«Одного дня, так чи інакше, я відплачу своїй кузині Рейчел»🌹
⠀
Дафна Дю Мор’є «Моя кузина Рейчел»
⠀
Жанр: класична проза, роман
Вид-во: @ksd_bookclub
⭐5/5
⠀
Герої: Філіп Ешлі, Луїза, Рейчел, Емброуз, Рейнальді, Сікомб, Темлін, Веллінґтон, Нік Кендал та інші.
⠀
Давно хотіла прочитати щось цієї авторки.
Оформлення із заокругленими кутами просто вау 😍
⠀
Двоюрідні брати Ешлі: Філіп та Емброуз, найдорожчі один одному люди. Емброуз виховував Філіпа змалечку, тому що той рано втратив батьків. Хлопці майже весь час проводили разом у рідному маєтку. Єдина дівчина поряд — Луїза (Філіп вважав її не більше, ніж другом; у той час, як багато хто сватав йому її), а так ці двоє не дуже то знали жінок. Згодом Емброуз був змушений поїхати до Італії на лікування. Там він зустрів Рейчел, закохався в неї та несподівано вирішив одружитися... Однак, після весілля загадково та швидко помирає. Філіп підозрює цю жінку у вбивстві та щиро ненавидить її. Чи буде він відчувати те саме, коли вона ступить на поріг маєтку? Перед ним опиниться жертва несправедливих підозр чи інтриганка та вбивця? Хто ж насправді винен у смерті та які таємниці приховує ця незнайомка?
⠀
Ще й Емброуз писав листи про намагання його отруїти. Таємнича та загадкова, неприступна героїня, яка раптово перевернула життя цих двох чоловіків, отруїла своїми чарами.
⠀
Книжка читалася досить легко, сподобалася атмосфера, детальні описи, пейзажі, сади Корноула; буденне життя, однак у той же час заплутане.
⠀
Стосунки головних героїв тримали в напрузі та зацікавленості до останньої сторінки. Рейчел то підпустить до себе ближче, дасть надію, то тримає холодну дистанцію 🤔 Так, ніби це гра, а вона майстерно зачаровує 🪄
⠀
Місцями нагадувало детектив/трилер.
⠀
Було дуже цікаво спостерігати за поведінкою та характером головного героя: від холостяка до...🤫, як його засліпило перше кохання, як він видавав бажане за дійсне, готовий був віддати усе... пережив усю гаму почуттів — від любові до цілковитої ненависті.
⠀
Єдине що мені не дуже сподобалося — відкритий фінал, не на всі питання було дано відповіді)⠀
Напружена, хоч і некваплива історія, яка змушує почуватися, ніби ти на американських гірках зі своїми здогадками.
Головний герой (він же оповідач) Філіп – сирота, якого виростив його двоюрідний брат Емброуз. Чоловіки були дуже близькі, схожі за духом та завжди цуралися жіночого товариства. Тим паче несподіванкою стало одруження переконаного холостяка Емброуза з далекою родичкою Рейчел під час відпочинку в Італії. Не минуло й 2х років, як Емброуз помер на чужині за доволі сумнівних обставин, так і не встигши ні привезти дружину додому, ні згадати про неї заповіті. Молодий спадкоємець переконаний, що саме дружина посприяла загибелі його родича, та дає обіцянку помститися.
Власне, перша третина книжки це такий собі вступ до саспенсу, який буде попереду. А далі, коли Рейчел приїжджає до маєтку Емброуза, починаються гойдалки з емоціями читача: винна чи не винна? що означає цей жест? а тут вона грається з юнаком чи щира? який її план і чи він узагалі існує?
Окремо варто відмітити те, наскільки якісно прописаний Філіп: розбещений, самозакоханий, беземпатійний та сліпий до зчитування інших людей. О, скільки разів хотілося пожбурити книжку, таким він був огидним. І не меншу кількість разів в душі кричала: «Та вона ж тобою маніпулює, дурень ти сліпий!» (маніпуляційні техніки Рейчел зустріли ідеальну ціль).
І хоча з перших сторінок авторка забігає наперед та показує муки совісті Філіпа і ми розуміємо, що він скоїть щось жахливе, але під кінець я вже не була така в цьому впевнена, і припускала й інші варіанти розв’язки, за яких головний герой міг про щось жалкувати. Фінал для мене був непередбачуваний і відкритий (хоча припускаю, для когось там буде все однозначно).
Книжка ідеальна для неквапливого та затишного читання. І якщо це звичайний твір авторки, то з нетерпінням чекаю на знайомство з тими, що стали хітами!
Приємно тішить, що видавництво “КСД” перевидало класику, а саме “ Моя кузина Рейчел” Дафни Дю Мор’є.
Книга не залишить вас байдужими, якщо ви поціновувавч класичного роману, трилера та детектива. Трошки незвичайне поєднання, але можливо саме через це роман такий гарний.
Спочатку мене захопив опис локацій та героїв, повільна, але детальна розповідь від авторки демонструє багату лексику.
Із середини книги я вже не могла відірватись від інтриги, яку авторка майстерно закрутила. Доречі, до останньої сторинки я не здогадувалась куда письменниця приведе читача.
Роман “Моя кузина Рейчел” не можна назвати белетристикою. Це насищений детектив написаний вишукано. Неначе, в кращих традиціяї Агати Крісті.
