Ох і не очікувала я такого вайбу від цієї книги😅"Відьма..." це не таке ж комфортне, миле та тепле фентезі, як "Діва..." Тут все серйозніше, похмуріше та сумніше, хоча й жартиків та смішних фразочок не бракує.
Але про все по порядку. Отже, події відбуваються в селі (більшість часу) у 2018 році. Головному герою Саші 18 років, і йому вистачає своїх підлітково-дорослих проблем. У сім'ї, на навчанні в особистісному розвитку. А тут ще й з'являється якась божевільна бабка, яка каже, що вона відьма, а Саша тепер її учень і також має стати відьмою (та-та, саме відьмою, відьмак то друге, не сюда😅). Попри міні істерику, шантаж бабки спрацьовує і Саша починає свій шлях учня у відьомстві🪄
Вайб цієї книги безумовно відрізняється від першої, і оскільки я цього не очікувала, то була, м'яко кажучи в шоці від деяких сюжетних поворотів. Протягом читання я прив'язалася до головного героя, переживала разом з ним, тривожилася, сумувала. Авторка торкається багатьох тем, що стосуються дружби, сім'ї, навчання, майбутнього. Як і в "Діві" вона охоплює широкий спектр життєвих проблем і присипає все ще дрібкою магії. А чи допоможе вона їх вирішити, чи ні, це вже треба читати, щоб дізнатися 😌
Мені заходить стиль авторки на всі 100%. Я обожнюю фентезі, люблю читати про українські реалії. До речі, на презентації хтось сказав, що життя в селі було нереалістично зображене (чи щось таке, точно не пам'ятаю). Так от, категорично не погоджуюся. Як людина, що виросла в селищі, запевняю вас, що це все правда😁 Жіночка, що грає роль ТСН, бєшені свині, рубання та складання дров, святкування дня народження, закрутки... Якщо ви не жили в селі, почитайте, щоб відчути цей вайб😅
І, як влучно зауважила пані Юлія на презентації, тут оповідь більш лінійна, ніж в "Діві". В нас є чіткі зав'язка, розвиток дій, кульмінація, розв'язка. Бо у "Діві" оповідь вільніша. Впринципі, і те, і те окей, але ось такий от факт про ще одну відмінність між цими двома книгами.
До речі, щодо кінцівки. Знімаю пів бала. У "Діві" мені не сподобалася остання глава, а у "Відьмі" все трошки скомкано було. Буквально 20 сторінок до кінця, а в нас ще нічого не вирішено, і таке відчуття, що сторінок 50 ще десь загубилося. Особисто для мене все сталося надто швидко, і я хотіла б більше🥲
Написано легко і з гумором, читається швидко і в цілому розважає. Але біля легкого стилю також є кілька жорстких моментів, які додають історії серйозності.
Сподобалось значно більше за Діву, матір і тд)
Чудово допомогла перевантажитись з читацького відходняка від епічної великої книги, яку читала перед цим.
