Юлія Нагорнюк

Ця книга абсолютна інакша по вайбу від першої книги Юлії. Якщо "Відьма, матір і третя" це дуже лампова і тепла історія, то "Відьма вмирає втретє" більш жорстка і лишає по собі неприємне відчуття жалю до головного героя. Читається так само легко і швидко, історія цікава, але мені не вистачило прописаності персонажів, особливо київських відьом, лишилося враження ніби вони якісь "картонні".

Анонім

Книжка про молодість, студенство у такому чарівному Києві початку 2000-х, дівчат, що крім навчання мають ще купу інших не менш важливих справ: наприклад запланувати весілля одній з подруг, організувати Пластовий табір, врятувати історичну пам'ятку, розібратися з особистими проблемами. І все це з присмаком чар, допомоги незвичного фамільяра, з гумором, пригодами, позитивним фіналом — адже наші героїні не просто студентки, а ще й юні відьми, які тільки почали пізнавати відьомську науку. Дуже сподобалася обкладинка книжки, а перші сторінки зразу ж спонукали придбати і прочитати історію. Маємо харизматичних головних героїнь: Марину, Орисю, Елізу. Маємо цілу купу проблем у кожної з них і все ж вони вчаться з ними справлятися попри всі труднощі. І не забуваймо, оскільки вони відьми, то й мають крім особистого життя та проблем ще й професійні обов'язки зі знешкодження та приструненню різної нечисті. Лилик (вампір), що цікавиться архітектурою вийшов дуже харизматичним. Досить рідкісна тема порушена на сторінках книжки — тема асексуальності, що досить незвично саме для затишного фентезі. Досить цікаво в сюжет вплетено Пласт, його значення в житті деяких персонажів. Марина прийшла туди вже дорослою, але нам показано, як Пласт працює з підлітками, організовує вечори поезій, табори, допомагає у спілкуванні, налагодженні стосунків. Загалом маємо затишне фентезі з побутом та життям, гумором та іронією, які мені зайшли, тож придбала і наступну книжку авторки, а цю рекомендувала безлічі знайомих різного віку.

Анонім

На мою думку, “Діва, матір і третя” — це яскраве сучасне українське фентезі, яке сміливо поєднує магію з реальністю, гумор з глибокими роздумами, а буденність із пошуком себе. Головна героїня Марина — не типова відьма: вона живе в нашому світі, має друзів, організовує Пластовий табір, варить зілля, бореться за збереження архітектурної спадщини та пізнає себе. Сюжет захоплює у вир соціальної активності, відьомських практик і життєвих викликів, з якими стикається сучасна молода жінка. Головна цінність книги — це її щирість і відсутність надмірного пафосу. Авторка з повагою і приємною легкістю говорить про важливі теми: жіноче тіло, сексуальність та асексуальність, підтримку, стосунки, самовизначення. Водночас текст динамічний, живий і часто смішний. Книга підкуповує реалістичністю персонажів, милим фамільяром Людовиком, згадками творчості Толкіна і тим, що магія тут не відділяється від реальності, а лише підсвічує її. Я рекомендую цю книгу тим, хто шукає для читання щось легке, але водночас значуще.

Анонім