Це урок мені на майбутнє не купувати книги за обкладинкою. Оформлення і зріз бомбезні та історія ну зовсім не моя, ледь подужала за 2 тижні. Дуже похмура історія про хлопчика сироту, якому дуже не пощастило в житті. Мені як мамі дуже тяжко було її читати. Наскільки соцслужби жахливо виконують свою роботу. Дуже широко розкрита тема наркозалежності в Америці. Вражала така доступність речовин підліткам і невтручання дорослих. Враження у мене тільки негативні, рекомендувати книгу не буду нікому

Читала поспіль дві книги - Demon Copperhead Барбари Кінгсолвер після David Copperfield Чарльза Діккенса. Мене одразу збентежила й навіть роздратувала співзвучність назв та пряма паралель сюжетних ліній і персонажів. Це виглядало майже як плагіат, особливо стосовно книги, яка зараз сприймається трохи наївною. Але згодом я примирилась з цим постмодерністським прийомом. Роман вражає кількістю деталей, емоційним зануренням та щирою емпатією до персонажів. Авторка не моралізує й не намагається спеціально вичавлювати сльози зі страждань героїв. Найцінніше для мене - те, що ця емпатія поширюється не лише на окремих людей, а й на ціле середовище, на село як соціальний і навіть історичний прошарок. Місцями оповідь нагадувала тред із твіттера: «Романтизуєте село? Тримайте найбільш кріпові історії з мого села». І саме ця відвертість втягувала настільки, що я зачитувалась по десять розділів поспіль (спойлер: вони невеликі). Звісно, було відчуття передбачуваності: сюжетні лінії майже повністю збігаються з Діккенсом, і приблизно зрозуміло, куди все йде. На хвилі обговорень нової частини «Голодних ігор» іронізую, що Демон нагадує альтернативну історію 12 дистрикту, тільки перенесену в нашу реальність. Це такі собі «Голодні ігри» у Кентуккі

«Тут варто пам'ятати головне: повторних спроб не буває, життя - це тільки чистовик.» Це історія не просто про життя і страждання мідноголового хлопчика на ім’я Деймон, а про тих, хто вижив, і про тих, кому не вдалося. Головний герой і оповідач – сам Демон, але ця розповідь охоплює набагато більше, ніж його особистий досвід. Події розгортаються у невеличкому окрузі Лі на заході США, де кожен – від дитини до старого – бореться за своє місце під сонцем. Хтось покладається на кохання, сподіваючись, що воно допоможе вибратись із злиднів; хтось бере на "виховання" прийомних дітей заради грошей і безкоштовної робочої сили; хтось гарує за копійки, аби мати хоч якісь кошти за душею; хтось, свідомо чи несвідомо, йде шляхом залежності і саморуйнування. Але всі вони – по-своєму – борються за життя. «Мідноголовий демон» порушує багато важливих тем. Але для мене найгучніше прозвучало питання вибору. Чи розуміємо ми, що наші рішення безпосередньо впливають на те, як розвернеться наше життя, а можливо й життя інших? Йдеться, звісно, не про те, купити чи ні, жуйку на касі, а про дещо важливіше: батьківство, дружбу, любов. Багато уваги в книзі приділено саме темі батьківства та втраченого дитинства. Діти, які почуваються покинутими, навіть коли їхні рідні живі й здорові; діти, які змушені бути приймаками через вибори своїх батьків; діти, які занадто рано подорослішали і стали батьками для власних батьків. Так само це питання вибору і відповідальності авторка ставить працівникам соціальних служб, які мали б допомагати, але яким глибоко начхати. Щодо Демона, то на його шляху було багато каміння, багато падінь і поворотів не туди, але все ж він обрав пройти цей шлях, яким би важким він не був. Книжка велика, важка, вона мені йшла найдовше і найважче з останніх прочитаних. Проте вона варта усіх емоцій і всього часу, які я їй присвятила ❤️‍🩹

Наркотики - зло. Отак двома словами можна описати цю книгу, якщо не вдаватися в подробиці. Наркотики супроводжували Деймона усе його дитинство та юність, були невід'ємною його частиною. Як і голод, і злидні. А ще - самотність і відсутність можливості покластися в цьому житті хоч на когось, окрім себе. Барбара Кінґсолвер прекрасно описала, в яку глибоку яму може завести людину вживання наркотиків і відсутність уваги до дітей з боку дорослих. Головний герой - той самий Мідноголовий Демон - прекрасний варіант персонажу, якого читач водночас любить і якому співчуваємо, але в той же час і засуджує. Тим не менш, книга залишила по собі відчуття, ніби чогось не вистачило 🥲 Кінцівка мене чомусь розчарувала, хоч якби вона була інакшою, я б теж засмутилась. І явно є якісь локальні контексти, які мені не до кінця зрозумілі. Однак це значно краща книга за переважну більшість з тих книг, що були нагороджені різними преміями, які я читала

Ох, ну це книга, яка не залишить вас байдужими. Я дуже емпатична та ненавиджу несправедливість, тому деякі моменти дались мені непросто. Місцями дуже боляче (більшу частину книги), місцями смішно, інколи головний герой дратував своїми рішеннями (але що ви хотіли від підлітка без сімʼї та правильного прикладу?), але в кінці книга залишила дуже приємний післясмак та логічну, завершену історію. Окреме задоволення — стиль написання авторки, це щось, давно я так не насолоджувалась текстом. І український переклад (!) — це вау, дуже влучні вислови та оберти. Не знаю чи перечитаю я її колись, але в моїй бібліотеці для неї точно є місце ❤️

Особисто для мене це була дууууууууууже нудна, довга книжка, яку я ледь дочитала, бо то жах. Ці нудотні описи наркоманії, ломок, бідності і безвиході. Просто може загнати в депресію. Але ж, на смак і колір фломастери різні.

Окрім шикарного видання від Артбукс, ця книга мене нічим не вразила( Усі підняті питання у книзі на мене дуже незначні, зроблені лиш би бути. Усі ці проблеми та рефлексію люди зазвичай переживають у підлітковому віці чи 20+ років. А на мене (32 роки) це вже давно прожиті та обмірковані дні. Але видання дуже красиве та й ще у збільшеному форматі, тому читається дуже зручно. 6.5\10

Цей роман – захопливе поєднання історичної драми, соціальної критики та глибокого психологізму. Барбара Кінгсолвер майстерно вплітає особисту історію головного героя в масштабні суспільні зміни, створюючи багатошарову, проникливу розповідь. Головний персонаж – людина, яка намагається знайти своє місце у світі, що швидко змінюється. Його шлях сповнений труднощів, моральних виборів та болючих відкриттів. Авторка чудово розкриває внутрішні конфлікти героїв, змушуючи читача переживати їх разом із ними. Текст багатий на атмосферні описи та тонкі соціальні спостереження, що робить його не просто цікавим, а й важливим для роздумів. Для мене ця книга стала нагадуванням про те, як минуле формує майбутнє, а особисті рішення впливають на глобальні процеси. Це історія про боротьбу – із системою, власними страхами, суспільними упередженнями. Місцями вона може здаватися складною через глибокий аналіз соціальних проблем, але саме це робить її вартою уваги. Рекомендую тим, хто любить змістовну прозу з історичним контекстом, сильними героями та темами, що залишаються актуальними незалежно від епохи.