Четверте крило. Емпіреї. Книга 1

Незважаючи на все, що я напишу далі, ця книга мені дуже сподобалась.

Вона не змушувала мене напружуватись, читалась дуже легко, і всі мої прогнози щодо сюжету справдились на 100%.
Якби ще замінити 100 сторінок сексу на 100 сторінок заглиблення в навчання, було б взагалі ідеально😅
Але ажніяк не «фентезі, якого ви ще не читали» (цитата з обкладинки) - скоріше навпаки, рівно все те, що ви читали сотні разів - навіть якщо читали дуже мало фентезі, як і я.

Я дуже люблю фентезі, де є лінія навчання. І більша частина цієї історії відбувається саме в такому сеттінгу - купка студентів у елітному (військовому) закладі, постійні тренування, змагання, суперництво.

В процесі хтось весь час помирає, і майже всі мріють вбити одне одного, хоча найбільше бажаючих вбити саме головну героїню.

Чарівно, одним словом😁

Майже відразу зрозуміло, де тут буде велике кохання, а де - зрада. Трохи далі стає очевидним, хто точно має померти (один з моїх ранніх прогнозів змінився, бо додались нові персонажі). Ще за пару розділів ясно, що має відкритися у фіналі.

Так, кліше і штампів тут дійсно дуже багато. Але саме в цій історії вони відчувались мені дуже гармонійними, бо вона не з тих, що потребує якихось ускладнень.
Мені було в кайф постійно повторювати собі: «Я ж казала!»😁
Персонажі цікаві, але досить типові. Можуть виникнути питання до мотивації декого з них, але у мене не виникало - бо я не очікувала чогось серйозного і ґрунтовного.
Класні описи бійок. По епічності деякі сягають анімешних (по реалістичності також😁).
Ну і дракони - бо не можна не згадати про драконів😅 Дракони шикарні, що тут сказати😁

Одним словом, книга з тих, що ідеально вписуються в категорію guilty pleasure, і в певні моменти просто необхідні, щоб розвантажитись.

Вона точно сподобається далеко не всім. Якщо шукаєте серйозного якісного фентезі, то тут його шукати не варто. Але як розважальний янг адалт, який треба читати без зайвих питань, вона прекрасна.

Дуже складно щось говорити чи писати про книгу, яка сподобалася. Просто хочеться ходити і роздавати її кожному, хто бажає зі словами: "Читай! Тобі сподобатися". Я довго не хотіла приступати до читання, оскільки обсяг книги не маленький, але "проковтнувши" її за два дні, я тепер страждаю - хочу знати, що далі. І нехай наступний том буде в рази більшим!

Події відбуваються у деякому королівстві Наварра, яке вже не один рік веде постійні воєнні дії. У ньому навіть є військова академія Басгіат: у ній готують молоде покоління для служби Батьківщині – хтось стане цілителем, хтось – піхотинцем, хтось – писарем. Найелітнішим відділенням вважається квадрант вершників - воїнів, які магічно пов'язані з драконами і в такій команді являють собою силу, з якою важко не зважати.

Але дракони поважають силу, і тому новобранців тренують дуже жорстко. Що вже казати, якщо "відбір" на факультет проходять не всі - приблизно двадцять відсотків помирає навіть не дійшовши заповітного місця навчання. Головна героїня Вайолет через слабке здоров'я все життя готувалася стати писарем. Вона любить читати та вивчати історію, але не завдавати іншим людям біль. Але ось її мама - легендарна генерал Сорренгейл вирішує насильно відправити її до вершників (дочка генерала може бути тільки елітою): їй начхати, як дівчина повинна з цим впоратися. Або вершник чи смерть: третього не дано.

Герої тут яскраві та живі. Є, звичайно, герої яких авторка вбиває відразу. Але ті, яким письменник приділяє багато часу, до яких читач звикає, з якими сміється і яких хвилюється - тих персонажів оплакуєш як своїх друзів. І разом із головною героїнею починаєш злитися на несправедливість того, що сталося, і ненавидіти тих, хто винен. Романтична лінія у книзі теж присутня – загалом, між ким і ким, вона буде зрозуміла майже на самому початку книги.

Але як їхня історія розвивається, як розкриваються герої у своїх вчинках, які іскри та блискавки сяють між ними – за цим дуже цікаво спостерігати. Те, що "не все чисто" з цією багаторічною війною, я запідозрила з самого початку.

В загальному книга мені дуже, ну дуже сподобалась. Мої улюблені герої це Ліам, Рідок та Терн.

це так погано, що хочеться плакати.
"фентезі, якого ви ще не читали" - анотація каже правду, бо такого гівна ще пошукати треба.

якщо хочете почитати софт порн, але не палитись, то читайте, але не називайте це фентезі. любовний роман гг цікавить її лише через зовнішність. всі їх взаємодія зводилась до витріщання на зовнішність одне одного, сексу, сексу і сексу, без жодних по-справжньому глибоких моментів

персонажів і сюжет я взагалі не памʼятаю. та чи був він тут взагалі? я не можу сказати, про що саме ця книга. памʼятаю лише що гг дуже слаба, але чомусь краще за всіх, її любовний роман її ненавидить (жодної адекватних причини для цього немає), а вона всю книгу пускає на нього слюні.

дракони це єдине хороше, що тут є, але їх дуже мало

ця книга може сподобатись або людям, які тільки почали читати взагалі, або підліткам у пубертаті