Продовження серії про сестер Белінгер. Цього разу погляд спрямований на Ханну. Що друга буде саме про неї і хто її вибір, ми зрозуміли ще у першій книзі, тому треба було просто брати і читати))
Нічим особливим книга мене не вразила, але й нічим неприємно і не здивувала. А ось подяка авторки - то взагалі дуже зворушливо, адже можливість втрати близької людини - це таке страшне, на щастя, чоловік поруч, то ж і роман був написаний.
Про що він? Про становлення. Не лише у коханні, але й професійне. І Ханна, і Фокс знаходять себе, переборюючи свої усталені звички, адже ми часто поводимося не так, як хочемо, а так, як від нас чекають інші.
А щоб життя медом не здавалося, герої тимчасово замешкали разом. Як друзі.
"І це була найбільш дружня річ у світі — ділитися тим, яка музика пасувала до їхнього дня. Не мало значення, як сильно вона чекала на ці нічні повідомлення. Співжиття із Фокусом не було ані найменшим ризиком".
Так, жодного ризику не було. Був лише шанс змінити своє життя. І вони цим скористалися)
Той випадок, коли я в захваті від тропу "від дружби до кохання" 💕 А ще герої ненадовго мають стати сусідами по квартирі, тож чи не стануть вони кимось більшим?.. (це риторичне питання😄)
Стосунки Фокса і Ханни розкриваються у цій частині більше. Самі лише їхні листування на початку книжки неймовірно передають, наскільки вони зблизилися з минулого літа🥰 А ще Фокс мило називає Ханну Ластовинкою через її веснянки💘 Вона ж називала його Павичем, адже він знаний ловелас. Але це скоро зміниться🤭
Ханна марить музикою і фанатіє від платівок, чим зачаровує Фокса — своєю здатністю відчувати і поринати в інший вимір, коли слухає музику чи підспівує.
Не усвідомивши, як так сталося, ці двоє стають найближчими людьми одне для одного, довіряючи свої переживання, думки, шалені плани щодо майбутнього.
Я знову поринула в атмосферу портового містечка Вестпорт. Це дуже затишно і комфортно, адже я так полюбила цю історію ще з першої книжки😍 А ще тут є трішки атмосфери кіно, бо наша Ханна працює асистенткою режисера🎬
Хотілося б оцінити для себе цю частину на 5/5, але... Занадто часто згадувалися фрази: "Я не гідний її", "Вона зрозуміє, що це була помилка", "Вона страждатиме", "Мене не змінити, я як свій батько", "І всі завжди насміхатимуться з мого минулого, коли я мав непостійні зв'язки з жінками, а її жалітимуть"...
Фокс ніби вбив це собі в голову і це дратувало. Ця проблема пояснюється у книзі, але постійні згадки були зайвими.
Ханна — шикарна жінка🔥 Вона бачить його наскрізь і не дозволила йому знищити себе і піддатися сумнівам. Вона вірить у нього і в них❤️🔥
✨Ти чудовий, і я кохаю тебе. Ясно тобі, тупий ідіоте? Тому коли ти трохи подумаєш і витягнеш голову зі своєї впертої дупи, іди й знайди мене. Ти вартий того, щоб на тебе чекати✨
✨Життя без тебе поруч узагалі не було, бо, господи, це й не життя. Ти, Ханно. Ти моє життя. Я кохаю тебе, і я повертаюся додому, тому, будь ласка, крихітко. Будь ласка. Дочекаєшся мене✨
Насправді я дуже полюбила цю милу і пристрасну парочку💋
На гачку» /Тесса Бейлі/
(2 книга цикли «Сестри Беллінгер»)
⭐️Оцінка 8,5/10
Друга частина циклу про Ханну — молодшу сестру, яка має унікальний дар: підбирати ідеальну пісню під будь-який момент життя 🎶 Музика — її спосіб говорити про почуття.
Книга починається з переписок Ханни та Фокса — друга Брендона 🧡 Фокс — харизматичний ловелас, переконаний, що не здатен на серйозні стосунки через минуле. Але коли Ханна їде, він раптом усвідомлює, як сильно чекає її повідомлень 📱
Ханна працює в кіно, закохана (чи думає, що закохана) в свого боса 🎬 Вона не наважується попросити про підвищення, але пропонує ідеальну локацію для зйомок — Вестпорт. І саме там тимчасово оселяється у Фокса.
Між ними — шалена хімія ⚡ Вони тягнуться одне до одного, ревнують, провокують, але бояться зіпсувати дружбу. Їхній зв’язок — не просто флірт, він глибший ❤️🔥
Особливо вразила мудрість Ханни. Вона доросла, чесна, не тікає від розмов. Вона бачить страх за словами Фокса — і розуміє його. Це змушує замислитись: чи варто сприймати все буквально, коли за словами ховається страх? 💭
Це, мабуть, перший ромком без типових “доганялок” (ну майже)— тут усе вирішується словами, не мовчанням 🗣️
Сцени 18+ написані делікатно, з атмосферою та деталями, без вульгарності, але з інтимністю на глибинному рівні 🔥✨
І щемкий факт — авторка писала цю історію в складний час, коли хворів її чоловік. Але книга зовсім не відчувається похмурою. Вона щира, продумана і дуже жива 🤍
