Ми захоплюємося історією життя та творчості Вінсента ван Гога та Леонардо да Вінчі, часто вихваляємо полотна Рембрандта та Мунка можемо відрізнити творіння Далі від Пікассо, але ж так рідко згадуємо когось українського. Звісно, Білокур, Пимоненка й Пінзеля, може, ще кількох митців ми знаємо, проте багато хто так і лишається поза загальною увагою.

Книга «65 українських шедеврів» заповнює пробіли, створюючи більш повне та цілісне уявлення про українське мистецтво. Розгортаючи книгу, ми знайомимось із творами живопису та графіки, які певний час не вважалися правильними та канонічними через ряд ідеологічних причин. У своїх есеях авторка коротко аналізує використані на полотнах сюжети, порівнює їх із зарубіжними інтерпретаціями, показує місце картини в контексті епохи, фокусуючи увагу на найважливішому.

Тут немає сухої теорії, детальної історії створення чи кліше типу «усе українське — завжди чудове», і це радує, адже читач сам вирішує, зачіпає його картина та історія її створення чи ні.

Один мистецький твір займає один розділ, тож можна читати як вибірково, в залежності від інтересу до митця, епохи чи напряму, так і по порядку.

Ця книга — це концентрація естетичного задоволення: товстий напівглянцевий папір, якісні репродукції на сторінках, які хочеться розглядати, та чудовий дизайн — ідеальний варіант для подарунку чи щоб порадувати свого внутрішнього естета😍

Особисто я не можу себе назвати любителем живопису, але після знайомства із книгою у мене виникло бажання сходити до картинної галереї, щоб подивитися на деякі полотна наживо, що я й зробила.

Ооох скільки ж емоцій і думок вирують у моїй голові...
Річ ось у чім. Після прочитання «Американської трагедії» я вирішила сісти за написання враження та виявилось це не так просто, як я думала. Постараюсь про все по черзі та ще й так, щоб не розповісти увесь сюжет. (Тож, боюсь, вийде більше поверхневий емоційний огляд, ніж щось по суті, ггг).

Основною причиною моїх незрозумілих вражень є головний герой — Клайд.
Жодної, жодної однозначної думки з приводу цієї особистості! Скільки всього різного несподівано поєднується в ньому.

Клайд Гріффітс — вихідець із бідної сім'ї вуличних проповідників, що з самого дитинства та будь-якими способами прагнув вирватися зі злиднів та втекти від релігійного фанатизму батьків. Будучи малим, він вже усвідомив чітке розмежування між соціальними прошарками та почав проявляти амбіції щодо переходу від сірих реалій до вищого світу. Клайд хапається за будь-яку роботу, в надії стати незалежним від родини, аж поки не влаштовується на службу в готелі, де вперше й відчуває свою приналежність до вищого суспільства. Цей красень, яким він змальовується, спочатку не усвідомлює своєї вроди і не вірить, що може зацікавити протилежну стать, а тому, дозволяє легко собою маніпулювати. Та скоро все змінюється.

Престиж, зв'язки, вершки суспільства, жінки, розваги, кохання...
Клайд рішуче і самовпевнено йде своїм шляхом, не зупиняючись ні перед чим. Він бреше, видає себе не за того, ким є насправді, та в той же момент залишається самим собою, бо в цьому і є весь КЛАЙД. Поруч з його ім'ям я не можу написати щось типу «пошуки себе», бо це та людина, яка точно знає, чого вона хоче і що вона робить.

Спочатку ти йому співчуваєш, підтримуєш його прагнення, думаєш скільки він натерпівся і, що він заслуговує на краще життя. А потім розумієш — НЕ ТАКОЮ Ж ЦІНОЮ!!!
Мораль, людяність, громадський і Божий закон — усе це стає для нього пустими словами, відходить на задній план, в той час, як примарний туман визнання у вищому світі застилає йому очі.

Згодом ти сердишся на нього, сваришся, шукаєш йому виправдання, знову співчуваєш, підтримуєш... І так по колу.
Теодор Драйзер зображає відмінності виховання, поведінки та життєвих пріоритетів людей з різних шарів суспільства, допомагає зрозуміти чим керуються різні типи людей у житті, що спонукає їх робити ті чи інші вчинки та що стоїть за їхнім зовнішнім виглядом.

«Американська трагедія» написана гарною мовою досить вишукано, проте без зайвих прикрас.
Це дуже потужний твір, що дає матеріали для роздумів та аналізу, спонукає обдумувати кожен вчинок персонажів та просто дарує задоволення від прочитаного. Особисто мене «Американська трагедія» затягнула і я насолоджувалася від першої до останньої сторінки!

Що має більшу вагу в нашому світі: гроші/зв'язки/влада/розум/зовнішність/чесність/моральні принципи? (Можливо, все разом? Чи ні? Маємо розібратись)

«Фінансист» — перша книга трилогії, в основу якої покладено реальну історію життя Американського міліонера 19-го століття.

Головний герой, Френк Алджернон Каупервуд, з дитинства відрізняється кмітливістю та здатністю знайти для себе прибуток та власну вигоду у всьому. Його прагнення жити краще породжує великі амбіції, а холодний розум, сила волі, характер, що зачаровує людей та здатність до чітких розрахунків допомагають Френку здобути великий капітал, владу над людьми та стати фінансистом, що відіграє передову роль у грошовому становищі Філадельфії. Впевненість у своїх силах, ризики, переживання, злети, падіння... Та до чого це все призведе?

Драйзер показує американське світське середовище з його законами та усім блиском і лоском: маєтки, витвори мистецтва, розкішні вечірні прийоми, танці, алкоголь, елегантні костюми та сукні... Але за цими описами стоїть викриття недоліків та продажності всіх сфер життя, а також цінність зв'язків і грошей, без яких ти нічого не вартий і ніколи не «проб'єшся» вище.

Занурення у фінансові справи, біржові угоди, авантюри та грошові спекуляції Френка Алджернона переплітаються з розповіддю про особисте життя фінансиста. Його лінія поведінки в складних ситуаціях та стосунках з жінками повністю розкриває складний характер містера Каупервуда. Недарма автор зазначає: «Кожна особистість — це клубок протиріч, тим паче особистість обдарована». Не обійшлося без любовних інтриг, які додають напруги та гостроти до сюжету.

Люблю Драйзера за детальні описи, сюжет, виписаний без поспіху, вдалі рішення для фіналу та за відсутність односторонніх, абсолютно позитивних або негативних персонажів. З його творами не варто поспішати, читати «аби швидше» і т.д. Романом хочеться насолоджуватися, перечитувати описи, підкреслювати вдалі думки та мовленнєві звороти.
Проте можу з впевненістю сказати, що «Фінансист» сподобався набагато менше за «Американську трагедію», можливо через деяку затягнутість сюжету та акценті на фінансовому боці життя.
Попереду ще 2 книги з трилогії, буду продовжувати!

«Творчість – це акт надання форми довколишньому хаосу».

Ця книга точно не зробить з вас великого художника, але вона змусить побачити малювання під іншим кутом: як постійну рутину, як щоденну звичку, типу склянки води після пробудження, ранкової пробіжки чи гортання інстаграму (останнє точно про мене🙃)
Я наводжу такі приклади, хоч автор порівнює малювання з курінням: спочатку впускаєте його своє життя, а потім складно позбутися. Тільки малювання в рази позитивніше, звісно.

Денні Грегорі Пропонує тижневий експеримент щоденного малювання по 15 хвилин, який зробить мистецтво частиною вашого життя. На кожен день є творча порада або завдання: замалювати свій сніданок/накидати на папері, що ви бачите крізь прочинені двері/малювати лише ручкою чи лише одним кольором тощо. Головна ідея – не підвищити навички малювання, а пустити мистецтво у своє повсякдення, ловити момент, фіксувати мить тут і зараз, де б ви не були. Недарма ж підзаголовок книги – «Тисяча способів отримувати насолоду від життя, коли часу немає ні на що».

Я була настільки серйозно налаштована, що навіть придбала олівці та блокнот😅
І хоч малювання поки не стало моєю звичкою, зате маю +1 можливий варіант проведення вільного часу.

А про візуальну складову книг від ArtHuss не втомлюся говорити ніколи😍

«Люди — страшніша отрута, ніж горілка і тютюн»

«Нічого не можна знати наперед. Смертельно хвора людина може пережити здорову. Життя – дуже дивна штука»

Цю книжку можна без кінця розбирати на цитати та думати над ними годинами.

Рідко трапляються такі книги, які лишають після себе незрозумілий осад, терпкий присмак. Дочитуєш останні рядки і відчуваєш як у тобі вирує буря емоцій, одночасно переплітаючись із гнітючою порожнечею.
«Три товариші» Ремарка, одночасно і занурюють у роздуми, і пробуджують від сну. Книга про життя(інакше й не скажеш). Чітка, сильна, прозора, незавуальована, складна, сповнена людського відчаю, втоми, сили, напруги, любові та бажання жити.
Кожен персонаж, кожна історія, спогад, подія, та кожна випита чарка рому — наче хвилі в океані: кожна хвиля і так сильна сама по собі, та разом вони створюють шторм, просто накривають з головою. Не встигнеш оговтатися від однієї, як інша вже б'є по голові. Перегортаєш останню сторінку і не можеш зібрати себе докупи. Тим паче зараз, і час війни, коли всі твої думки спрямовані на новини з фронту — читати цю книжку було не найкращою ідеєю.

Історія про крихкість людського життя, втрачене покоління, силу дружби і кохання, які, на жаль, не можуть протистояти жорстокій реальності.