Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Тут у нас міське фентезі, рідна естетика (хоча для іванофранківців буде більш рідне), істоти, що харчуються і зрощують негативні емоції в людях, та мисливці на них. І посеред цього школярка Софія. Тож атмосфери школи, гуртків, першого кохання і так далі також чекайте. Пройдуся по тому, що мені сподобалося. Я люблю міське підліткове фентезі і рада, що є щось таке у нашому, українському сеттингу. Тож атмосфера — плюс. Підняття важливих тем. Я супер супер рада, що тут було проговорено й про більше популярні соціальні теми (ментальне здоров'я та уважність до тих, хто може опинитися на межі самогубства, булінг, насилля в стосунках тощо), й про менші теж (наприклад, присутність батьків у житті дитини, одна з найбільш недооцінених тем, мені здається). Та й увесь посил книги, що чудово мати людину, завдяки якій ті істоти, що викликають негатив, не зможуть до тебе підступитися, мені імпонує. Він закликає до уважності та любові, що є частиною й моєю Біблією навчених цінностей, та й тим, що добре мати кожному. Сподобався світоустрій. Тут він більш простий та зрозумілий: у нас є мисливці, що намагаються боротися за добро, хоч і не ідеальні, та нещастимці, що приносять (пам-пам) нещастя. У порівнянні з кількома попередніми українськими фентезі книгами, що я читала, це свіжий та приємний підхід. Цю секцію я не можу назвати мінусами, але це речі, які просто зменшили мою любов до цієї книжки. Головна героїня. Я розумію, що вона підлітка, школярка, усіляке буває, я теж не ідеальна. Та те, скільки вона сама собі створює проблем з того, що просто надумує... Я частково розумію її схильність до гіпераналізу та оверсінкерства, але от у неї ці речі мають вихід в дії, а не лишаються думками. І ці дії, м'яко кажучи, не ведуть до чогось приємного. Другорядні персонажі були цікаві, я б про них більше почитала, особливо, їхні історії до вступу до Організації. Та повернуся до Софії. Вона була частково annoying і це трохи псувало мені враження. Інший такий недолік це розмови між двома героями, Софією та Владом. Тут будуть загальні спойлери. Я стомилася читати, як вони мають такі наміри нормально поговорити, потім сваряться, йдуть миритися, миряться і в цій же розмові знову сваряться. Може це релейтебл, але я трошки була втомлена від цього. І останнє, хотілося б більше Організації та мисливців й менше шкільних буднів. Але це вже побажання на наступну частину, бо через присутність школи авторка таки показала й проблеми школярів, тож тут я не надто проти. Загалом це звичайна історія, що ніби й легка, але й торкається глибоких тем, з приємним світоустроєм, хоч і не завжди приємними героями. У серце не запало, але продовження я, можливо, й почитаю. Адже й головні герої можуть подорослішати й покращитися)
Анонім
💐 «Необрана» Олена Шпигоцька Потішно, захопливо та яскраво. Я оце недавно подрузі божилася, що підліткове фентезі – то все ж не моє, ну немає у мене того захвату, що раніше. Ага, канєшно. Я просто читала неправильні книжки! Історія про Софію та нещастимців у Франику – стала тим самим подорожником для мого похмурого настрою. Спроба просто відволіктись від іншої історії перетворилася в певну залежність від поглинання пригод десятикласниці та сім’ї мисливців на нечисть. В центрі сюжету маємо Софію, яка просто бажала зробити круте фото для шкільної газети, а у висновку незрозуміло як вижила після падіння з даху багатоповерхівки і на додачу почала бачити нещастимців - безтілесних духів, які харчуються негативними емоціями. Вона швидко розуміє, що вина цього на дивному хлопці, якого вона бачила за декілька хвилин до падіння, і твердо вирішує показати йому де раки зимують. Бляха, це було класно! Мене захопив світ, придуманий пані Оленою, потішала купка персонажів (їх було мало, але кожен добре прописаний ¬+ незвааючи на те, що в багатьох минуле і передісторія залишається за кадром, нам все рівно цікаво спостерігати за діями та діалогами). Окремий захват любовній лінії. Мені здавалося, що я вже пережила еру фанфікшена з жанрами «від неприязні до кохання» та «слоубьорна», але виявилося, що давно не читала чогось якісного. Звісно, як тільки появився персонаж, з яким у Софії не складалося спілкування, я відразу похопила, що вони будуть разом, але, о боже, як довго вони до цього йшли. Можна сказати, що певні проблеми та сварки були висмоктані із пальця, але лише під кінець книги все стає на місця і ти сидиш такий: «а-а-а, так ось воно що було». Відзначу також, що авторка в розповіді охопила все життя звичайного підлітка (від школи до гуртків та любовний інтересів), що вже є неабияким плюсом, бо зазвичай автори фентезі забувають, що персонаж-то має соціальні зобов’язання. Цей момент мені прямо дуже сподобався. До слова, у пані Олени ще класне почуття гумору і певні ситуації та думки головної героїні змушували мене смітися в голос. Щодо Софії. Боже, як же в мене підгорало. Вона в певних місцях настільки дратувала своїми словами та діями, що я просто відсовувала книгу і в повітря маюкалася добрих хвилини дві. Хоча я потім майже відразу згадувала, що вона десятикласниця і їй відкрився новий світ, в якому є магія. Тому не дивно, що шило в одне місце кололо. Ну і на кінець: моє признання в коханні Дексу. Його гумор, іронія/сарказм та коментування неймовірно розбавляли ситуацію та певні моменти. Взагалі, 50% успіху цієї історії я віддаю йому (все ж другорядний саркастичний персонаж, який більше хвилюється за своє брендове взуття, аніж магічну тварюку, яка хоче його прибити, завжди виграшний варіант!). Раджу! Це буде дуже класний подарунок не тільки підлітку, але і просто книголюбу.
Анонім
"Необрана" — це перша частина циклу «Нещастимці», яка захоплює з перших сторінок своєю атмосферою, глибоким психологізмом і майстерно побудованим сюжетом. Олена Шпигоцька створює світ, де фантастика 🌈органічно переплітається з реальністю, а герої змушують замислитися над складними моральними питаннями. Сюжет зосереджений навколо головної героїні, яка виявляється «необраною» — людиною, яка не отримала очікуваних здібностей чи привілеїв у світі, де це вважається нормою. Через цю лінію авторка майстерно досліджує такі теми, як прийняття себе, боротьба зі стереотипами та відчуття "непотрібності" в суспільстві. Мою увагу привертає розвиток персонажів. Героїня проходить шлях від сумнівів і відчаю до усвідомлення власної цінності. Другорядні персонажі теж яскраво прописані — кожен із них має свої мотиви, таємниці й вплив на розвиток подій. "Необрана" — це не просто історія про боротьбу із зовнішніми перешкодами, це також книга про внутрішній розвиток, віру в себе і силу, яку можна знайти, навіть коли все здається втраченим😔. Рекомендую всім, хто любить глибокі, змістовні історії, наповнені драмою, надією і відтінком фантастики.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях