Тут у нас міське фентезі, рідна естетика (хоча для іванофранківців буде більш рідне), істоти, що харчуються і зрощують негативні емоції в людях, та мисливці на них. І посеред цього школярка Софія. Тож атмосфери школи, гуртків, першого кохання і так далі також чекайте.
Пройдуся по тому, що мені сподобалося. Я люблю міське підліткове фентезі і рада, що є щось таке у нашому, українському сеттингу. Тож атмосфера — плюс. Підняття важливих тем. Я супер супер рада, що тут було проговорено й про більше популярні соціальні теми (ментальне здоров'я та уважність до тих, хто може опинитися на межі самогубства, булінг, насилля в стосунках тощо), й про менші теж (наприклад, присутність батьків у житті дитини, одна з найбільш недооцінених тем, мені здається). Та й увесь посил книги, що чудово мати людину, завдяки якій ті істоти, що викликають негатив, не зможуть до тебе підступитися, мені імпонує. Він закликає до уважності та любові, що є частиною й моєю Біблією навчених цінностей, та й тим, що добре мати кожному. Сподобався світоустрій. Тут він більш простий та зрозумілий: у нас є мисливці, що намагаються боротися за добро, хоч і не ідеальні, та нещастимці, що приносять (пам-пам) нещастя. У порівнянні з кількома попередніми українськими фентезі книгами, що я читала, це свіжий та приємний підхід.
Цю секцію я не можу назвати мінусами, але це речі, які просто зменшили мою любов до цієї книжки. Головна героїня. Я розумію, що вона підлітка, школярка, усіляке буває, я теж не ідеальна. Та те, скільки вона сама собі створює проблем з того, що просто надумує... Я частково розумію її схильність до гіпераналізу та оверсінкерства, але от у неї ці речі мають вихід в дії, а не лишаються думками. І ці дії, м'яко кажучи, не ведуть до чогось приємного. Другорядні персонажі були цікаві, я б про них більше почитала, особливо, їхні історії до вступу до Організації. Та повернуся до Софії. Вона була частково annoying і це трохи псувало мені враження. Інший такий недолік це розмови між двома героями, Софією та Владом. Тут будуть загальні спойлери. Я стомилася читати, як вони мають такі наміри нормально поговорити, потім сваряться, йдуть миритися, миряться і в цій же розмові знову сваряться. Може це релейтебл, але я трошки була втомлена від цього. І останнє, хотілося б більше Організації та мисливців й менше шкільних буднів. Але це вже побажання на наступну частину, бо через присутність школи авторка таки показала й проблеми школярів, тож тут я не надто проти.
Загалом це звичайна історія, що ніби й легка, але й торкається глибоких тем, з приємним світоустроєм, хоч і не завжди приємними героями. У серце не запало, але продовження я, можливо, й почитаю. Адже й головні герої можуть подорослішати й покращитися)