"...люди, які не шкодують себе, рідко шкодують інших"
Це могла би бути історія успіху, але...
Уявіть собі молоду дівчину, яка у дев'ятнадцятому столітті, наперекір суспільній думці іде до мети — стати лікарем. Час, коли жінки ще не мали таких широких прав і можливостей, вона важко працювала, щоб досягти цілі. Але на шляху Еллі перешкода не одна.
Разом з темою фемінізму й історією однієї з перших жінок у професії, чи не більше місця у романі займає тема виховання і стосунків матері і доньки. Чому Еллі так залежить від ставлення/схвалення матері? Чому Елізабет наскільки жорстока до рідної дитини?
Тут дуже складний клубок взаємодій, і тем для роздумів. Чому батько Еллі зробив так мало, щоб захистити дитину? Як її Мей знайшла сили опиратися материній тиранії?
Чи готова була Елізабет до материнства? Чи була у неї післяпологова депресія?
Основою її діяльністю буде благодійність, допомога знедоленим жінкам. Іноді вона переходила всі межі розумного і пристойного. Іноді просто затьмарювала власну родину.
Ще одне було у житті Еллі і Мей, що дуже знайоме нам тепер: "ти не маєш права скаржитися, поки іншому гірше". Нівелюються всі твої проблеми, всі хвороби, всі почуття, бо "от там за рогом дівчинка твого віку змушена торгувати своїм тілом заради виживання".
"Фігури світла" - майстерне поєднання соціальних і психологічних тем. Мистецтво, медицина, фемінізм, освіта, сімейні стосунки відображені тонкими і точними деталями, у діалогах і коротких описах. Багато речей нам здаються абсолютно дикими — а вони були реальними. Деякі виглядають героїчними - такими вони і були. Ті, перші жінки, які довели, що можуть бути хорошими лікарками, мусіли йти проти усіх, торувати шлях для наступних поколінь. І пощастило тим, кого на цій дорозі підтримувала родина. Підтримувала по-справжньому.
Це була історія успіху. І страждань.