Четверте крило. Емпіреї. Книга 1

Незважаючи на все, що я напишу далі, ця книга мені дуже сподобалась.

Вона не змушувала мене напружуватись, читалась дуже легко, і всі мої прогнози щодо сюжету справдились на 100%.
Якби ще замінити 100 сторінок сексу на 100 сторінок заглиблення в навчання, було б взагалі ідеально😅
Але ажніяк не «фентезі, якого ви ще не читали» (цитата з обкладинки) - скоріше навпаки, рівно все те, що ви читали сотні разів - навіть якщо читали дуже мало фентезі, як і я.

Я дуже люблю фентезі, де є лінія навчання. І більша частина цієї історії відбувається саме в такому сеттінгу - купка студентів у елітному (військовому) закладі, постійні тренування, змагання, суперництво.

В процесі хтось весь час помирає, і майже всі мріють вбити одне одного, хоча найбільше бажаючих вбити саме головну героїню.

Чарівно, одним словом😁

Майже відразу зрозуміло, де тут буде велике кохання, а де - зрада. Трохи далі стає очевидним, хто точно має померти (один з моїх ранніх прогнозів змінився, бо додались нові персонажі). Ще за пару розділів ясно, що має відкритися у фіналі.

Так, кліше і штампів тут дійсно дуже багато. Але саме в цій історії вони відчувались мені дуже гармонійними, бо вона не з тих, що потребує якихось ускладнень.
Мені було в кайф постійно повторювати собі: «Я ж казала!»😁
Персонажі цікаві, але досить типові. Можуть виникнути питання до мотивації декого з них, але у мене не виникало - бо я не очікувала чогось серйозного і ґрунтовного.
Класні описи бійок. По епічності деякі сягають анімешних (по реалістичності також😁).
Ну і дракони - бо не можна не згадати про драконів😅 Дракони шикарні, що тут сказати😁

Одним словом, книга з тих, що ідеально вписуються в категорію guilty pleasure, і в певні моменти просто необхідні, щоб розвантажитись.

Вона точно сподобається далеко не всім. Якщо шукаєте серйозного якісного фентезі, то тут його шукати не варто. Але як розважальний янг адалт, який треба читати без зайвих питань, вона прекрасна.

Нарешті і я прочитала цей хіт🤓
І що скажу - «Черверте крило» в мій топ на жаль не попадає…
Перші 100 сторінок я навіть хотіла закинути читання, тому що ця історія дуже схожа на книгу «Скандер та викрадення однорога» ( яку я доречі не дочитала).

Але позитивні відгуки мене мотивували читати далі 😀 Коли зʼявилися дракони, то стало значно цікавіше.

Із мінусів ( для мене особисто):
- багато імен і багато різних назв міст
- багато персонажів
- мало подій (особливо у першій половині)
- хотілось б більш драконів - мені їх було мало

Книга непогана, але перечитувати я б її не стала. Другу частину поспішати купляти теж не біжу (хоч і перша закінчилась на самому цікавому моменті), але планую все одно якось прочитати.

Щодо самої книги - вона дуже важка і її незручно читати і брати кудись із собою теж проблематично… Вона збільшеного формату, але шрифт звичайний (це теж для мене було мінусом).

У цілому я все одно не розділяю несамовитий захват усіх інших читачів.
Я думаю «Четвертому крилу» зробили гарну рекламну кампанію…Вибачте…

Дуже складно щось говорити чи писати про книгу, яка сподобалася. Просто хочеться ходити і роздавати її кожному, хто бажає зі словами: "Читай! Тобі сподобатися". Я довго не хотіла приступати до читання, оскільки обсяг книги не маленький, але "проковтнувши" її за два дні, я тепер страждаю - хочу знати, що далі. І нехай наступний том буде в рази більшим!

Події відбуваються у деякому королівстві Наварра, яке вже не один рік веде постійні воєнні дії. У ньому навіть є військова академія Басгіат: у ній готують молоде покоління для служби Батьківщині – хтось стане цілителем, хтось – піхотинцем, хтось – писарем. Найелітнішим відділенням вважається квадрант вершників - воїнів, які магічно пов'язані з драконами і в такій команді являють собою силу, з якою важко не зважати.

Але дракони поважають силу, і тому новобранців тренують дуже жорстко. Що вже казати, якщо "відбір" на факультет проходять не всі - приблизно двадцять відсотків помирає навіть не дійшовши заповітного місця навчання. Головна героїня Вайолет через слабке здоров'я все життя готувалася стати писарем. Вона любить читати та вивчати історію, але не завдавати іншим людям біль. Але ось її мама - легендарна генерал Сорренгейл вирішує насильно відправити її до вершників (дочка генерала може бути тільки елітою): їй начхати, як дівчина повинна з цим впоратися. Або вершник чи смерть: третього не дано.

Герої тут яскраві та живі. Є, звичайно, герої яких авторка вбиває відразу. Але ті, яким письменник приділяє багато часу, до яких читач звикає, з якими сміється і яких хвилюється - тих персонажів оплакуєш як своїх друзів. І разом із головною героїнею починаєш злитися на несправедливість того, що сталося, і ненавидіти тих, хто винен. Романтична лінія у книзі теж присутня – загалом, між ким і ким, вона буде зрозуміла майже на самому початку книги.

Але як їхня історія розвивається, як розкриваються герої у своїх вчинках, які іскри та блискавки сяють між ними – за цим дуже цікаво спостерігати. Те, що "не все чисто" з цією багаторічною війною, я запідозрила з самого початку.

В загальному книга мені дуже, ну дуже сподобалась. Мої улюблені герої це Ліам, Рідок та Терн.