Уявіть, що ви пливете незнайомою річкою із зав'язаними очима, ви не знаєте, що чи хто спостерігає з берега за вами. Не відомо що попереду і немає дороги назад, а ще з вами двоє маленьких дітей. Хлопчи...читати далі →
Я добре пам'ятаю ці химерні дитячі страхи, для яких не існувало жодних об'єктивних причин, крім уяви. Коли неможливо перетнути кімнату, в якій вимкнене світло (хіба що тоді, коли вона прохідна і в на...читати далі →
Тривожний роман, який тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Ідея світу, де виживання залежить від слуху, інтуїції та внутрішньої стійкості, лякає не монстрами, а людською психікою на межі...читати далі →
Задум дуже цікавий, але реалізація мене не вразила. Місцями моторошно, але до майстерності Кінга далеко. Всередині було трохи нудно, бо події розгортались в одному місці і якихось поворотів особливо н...читати далі →
«Пташиний короб» — книга з дуже сильною ідеєю та моторошною атмосферою, але особисто мене по-справжньому затягнули лише останні сторінок 80. Саме там з’являється справжня напруга, динаміка і той самий...читати далі →
Там щось є…
Ніхто не знає, що це і звідки воно прийшло. Щось невидиме і моторошне причаїлося поруч. Достатньо лиш одного погляду на цю невідому сутність — і люди вчиняють самогубство.
Минуло п’ять років відтоді, як усе почалося. Світ поринув у хаос і лиш невелика група людей зуміла вижити. Серед них — Мелорі і її двоє дітей. Вони ховаються у покинутому будинку біля річки звідки мріють втекти туди, де будуть у безпеці.
І тепер, коли хлопчику і дівчинці виповнилося чотири роки, настав час для ризикованої подорожі: тридцять два кілометри вниз по річці на човні. Із зав'язаними очима, оточені звуками, одночасно знайомими й страшними, вони покладаються лише на власну інтуїцію й загострені відчуття. Один неправильний крок — і вони загинуть.
Але чи можливо вціліти у світі, який поглинуло безумство? Куди несе їх човен? І чи існує ще хтось, кому можна довіритися, доки щось, приховане темрявою, слідує за ними…
Це книжка, яку треба читати на одному диханні, і те, через щілинки між пальцями. Ніколи ще не було історії жахів, схожої на цю. Джош Малерман справді неперевершений.- Hugh Howey, New York Times bestselling author of Wool
У дусі Гічкока. Надзвичайно сильне дослідження сучасного психологічного терору. - USA Today
У цьому абсолютно переконливому романі тисячі тонких штрихів, але жодних прикрас — він настільки добре, майстерно, прямолінійно написаний, що я читав його зі справжнім захопленням. Джош Малерман виконує свою роботу, як спритний і мудрий ангел. - Peter Straub
Котолог
