Зловісний

Шваб генійка 🛐

Мені надзвичайно сподобалося те, що тут нема повністю хороших персонажів (крім Сідні. Сідні булочка). У нас є можливість побувати в головах усіх головних героїв, вони всі неоднозначні, і у всіх своя мета й свої виправдання (іноді кринжові, але що поробиш). Але все ж, якщо треба обирати, то краще обрати «найменше зло» й бути на стороні Віктора 😏

А як я обожнюю стрибки в часі, і що тобі хочеться дізнатися, що ж там сталось, а тобі не дають, і доводиться сидіти читати без зупинок, поки не дізнаєшся — це прям В А У 😍

І мені однозначно дуже сподобався Віктор. Він відбитий, але харизматичний і РОЗУМНИЙ!!! А ще, звичайно ж, Мітч і Сідні. Вони неймовірні бусінки. Взагалі я дуже люблю троп знайденої родини: оце коли дорослий чоловік, якого побило життя, починає піклуватися про не свою дитину, і вона поступово стає його дитиною. Дуже це люблю, прям неймовірно. У них у цілому дуже класна сім'я вийшла, хоча я ще не вирішила, ким в тій сім'ї сприймати Мітча, але то таке 😂

Книжка ну неймовірно класна, і вона дуже сильно затягує. Я вам так скажу, у мене останнім часом трошки проблеми з читанням, але я проковтнула ПОЛОВИНУ книжки майже за раз! Шваб неймовірно цікаво пише, і я тепер хочу прочитати всі книжки, які вона написала 😍

Але «Зловісний» точно попадає в мій топ року, ця історія неймовірна 🏃‍♂️🏃‍♂️🏃‍♂️

Шукала срібло, а знайшла платину. Ні, насправді я взагалі нічого не шукала, я купила книгу через ілюстрації з альбіносом, кладовищем і лопатою. Не засуджуйте мене!

Альбінос виявився не альбіносом, а просто блондином з дивними світлими очима, але, тим не менш, неймовірно цікавим героєм. Десь хтось жалівся, що у цій книзі всі персонажі неоднозначні, і це дійсно так, позитивних тут немає. Віктор — не виключення. Але на фоні його антагоністів він виглядає непоганим хлопцем, ну, принаймні, у нього є поважні причини робити те, що він робить, і якийсь моральний кодекс.

(давайте просто зійдемося на тому, що він мій типаж, і я буду його покривати і облизувати, доки він не б'є цуценят ногами)

В цій історії неймовірна лінія з тропом знайденої родини. Я навіть згадала Джоеля та Еллі з The Last of Us — чимось таким завайбило. А ще тут цікаві та не пласкі другорядні герої, поклоняюся вмінню Шваб прописати характери, майже не прописуючи характери. До речі, Елі бісив так, що хотілося засунути руки крізь сторінки й перерізати йому горлянку.

Окрему оду хочу співати структурі книги: вас з самого початку закинуть на середину сюжету, ви нічого не зрозумієте, але точно зацікавитеся, захочете дізнатися, як до цього докатилося, потім дізнаєтесь дещо, але захочете деталей, а авторка буде поступово вас ними годувати, не даючи відкласти книгу. Коротше, ви пропретеся, я вам гарантую. А в кінці ви будете волати у стіну. І потім ще раз, буквально на останньому реченні.

Взагалі дуже жорстоко з боку видавництва видати таку книгу і не видати одразу ж продовження ☠️

p.s. це ідеальна книга для осені, тож гайда в книгарню купувати цей скарб!