Життя і мета собаки

Брюс Кемерон вкотре змушує плакати над книгою.
Від суму - через тупість, жорстокість й обмеженість людей, а від радості - через вірність, доброту й розум тварин.

Не знаю, що можна сказати про "Життя й мета Собаки", окрім того, що вона надзвичайно мила.
І хоч я читала книги циклу не в хронологічному порядку, але цього разу було не менш приємно подивитись на світ очима собак.
На всі ці нераціональні дії, що ми, люди, робимо.
На всі ті помилки, які прощають вірні чотирилапі друзі. Але не люди.

Коту чи собаці байдуже, яка в тебе зарплата, чи успішний ти і скільки маєш підписників. Їм не важливо, чи гарно співаєш, чи рано встаєш і чи став уже веганом.
Тварин неможливо обманути.
Найважливіша мета їхнього життя —вірність і турбота про свою людину.

Я щиро сміялась в багатьох моментах і тепер з особливим теплом ставлюсь до собачої дружби.

Ця книга як сіль на рану😞
🔻
Думаю, саме тому мені було складно її читати, тому що я маю неприємну і сумну історію про улюбленця. Собаки... Вірні товариші людини вже тисячі років. Дитиною я вірила, що вони як люди: думають, відчувають і все розуміють.
🔻
Ця книга з реальності моїх дитячих думок. Я гладила своє цуценя і вірила: воно все розуміє, і слова, і думки, і вчинки мої. Інколи навіть більше, ніж деякі люди. Автор вивчив чимало джерел про поведінку собаки перед тим як її написати і створив неймовірну історію!
🔻
Зауважу, що фільм і книга відрізняються, в них дещо зміщені акценти: у фільмі собака, його доля на першому місці, а книга детальніше промальовує стосунки його з головним господарем. І все це очима тварини, читаєш - а ніби думки зчитуєш: кумедно, цікаво, наївно та щиро.

Задум залізти в голову тварини дуже незвичний, адже треба передати в тексті чимало речей: те, як собаки не розуміють слів, але відчувають емоції, як вони сприймають навколишній світ, своє місце та місце людини в ньому, деякі мотиви типової для собаки поведінки.

До татового двору влітку прибився песик-безхатько🐕 Заляканий замурзака, який поселився у них, радо зустрічає їх з роботи, їсть з одної миски з їхніми котами. Він так радіє всім людям, нікуди не йде, і живе як у себе вдома.

Я ще тоді подумала: може повернувся мій собачка? Тільки от в такому вигляді, ну раптом? Хіба таке буває: щоб прийшов до двору брудний пес і тулився до тебе, як до рідної?

Його не стали проганяти, не дивлячись на те, що там вже є два пса. Хай живе. Адже, як пише книга, місія собаки - бути поруч і вони можуть повертатися!

Нехай і таким надреальним містичним способом.