Те, як я бачила книгу до початку читання і що отримала врешті, то дуже різні речі.
Відверто зізнаюсь, що ставлення моє було скептичним з двох причин:
1. Я не фанат жанру містики і жахів теж не люблю
2. Відгуки на книгу були максимально протилежними.
Але в моєму книжковому клубі ми обрали її однією з книг місяця і я даю шанс сучукрліт, завжди.
Вибір без вибору, взялась до читання.
Чим же твір став для мене?
Маяк — це історія, яка досліджує вибір та його наслідки через призму головного героя Данила, журналіста, що через невдалу статтю опинився в складних обставинах. Шукаючи нову роботу, він "приймає пропозицію" стати доглядачем маяка. Здавалося б, звичайний маяк, однак він стає ключовим місцем, де розгортаються містичні та символічні події, що впливають на долі не тільки Данила, а й інших персонажів.
Маяк у творі символізує не лише фізичний орієнтир, але й життєвий шлях кожного героя. Дуленко гарно виплітає різні сюжетні лінії, показуючи, як минуле впливає на розвиток героїв, своєрідно зв'язуючи їх долі на цьому віддаленому, але важливому місці.
Що цікаво, певні моменти книги були досить моторошними і навіть гидкими. Попри те, що я не є прихильницею жахів, ці сцени були добре написані і відчувалися дуже атмосферно. Автору вдалося створити відчуття неспокою та напруги, які справді вразили. Це не зіпсувало моїх вражень, а, навпаки, зробило історію напруженою і цікавою.
Стиль автора спершу виглядає трохи кострубато — повтори, стрибки по часу і змісту, що помітно, зокрема, у першій третині книги, але чим ближче до середини, тим більше текст вирівнюється і стає нерозривним полотном історії, захоплює і кружляє читача в подіях, вже без сумбуру й тавтологій.
Це дебютна робота, і видно, що автор ще розвивається, тож тут немає чого ставити йому на карб, а от редактор міг би краще попрацювати з текстом, моя особиста думка.
Загалом, Маяк залишає враження завдяки своїй атмосфері та темі вибору. Віталій Дуленко вдало створює історію, що змушує задуматися про наслідки рішень, і я сподіваюсь побачити подальші роботи цього перспективного автора.
Журналіст Данило терпить кризу в своєму житті і обставини, що склалися зламали його морально…хлопець почав надмірно вживати алкоголь, що руйнувало його відносини з Настею, яка вигнала його.
Що мені сподобалось в герою - боротьба, він вирішив не здаватися, відмовився від алкоголю і поїхав працювати доглядачем маяка. Природа і самотність мала б його вилікувати…
Однак, щось пішло не так і чоловік почав чути дитячий плач, бачити сліди у себе в маяку та силует втопленика…чи збожеволів Данило від самотності? Чи щось з маяком повʼязане містикою?
Мені сподобалась книга, фінал - неочікуваний🔥Містики було достатньо, читається швидко і було цікаво.
Це вогнище і 17/10 🐦🔥
Тепер і я пізнав на собі, що таке «ковтнути книгу» і на ці 7 годин, що я читав цю книгу, вдихав запах соленого моря та чув як розбиваються о камені хвилі, я просто забув та й забив на все!
Мене переповнюють враження та емоції, це просто неймовірна книга і для мене вона є найкращою прочитаною в 2024 році (поки що).
І дивлячись на останні роки, саме книги українських авторів для мене стають найкращими.
Звісно можна сказати що історія не ідеальна, десь може бути помітно банальний момент, десь очевидний хід чи фразу, але це працює!
Про сюжет не хочу писати, він справді хороший, і я вважаю що варто самому в цьому переконатися.
Відмічу лише, що так майстерно написати «поганого» головного героя може тільки талановитий автор. Я справді почав ненавидіти Данила, чорти б його побрали 😅
Для мене це в першу чергу була рефлексія 90х років, бідність, совкові пожитки, совкове мислення дорослих, але таке точне дитинство (чого варта тільки згадка про «великий наручний годинник», який в ті часи мабуть був у кожного.
Далі також ностальгічні моменти, адже дія відбувається в 2011 році, згадки різних реклам того часу, запах сухариків з хроном та діти які рубаються в Counter-strike, ну й таксі за 13 гривень. Порадувала згадка роману «Терор» (який я вже читав, і відчував подвійне занурення в історію так би мовити).
Але також ця книга як для дитини 90-х була дуже тригерною для мене.
В цій маленькій книзі описується до чортиків багато проблем та тем:
-Величезна проблема алкоголізму (я її поставив на перше місце, бо це є найболючішою темою для мене, і власне через це я й не вживаю алкоголь, але тут майже кожен чоловічий персонаж пʼє та й в принципі кожен хто виріс в ті часи бачили подібну ситуацію)
-домашнє насилля
-несхвалення батьками
-мрії жити нормальне життя
-самотність
-жорстокий світ та люди
-сутність людини та її призначення
-природу та силу стихії
-про те що людині потрібна людина та любов, розуміння
-заздрість та его
-про несправедливість цього світу та життя
-про вплив батьків на майбутнє своїх дітей
-про ненависть яка зріє в кожному -про саморуйнування
-про безумство
-про біль яка з нами завжди
-корупція
-влада
Список, мабуть, продовжу, коли перечитаю)
Звісно це все приправлено містичною напруженою атмосферою маленького морського містечка, ти прямо відчуваєш як хвилі бʼються о стіни маяка, як холодний вітер завіває у шпарини в цеглі, але тут головну роль грають саме люди та їх долі!
Тут вчувається і Кінг, і Павлюк і Лавкрафт (куди ж без нього на маяку, навіть згадка Ктулху є, гиги)
Я дуже радий що відкрив для себе нового українського автора, і додаю його в список до Павлюка та Кідрука
