Вікторія Шваб

Вікторія Шваб (V.Е. Schwab) народилася в 1987 році в Наваррі, США. Авторка різноманітних жанрів, включаючи фентезі, наукову фантастику, жахи та молодіжну літературу. Її роботи часто отримують високі оцінки від провідних літературних видань (The New York Times, Publishers Weekly, Kirkus Reviews та Goodreads), а також від інших авторів та критиків. Наприклад, у своєму твіттері Стівен Кінг висловив захоплення її "Темний академік". Він також назвав її "кращою книгою фантастики та фентезі" у своєму щорічному огляді 2015 року для видання Entertainment Weekly.

Сама В. Шваб зазначала, що написання “Місто привидів” було особливим викликом. Вона ставила перед собою завдання створити історію, яка була б одночасно цікавою для підлітків та дорослих. В своїх соцмережах писала, що ідея книги виникла під час її подорожі до Шотландії. Вона була вражена атмосферою міста Единбурга та його багатою історією, де кожний куток міста має свою власну легенду або міф. Шваб відчувала, що це місце може стати чудовим тлом для історії про магію та привидів.

Отже, маємо підлітка Кессіді - дівчинку , яка одного разу трохи не загинула. Її врятував гарненький хлопчисько Джейкоб - дух, який перебуває в міжсвітній зоні, але він може взаємодіяти з Кассіді, оскільки вона тепер має здатність бачити привидів. Батьки Кесс починають знімати нове телешоу про паранормальні явища, тож сім’я вирушає в подорож до Шотландії . Там вона зустрічає дівчинку з такими ж здібностями. А Единбург - місто привидів, яке набагато небезпечніше, ніж можна уявити на початку…

“Місто привидів” - одна з найбільш випадкових моїх покупок зими 2023-2024. Я досі не знаю відповіді чому саме я вирішила її придбати. Але зараз, мабуть, це вже зовсім неважливо. Бо ця книга дійсно якась особлива. Вона ніби перезавантажила мене. Не змінила, залишивши глибокий слід, а подарувала відчуття якоїсь паузи та спокою. Я вважаю, що авторка віртуозно справилася з задачею написати одночасно небезпечний, але зовсім не жахливий твір. Це чудова книга для людей, які хочуть трохи містики, але без перевантаження моторошними подробицями, філософськими роздумами та психологічними травмами. Поки не планую читати продовження, але не зарікаюся…

Загалом, маю позитивне враження від книги, підкреслюю її унікальність та привабливість для читачів, які шукають містику без перебільшення.

«Будь-де буде краще, ніж тут. Ти будеш у безпеці, доки триматимешся якнайдалі від Галанта».
⠀
Чотирнадцятирічній Олівії Пріор бракує трьох речей: матері, батька та голосу. Сирота, яка росла у школі для дівчат Меріленс, завжди була дивачкою, бачила тих, хто уже відійшов у засвіття, але не лякалася цього. Сумна перспектива стати прислугою, мовчазною тінню у чиємусь домі не вабила. Єдина річ, яку залишила їй матір — щоденник, що приховує багато таємниць, написаний на межі нормального з божевіллям - лише він давав їй надію віднайти когось із родини.
⠀
Одного дня Олівія отримує листа від дядька, якого вона ніколи не зустрічала, він запрошує її до свого маєтку, у місце під назвою Галант. Але коли вона приїжджає, виявляється, що ніхто на неї не чекав. Маєток порожній, за винятком слуг. Олівії дозволено залишатися, але вона повинна дотримуватися двох правил: не виходити після сутінків і завжди залишатися праворуч від стіни, що тягнеться вздовж західного краю маєтку. За ним є ще одне місце, давнє й магічне, яке кличе Олівію через її кров...
⠀
Ця історія темна та дрібку моторошна, тут тіні окутують все та ховають безліч загадок. Олівія опинилася на межі світів і мусить зупинити темряву та Згубу, прийняти свій спадок.
⠀
«Галант» захотілося прочитати після того, як я познайомилася із іншим твором авторки «Незриме життя Адді Лярю».
За настроєм сюжету він був близьким мені до Кароліни Геймана та трішки Джейн Ейр. Але це підліткове чтиво, тому без супер захоплення, думаю, доньці зайде набагато краще.
Мені видалося, що авторка не змогла повною мірою втілити задумане, наче трішки недопрацьована ідея.
⠀