"...люди, які не шкодують себе, рідко шкодують інших" Це могла би бути історія успіху, але... Уявіть собі молоду дівчину, яка у дев'ятнадцятому столітті, наперекір суспільній думці іде до мети — ст...читати далі →
хоча місцями читалась важко, книжка чудова + осінній вайб чимось схожий на Джен Ейр. Тут про все, і про травму поколінь і провідносини мати-донька, про жіноче сестринство вцілому і про медицину, а точ...читати далі →
"Фігури світла" Сари Мосс — це книга, яка залишає подвійне враження. З одного боку, простота мови робить її легкою для читання, а з іншого — ця ж простота позбавляє текст глибини, яка могла б зробити ...читати далі →
Як це — бути жінкою в суспільстві XIX століття? Спойлер: значно гірше, ніж сьогодні. Книга чудово передає життя жінки в умовах патріархального світу. У той час жінки мали вкрай обмежені права й можли...читати далі →
«Фігури світла» Сари Мосс – це книга, яка зачіпає до глибини душі, але робить це так ніжно, що ти навіть не помічаєш, як починаєш думати про найважливіші речі. Це історія про сім’ю, втрати, спогади і ...читати далі →
Історія, яку варто прочитати кожній дівчині. Тут є взаємодія героїв, розкрито повний шлях особистості, та головне що можна побачити - яка ціна жінки, перш ніж їй стати повноцінним членом суспільства. ...читати далі →
Читається легко, а сприймається важко, надто вже клінічна картинка психічних розладів з покоління у покоління. Ніколи не думала, що допомога бідним може бути настільки неприглядною з іншої сторони. По...читати далі →
Еллі — донька легковажного художника та суворої релігійної фанатички, яка переймається тим, як нагодувати бідних і врятувати повій. Навіть коли Еллі стає однією з перших жінок-студенток у Лондоні, мат...читати далі →
Це не просто роман про Вікторіанську Англію. Це — занурення в тіло й свідомість дівчини, яка з дитинства вчиться любити тих, хто її не чує, не бачить, не визнає. Її мати — релігійна праведниця, що рят...читати далі →
Психологічно напружений роман про життя жінок у вікторіанській Англії. Через історію Еллі авторка показує боротьбу за любов, визнання та особисту свободу у світі суворих соціальних і релігійних норм. ...читати далі →
Вона прокинулася з думкою про ножі, на сніданок їла тільки кашу, бо навіть ніж для масла міг би здатися на кривду. Вона продовжує думати про ножі. Дитина продовжує плакати. Вона — слабка. Вона — нетіпаха. Дитина її перемогла. Вона боїться виходити з дому, щоб не купити настоянку опіуму, а якщо лишиться, то тут є ножі. І камін. І сходи. І вікна. Високо, під самісіньким фронтоном. Дитина плаче. Вона не може взяти її на руки. Через вікна. Через сходи. І не може піти. Через ножі. Через настоянку опіуму. Тому вона стоїть тут, у дверях, а дитина плаче. Дитя викликає у неї лихі думки. Своїм криком закликає її до вічних мук. До народження дитини вона була сповнена світла.
Розумна й наполеглива Алетея — Еллі, як ніжно кличе її батько — втягнута в одвічно програшну боротьбу за схвалення та прихильність власної матері — суворої релігійної фанатички, яку хвилюють лише голод бідних і порятунок повій. Навіть коли Еллі стає однією з перших жінок-студенток, яким дозволено вивчати медицину в Лондоні, матері цього недостатньо.
Алетея так сильно потребує спокою у світі, де любов та схвалення знищені матір’ю, що перетворює власне життя на біль. І єдиний спосіб втамувати його — нищити власне тіло.
Котолог
