Маяк

Дуже цікава книга, яка підіймає багато важливих питань.

Я рада, що в Україні все більше українських авторів, все більше нових жанрів, і література стає "якіснішою", якщо можна так сказати. Раніше українська література в мене асоціювалась тільки з класиками такими як Леся Українка, Марко Вовчок, Іван Багряний та Улас Самчук. Зараз коли в мене запитують, що я пораджу з української літератури, я можу назвати безліч українських сучасних авторів, і так, їхні твори мають пройти перевірку часом, і так, успіх половини з них буде недовготривалим, але в мене гордість за наших співвітчизників і те, як український книжковий ринок поповнюється новими і новими талантами. Щодо самої книжки. Історія про молодого чоловіка, що вирішив перезавантажити свої думки, переоцінити життя та прийняв кардинальне рішення стати доглядачем маяка. В цій книжці присутнє містичне, горорне та трохи детективне, але, як на мене, автору не вистачило трохи сил дотиснути цю тему, горору не достатньо, містики — теж не достатньо. В мене склалось враження, що автор вирішив спробувати написати книжку, але не хотів витрачати на неї багато часу, бо був не впевнений в успіху. Але в цілому — книжка на 8 з 10, і я дуже чекаю на наступні твори автора, впевнена, він буде моїм улюбленим автором.

Те, як я бачила книгу до початку читання і що отримала врешті, то дуже різні речі.
Відверто зізнаюсь, що ставлення моє було скептичним з двох причин:
1. Я не фанат жанру містики і жахів теж не люблю
2. Відгуки на книгу були максимально протилежними.
Але в моєму книжковому клубі ми обрали її однією з книг місяця і я даю шанс сучукрліт, завжди.
Вибір без вибору, взялась до читання.

Чим же твір став для мене?

Маяк — це історія, яка досліджує вибір та його наслідки через призму головного героя Данила, журналіста, що через невдалу статтю опинився в складних обставинах. Шукаючи нову роботу, він "приймає пропозицію" стати доглядачем маяка. Здавалося б, звичайний маяк, однак він стає ключовим місцем, де розгортаються містичні та символічні події, що впливають на долі не тільки Данила, а й інших персонажів.

Маяк у творі символізує не лише фізичний орієнтир, але й життєвий шлях кожного героя. Дуленко гарно виплітає різні сюжетні лінії, показуючи, як минуле впливає на розвиток героїв, своєрідно зв'язуючи їх долі на цьому віддаленому, але важливому місці.

Що цікаво, певні моменти книги були досить моторошними і навіть гидкими. Попри те, що я не є прихильницею жахів, ці сцени були добре написані і відчувалися дуже атмосферно. Автору вдалося створити відчуття неспокою та напруги, які справді вразили. Це не зіпсувало моїх вражень, а, навпаки, зробило історію напруженою і цікавою.

Стиль автора спершу виглядає трохи кострубато — повтори, стрибки по часу і змісту, що помітно, зокрема, у першій третині книги, але чим ближче до середини, тим більше текст вирівнюється і стає нерозривним полотном історії, захоплює і кружляє читача в подіях, вже без сумбуру й тавтологій.

Це дебютна робота, і видно, що автор ще розвивається, тож тут немає чого ставити йому на карб, а от редактор міг би краще попрацювати з текстом, моя особиста думка.

Загалом, Маяк залишає враження завдяки своїй атмосфері та темі вибору. Віталій Дуленко вдало створює історію, що змушує задуматися про наслідки рішень, і я сподіваюсь побачити подальші роботи цього перспективного автора.