дворами, ви ще й почуєте масу реальних історій та побрехеньок.

У всіх тих ситуаціях, що опиняються головні герої можна легко впізнати себе:
коли пакуєш валізу, весь час щось забудеш вкласти, а тоді мусиш викладати всі речі і збирати заново;
коли ставиш чайник - він вперто не хоче кипіти, тож доводиться робити вигляд що тобі геть не хочеться чаю;
коли нема необхідності вставати рано, ти точно прокинешся ні світ, ні зоря і вже не зможеш стулити очей;
в будь-якій колективній роботі тобі завжди здаватиметься, що ти робиш найбільше, а решта просто ледацюють.

Якщо ви ще не знайомі з цією книгою і вас не лякає старосвітський ангійський гумор, то рекомендую її почитати.

Чудова книжка, яка відчувається як розмова зі старим другом, який іноді тебе веселить, іноді бісить, але завжди ваша розмова заходить в такі хащі, що згадати з чого все почалось майже неможливо.