Магічний корабель. Торговці з живих кораблів. Книга 1

Р. Гобб створила дуже об'ємний всесвіт і якщо в першому циклі події розвиваються в Шести Герцогствах, то тепер ми опиняємося на півдні в Торговій бухті.
Багато років тому правитель Джамайлії відправив на Прокляті береги злочинців та боржників щоб вони змогли спокутувати свої гріхи оселившись в Дощовій Дичавині. Не всі змогли там прижитись тож вони заснували місто Бінгтаун у Бухті, яку назвали Торговою і запровадили торгівлю скарбами які їх родичі добувають в Дощовій Дичавині.
Коли ми потрапляємо до Бінгтауна в ньому вже змінилося декілька поколінь і майже всі родини Старих Торговців мають Живі Кораблі. Ці Кораблі будують з чарівної деревини і нам доведеться побачити пробудження корабля Вівасії, яка належить сімейству Вестріт.

Ця історія могла б бути сповненою морськими пригодами, неймовірними магічними скарбами та боротьбою з піратами, але Р. Гобб не була б собою якби не додала скла 💔 Дуже багато скла.

У авторки своєрідний стиль. Він щільний і так глибоко занурює в емоції та думки персонажів, що ти буквально проживаєш разом з ними всі події. А враховуючи те скільки героїв розкриває нам сюжет, то це будуть шалені гойдалки. Я вже і забула, як на початку дратують ті, хто в подальшому стануть улюбленими героями і як же цікаво знову спостерігати за їх зростанням та становленням як героїв.

Перша книга сповнена подіями, але одночасно з тим вона лише невелике вікно у величезний світ де традиції та обіцянки важливіші за життя, де існує незвідана магія, де по морям плавають Живі Кораблі, а глибоко в морі морські змії шукають Ту яка пам'ятає.

Я щиро захоплююсь книгами які пише Р. Гобб незважаючи на те що вони роблять боляче і зараз ця книга моя щира рекомендація всім шанувальникам фентезі та тим хто полюбляє детальне розкриття світогляду героїв 🔥.

Наостанок хотіла написати про переклад. Він не ідеальний і це дуже сильно засмучує, бо ця історія варта кращого💔.

це було магічно, прям як корабель, але про все по порядку!

що ж, почну з того, що це не перше моє знайомство з авторкою. друга трилогія з великого циклу у 16 книжок, і друга трилогія, яка закохує мене у світ робін хобб. минула трилогія (сага о Бачащих) познайомила з королівством шести герцогств, а ця – подарувала знайомство з бескрайнім океаном і його підкорювачами (і жителями).

не дивлячись на те, що персонажів тут в рази більше ніж у попередній трилогії і сюжет ведеться паралельно від лиця кожного, в них не губишся. кожного пам'ятаєш, до кожного відчуваєш якісь емоції, кожному співчуваєш, кожного любиш або ж навпаки ненавидиш. розповідь переміщається між різними сюжетними гілками, що підігріває твоє нетерпіння та інтерес, адже в якийсь момент шляхи цих героїв мають перетнутися.

тепер трохи про сюжет: він будується навколо старої торгової сім'ї Вестріт та їх живого корабля "Проказниці". для більшого розуміння – живі кораблі зроблені зі спеціального матеріалу (диводрева) який добувають в отруйних і небезпечних дощових хащах; такі кораблі коштують цілі статки, вміють розмовляти (навіть мають власний характер!), легше пливуть по хвилям, втечуть від будь-якого переслідування і залюбки підкажуть своєму рульовому що робити і який шлях обрати, словом – неймовірні істоти (ще важливо що їм потрібно 3 смерті когось з їх родини аби ожити, а до того вони по суті звичайні кораблі). так от, саме з таким живим кораблем провела все своє дитиннство Альтія Вестріт і після смерті батька саме вона мала унаслідувати роль капітана "Проказниці", але сталося так, що місце капітана зайняв чоловік її старшої сестри і просто примерзенний типочок кайл хевен. ну і одразу ж почав все паплюжити і розсварив всю сім'ю Вестрітів настільки, що Альтія пішла з родини у вільне плавання аби довести що варта стати капітаном "Проказниці"

у історії є кілька нестерпних антагоністів, і цікаво те, що антагоністи тут погані, не тому, що вони просто погані і такими народилися, о ні. до своїх вад і жорстокості вони йдуть певним шляхом, показаним у книзі. Робін Хобб ретельно описує, чим саме керується кожен її герой і де стався надлом. обожнюю таке неймовірно.

на моє здивування в цій книзі авторка була надзвичайно добра до своїх героїв і майже не наражала їх на фізичні небезпеки і страждання. особливо якщо порівнювати цю частину з попередньої трилогією, де бідного Фітца Чівела нескінченно калічили і знущалися. однак, не думайте, що тут так все романтично і безтурботно, ближче до кінця пані хобб люб'язно приготувала кілька порцій скла для читачів (і деякі глави я дивувалася з жорстокості яку вона подала на гарнесенькій тарілочці)

Тож, перша частина – по суті тільки зав'язка перед чимось більшим і масштабнішим. стільки ліній, стільки героїів, і все до чогось має прийти, всі лінії мають перетнутись (що вже почалося у кінці книжки). питань дуже багато, а ось відповідей кіт наплакав. це, безумовно, неймовірний талант письменниці – детально і неспішно розгортати перед очима читача величезне епічно-фантастичну історію свого світу

зізнаюсь у великому коханні цій морській історії з неймовірною атмосферою і дуже чекаю на продовження!

Друга трилогія за світом Елдерлінгів, яка відкриває нових персонажів,зовсім не пов'язаних з першою трилогією саги, та з живими кораблями😏

Чардерево(Диво-дерево)-матеріал з якого роблять живі кораблі. Вони мають вигляд звичайних,але вміють відчувати. Та здатність проходити через води Дощової річки,яка є дуже небезпечною. Корабель "прокидається" лише після смерті третього покоління його власників,і їх смерть має бути саме на судні.
Так ми знайомимося з сім'єю Вестрідів. Торговці,які одними з перших заселили Бінгтаун,і завдяки цьому мають гарний статус у суспільстві. І до того ж вони є власниками живого корабля "Вівація". Ефрон Вестрід,голова сім'ї,помирає на борту,і його донька Алтея(Альта),яка все своє життя провела на кораблі і любила його(що було взаємно,адже навіть коли корабель ще "спить" він вміє відчувати), надіялася що корабель перейде до неї,але доля складається інакше..

Якщо продовжу в тому ж дусі,то просто перескажу сюжет,як і говорила)Тому кілька моїх думок в цілому з приводи сім'ї Вестрідів. Алтея- просто неймовірна. Її витримка це щось. Не без того що вона достатньо імпульсивна,але на її місці я б била морди набагато частіше. Починаючи з зятя закінчуючи племінницею🙈
Паралельно ми спостерігаємо за піратом Кеннетом. Для мене він персонаж дещо типовий. Ну пірат і пірат. Має трохи забобони,як і всі пірати. Його ціль-стати королем піратів.Для цього він грабує работорговчі судна,звільняючи рабів,щоб отримати їх прихильність. Та в якийсь момент він розуміє, що йому не досягти бажаного без живого корабля. Ну і ,звісно,він "кладе око" на Вівацію.
Ще в книзі є Морські змії. Істоти які живуть в морях купками і кошмарять мореплавців)
В цілому книга бомбічна,хоч і читала я її надто довго,з різних причин. Єдине що збивало з пантелику -дофіга персонажів другорядних.Місцями горіла дупа через те,що хотілося придушити кілька персонажів.Точно читатиму далі .
І в котре....як же офігєзно пише Гобб. Вона описує і ти опиняєшся в описаному місці відчуваючи запах моря