Я не очікувала від книги нічого особливого й була майже впевнена, що вона мені не сподобається. Але, на диво, вона виявилася дуже класною. Хоча сюжет доволі передбачуваний (що властиво для такого жанру), проблеми, з якими зіткнулася сім’я персонажів, здалися мені реальними та правдоподібними, як і способи їх вирішення. З назви може скластися враження, що книга буде зосереджена на якійсь собаці, але насправді ця тема займає лише чверть сюжету. Для мене це не стало недоліком.

Собаки мене переслідують) На щастя, лише у книгах. І мушу вас запевнити, це дуже хороші собаки. І коти теж. Хоч вони між собою і не дуже ладеають) Про що? Про життя собак, котів і ...людей. Отже, жив собі лабрадор Кленсі, якому спочатку не щастило з господарями, аж доки вони з Джеєм Бі не знайшли одне одного. Щоправда, до господаря була додатком кішка, то ж треба було миритися. Але Кленсі таємно прагнув її позбутися. Так, про всяк випадок. "Собаці потрібні не тільки черевики, які можна погризти, та миска з  кормом. Без людини, свого хазяїна, ми губимося. І ми абсолютно точно розпізнаємо нашого господаря — це саме той, хто готовий любити нас безумовно. Звісно, я подобався всім своїм хазяям, бо я прекрасний собака, але ніхто з цих людей не відкрив мені свого серця." А враховуючи, що характери собаки та господаря були схожі своєю лагідністю, то і різні, скажімо так, не зовсім розумні люди намагалися використати Джея на повну. Але, на щастя, серед різноманіття людей, собак, котів та інших розумних істот ми можемо спостерігати прояви справжньої дружби, любові та кохання, то ж усе закінчиться справедливо. Це весела, але водночас зворушлива історія, побачена очима собаки, який і розповів її нам. Я не впевнена, що існують такі люди як Джей Бі (це просто ангел), але, якщо справді вони є, то хотіла би з ними познайомитися. Можливо, їхні чесноти передаються повітряно-крапельним шляхом? А якщо ні, то буду просто мріяти про це)

Ця книга примушувала мене сміятися і плакати, дивуватися та співпереживати. Я розумію, що нічого такого і є нелогічності, але, Боже ж мій, яка вона мила! Про що? Про життя собак. І хто сказав, що лише у кішок 9 життів? Можливо, це не так... Або - не зовсім так) Отже, розповідь ведеться від імені собаки, який народився безхатченком, безродним волоцюгою, якого, разом з братами і сестрами, мати вчила виживати. А потім з'явилися люди. "Тож, подумав я, світ значно складніший, ніж очікувалося. Справа не в Мамі, не в тому, що ми, цуценята, ховалися від людей і гралися в трубі. Усе життя змінюють якісь важливіші події — ті, якими керують люди. Тільки в одному я помилився. Тоді ми про це не знали, але згодом я і Швидкий зустріли нашу Сестру." І життя цуценяти змінилося: він познайомився з іншими собаками та іншими людьми. І люди, і собаки виявилися різними - від благородства до брутальності. І йшов наш пес своїм шляхом аж доки не зустрів свою людину. І тоді він зрозумів, яка ж була мета його такого довгого і дивного життя. Звичайно, книга написана людиною, тому не може вважатися достовірною))) Але деякі описи точно змушують нас замислитися, чи правильно ми реагуємо на дії собак, чи не є наші команди та почуття незрозумілими для них. Мені сподобалося. Дуже.

Цю книгу мені подарували на Новий рік і я спеціально відклала її для #книга_за_день , адже саме такі невеликі, але супер приємні книги чудово для цього підходять. Все починається з сімейної драми і незадоволення усіх членів сім’ї. Мама, тато, дідусь, дівчинка підліток, трирічні близнюки та собака, дійсно виглядає як щось безвихідне. Увесь благоустрій тримається як завжди на мамі, а інші просто усім незадоволені і заклопотані своїми проблемами. Правда, передбачувано? Радує, що насправді усе набагато глибше. Сімейна криза накрила усіх з головою, але усе стається на краще. Раптова хвороба матері змінює усе і для усіх. Фундамент руйнується, кожного поглинають свої негаразди, але тільки об'єднавшись усією сім'єю вийде вирішити усі питання і налагодити своє життя. Сподобалось, що в історії відводиться важлива роль кожному з поколінь: дочка, тато та дідусь. Кожен стикається з проблемами на своєму фронті, але розмови і довіра до рідних поступово допомагають кризі розтанути, а маленьке цуценя додасть радості і заспокоєння у цю родину. Місцями мене проймали сльози, а я дуже рідко плачу в книгах. Іноді так щемило і було так когось шкода, що це був єдиний вихід емоції. Тут про життя після смерті коханої людини, про проблеми в супружньому життя після народження дітей, про підліткові негаразди і дівочу дружбу, про роботу, про маленьких шибеників та про тваринну любов. Чудовий мікс життєвих ситуацій без прикрашання, а так як воно є насправді. Усе непросто, але усе можна вирішити, було б бажання. Книгу необов'язково читати на новорічні свята, тут це не основне. Головне це сімейні відносини і бажання людини робити своє життя кращим не тільки заради себе, а і задля своєї родини.

Затишна, Різдвяна історія? Була собі сім’я в якій все котилося у прірву. Дідусь чекав коли помре. Дружина вважала що її молодші діти-близнюки її власне покарання, а старша донька ненавидить її. Чоловік весь час на роботі і його кар’єра на волосині від руйнування. І ось з’явилося цуценя. Насправді річ там не в собаці, а в кардинальних змінах? Ти ніби дивишся дуже добрий різдвяний фільм. Дізнаєшся про кожного героя і його проблеми. У школі, на роботі і вдома. Мені сподобалася кожна лінія. От тільки цуценя мені було дуже мало і воно не головний герой в цій книзі? Але книга дуже крута?Тут є гумор, любов, тепло та надія? Вона дуже швидко читається??

Родина Госсів переживає складні часи, в якийсь момент усе пішло шкереберть. Дідусь важко переживає смерть дружини і вже мало не збирається піти вслід за нею. Мама сімейства втомилася від щоденної рутини, доглядом за усіма та сумує за роботою. Її чоловік постійно на роботі і зовсім їй не допомагає. Їхня донька Елла якраз увійшла в кризовий підлітковий період і, здається, ніхто цього не помічає. Найкраще тут ведеться малим бешкетним близнюкам. А ще є стара дідусева собака, яка дуже відчуває настрій господаря і ледве пересуває лапами. Та в один момент усе змінюється. Чи зможуть Госси пережити цей період? Спочатку дратували усі персонажі, окрім собаки. Згодом я змінила свою думку, все ж таки це добра, тепла історія. Але мені було замало Різдва і самої собаки.

Брюс Кемерон вкотре змушує плакати над книгою. Від суму - через тупість, жорстокість й обмеженість людей, а від радості - через вірність, доброту й розум тварин. Не знаю, що можна сказати про "Життя й мета Собаки", окрім того, що вона надзвичайно мила. І хоч я читала книги циклу не в хронологічному порядку, але цього разу було не менш приємно подивитись на світ очима собак. На всі ці нераціональні дії, що ми, люди, робимо. На всі ті помилки, які прощають вірні чотирилапі друзі. Але не люди. Коту чи собаці байдуже, яка в тебе зарплата, чи успішний ти і скільки маєш підписників. Їм не важливо, чи гарно співаєш, чи рано встаєш і чи став уже веганом. Тварин неможливо обманути. Найважливіша мета їхнього життя —вірність і турбота про свою людину. Я щиро сміялась в багатьох моментах і тепер з особливим теплом ставлюсь до собачої дружби.

Ця книга як сіль на рану? ? Думаю, саме тому мені було складно її читати, тому що я маю неприємну і сумну історію про улюбленця. Собаки... Вірні товариші людини вже тисячі років. Дитиною я вірила, що вони як люди: думають, відчувають і все розуміють. ? Ця книга з реальності моїх дитячих думок. Я гладила своє цуценя і вірила: воно все розуміє, і слова, і думки, і вчинки мої. Інколи навіть більше, ніж деякі люди. Автор вивчив чимало джерел про поведінку собаки перед тим як її написати і створив неймовірну історію! ? Зауважу, що фільм і книга відрізняються, в них дещо зміщені акценти: у фільмі собака, його доля на першому місці, а книга детальніше промальовує стосунки його з головним господарем. І все це очима тварини, читаєш - а ніби думки зчитуєш: кумедно, цікаво, наївно та щиро. Задум залізти в голову тварини дуже незвичний, адже треба передати в тексті чимало речей: те, як собаки не розуміють слів, але відчувають емоції, як вони сприймають навколишній світ, своє місце та місце людини в ньому, деякі мотиви типової для собаки поведінки. До татового двору влітку прибився песик-безхатько? Заляканий замурзака, який поселився у них, радо зустрічає їх з роботи, їсть з одної миски з їхніми котами. Він так радіє всім людям, нікуди не йде, і живе як у себе вдома. Я ще тоді подумала: може повернувся мій собачка? Тільки от в такому вигляді, ну раптом? Хіба таке буває: щоб прийшов до двору брудний пес і тулився до тебе, як до рідної? Його не стали проганяти, не дивлячись на те, що там вже є два пса. Хай живе. Адже, як пише книга, місія собаки - бути поруч і вони можуть повертатися! Нехай і таким надреальним містичним способом.