Ребекка Яррос

певно найочікуваніша книга цього року, яка повністю виправдала сподівання. я ніби ходила коридорами басґіату разом з героями, проходила всі ті смертельні випробування пліч-о-пліч, і головне – літала з ними на драконах. на дуже характерних, гарно прописаних, драконах.

вайолет ніколи не хотіла ставати вершницею, все життя готуючись наслідувати батька у писарстві. але мати (пані генерал) вирішила інакше, тож не підготовлена до квадранту вершників дівчина ступає на парапет, аби довести, що за тендітною фігурою ховається справжня блискавична міць. купа смертей вже на перших сторінках, крихкі союзи яким судилося перерости в дружбу, хитрість, розум і виснажливі тренування – все можливе аби вижити. головна героїня тут дійсно розумна, вона жива, обʼємна, в її емоції і страхи дуже добре віриться, а її вчинки доводять, що вона дійсно не чергова нетакуся, якій все саме падає до рук. сюжет сам по собі доволі банальний і легко передбачуваний, але авторка чудово прописала світ і його мешканців, тож закриваю на це очі.

це гарне фентезі з адекватною любовною лінією і секс сценами (без мечів і всяких інших словесних викрутасів), воно не унікальне, просто хороше. написано легко, світ захоплює з перших сторінок і хочеться читати і читати, щоб швидше дізнатись, що далі. я відпочила з цією книгою, знову відчула як це: не спати до пізньої ночі лиш би дочитати. і навіть трохи поплакала(очікувала що цього персонажа вбʼють, але ж не так😭).

окремо скажу про драконів. їх багато, вони живі, мають власні характери, емоції і політику. вони страшні, смішні, жорстокі, дбайливі, доводять до сліз своєю відданістю вершникам. у них власні звʼязки і розуміння людської природи, вони мудрі, але не нехтують словами свого повʼязаного. одним словом – я задоволена тим як вони тут описані.

були моменти на яких закочувала очі,а ще я постійно випадала зі слова «піхва» у значенні футляр для кинджалів, і було доволі дивно читати речення типу: «я витягнула клинки з піхов на стегні».

певно найочікуваніша книга цього року, яка повністю виправдала сподівання. я ніби ходила коридорами басґіату разом з героями, проходила всі ті смертельні випробування пліч-о-пліч, і головне – літала з ними на драконах. на дуже характерних, гарно прописаних, драконах.

вайолет ніколи не хотіла ставати вершницею, все життя готуючись наслідувати батька у писарстві. але мати (пані генерал) вирішила інакше, тож не підготовлена до квадранту вершників дівчина ступає на парапет, аби довести, що за тендітною фігурою ховається справжня блискавична міць. купа смертей вже на перших сторінках, крихкі союзи яким судилося перерости в дружбу, хитрість, розум і виснажливі тренування – все можливе аби вижити. головна героїня тут дійсно розумна, вона жива, обʼємна, в її емоції і страхи дуже добре віриться, а її вчинки доводять, що вона дійсно не чергова нетакуся, якій все саме падає до рук. сюжет сам по собі доволі банальний і легко передбачуваний, але авторка чудово прописала світ і його мешканців, тож закриваю на це очі.

це гарне фентезі з адекватною любовною лінією і секс сценами (без мечів і всяких інших словесних викрутасів), воно не унікальне, просто хороше. написано легко, світ захоплює з перших сторінок і хочеться читати і читати, щоб швидше дізнатись, що далі. я відпочила з цією книгою, знову відчула як це: не спати до пізньої ночі лиш би дочитати. і навіть трохи поплакала(очікувала що цього персонажа вбʼють, але ж не так😭).

окремо скажу про драконів. їх багато, вони живі, мають власні характери, емоції і політику. вони страшні, смішні, жорстокі, дбайливі, доводять до сліз своєю відданістю вершникам. у них власні звʼязки і розуміння людської природи, вони мудрі, але не нехтують словами свого повʼязаного. одним словом – я задоволена тим як вони тут описані.

були моменти на яких закочувала очі,а ще я постійно випадала зі слова «піхва» у значенні футляр для кинджалів, і було доволі дивно читати речення типу: «я витягнула клинки з піхов на стегні».

Приємна несподіванка. Я не чекала, що книга цієї авторки може бути на стільки мелодраматичною та життєвою. Дуже і дуже. Тішуся

Про що? Про долю написання знакової для померлої авторки романтичних творів книги, яку має завершити інший автор. Про історії справжнього кохання кількох пар у різні періоди. Про людей, що вистояли, трансформувалися та удосконалилися.

Отже, Скарлет- прабабуся, авторка бестселерів та жінка, сповнена любові. Джорджія - її правнучка, не менш обдарована мистецьки, але має й інші чесноти. І тепер Джорджія мусить дати раду спадку прабабусі, не дивлячись на власних тарганів та гру рідної матері, яку цікавлять, передусім, гроші.

А ще у цьому жіночому царстві перебуватиме колишні чоловіки та діючий письменник, що має дописати книгу. Книгу, про фінал якої у правнучки зовсім інше бачення. І, якщо ви гарно поміркували, то стає зрозуміло, що між ними має спалахнути КОХАННЯ. Хоча, жоден з них не прагне серйозних стосунків.

"Молоко у моєму холодильнику стоїть довше, ніж у середньому тривають твої стосунки, і в нього навіть близько не збігає термін придатності. Важче по-справжньому зрозуміти й пізнати одну жінку, ніж причарувати тисячу різних жінок під час тисячу ночей. Та й винагорода більша."

Отже, у творі дві часові лінії - роки Другої світової, про яку і буде написана книга, і наш час, час, коли ця книга дописується, нова любов зароджується, а таємниці минулого розкриваються. Неочікувано цікаво. Не пропустіть.

Дві цитати з книги 📚, які запали мені в душу:

- «Ніхто не хоче, Кольте. Але я можу тобі сказати, що іноді поразки такі ж важливі, як і перемоги. Перемоги дуже приємні, і ми святкуємо те, що зробили правильно. Але втрати - вони вчать нас, вони вчать нас бачити , де м ми можемо стати кращими , і так, вони до біса неприємні, і це нормально. Але хорошою людиною тебе робить не те, як ти справляєшся з перемогами, а як ти справляєшся з поразками».

- «Щойно рівень адреналіну у твоєму організмі знижується, посилюється відчуття життя і смерті, звичайні, повсякденні речі здаються не такими важливими. Життя - дорога, а боротьба - американські гірки : злети та драматичні падіння».

Мені особисто дуже сподобалось книга, вона варта уваги і варта прочитання.

Кожен знайде в ній щось своє, звісно вона викликає бурю сліз і емоцій, але я не плакала.
Бо моє життя стало важким і навчило мене бути сильною, і з цією книгою я ще більше це усвідомила. ❤️‍🩹

Якщо у вас болить і тригерить - так , ви будете плакати, але ви знайдете сили рухатися далі - після прочитання цієї сильної історії.
Читайте. Обов’язково.

Надзвичайна книга, яка розбиває серце з перших сторінок💔
Почала плакати ще на 5 розділі, в кінці ридала безперервно. Не знаю, як пережити це. Книга просякнута болем з проблисками щастя, радості і добра. Неможливо передати емоції словами, але автору це вдалось настільки, що плакала душа.

Ох, в «Четвертому крилі» є все, що треба! Якщо ви любите роментезі, то вам однозначно треба її прочитати!

Кожен день Вайолет потрібно виживати в коледжі, адже кожного дня на неї чекає небезпека. Тут є дракони ❤️ Харизматичні дракони з дійсно класними жартами! Обожнюю Терна 😄

А ще, звісно, палка любовна лінія з тропом від ненависті до кохання. Я ж кажу: те, що треба!

Сюжет тут динамічний, мені було дуже цікаво читати «Четверте крило» від Ребекки Яррос. Хайпу навколо цієї книги дуже багато, тож мої очікування були завищеними. І вони, в принципі, були виправдані

Я однозначно рекомендую прочитати вам цю книгу, якщо вам хочеться чогось динамічного, небезпечного, гарячого та смішного

▫️«Надія — річ мінлива і небезпечна. Вона краде твою увагу й спрямовує її на можливості замість того, щоб утримувати там, де вона має бути, — на ймовірностях»

Вайолет ніколи не мріяла стати вершницею. Вона хотіла бути писарем та спокійно досліджувати Архів і історію минулого, теперішнього та майбутнього ✍🏻

Проте, її мати вирішує зовсім по-іншому…

Дівчина змушена приєднатись до сотень кандидатів, що так і прагнуть стати вершниками драконів 🐉

Тож, ми опиняємось разом з головною героїнею у світі жорстокості, пригод та, звичайно ж, магії та драконів 😍

Чи вдасться Вайолет протистояти такому страшному світові? Чи, можливо, він їй навпаки буде до вподоби? 🤭

▫️«Однак найголовніше: якщо піду, якщо сховаюся... то я ніколи не дізнаюся, чи достатньо хороша, щоб вижити тут. І хоч можу не вижити, якщо залишуся, я не впевнена, що житиму, якщо втечу»

Я знала, що мені сподобається! Але, щоб настільки 😂

Одразу, щодо мінусів, як на мене, Вайолет занадто фокусувалась на своєму любовному інтересі. Проте, я прекрасно розуміла, що йдеться про романтичне фентезі, тому цілком була до цього готова 😃

Але світ просто неймовірний! ✨
Дракони, що мають свій характер - це взагалі 😍. Мене вони навіть більше іноді цікавили за інших героїв 😂

Ну, і, звичайно, сюжетні повороти, можливо, місцями банальні, але я занурювалась повноцінно в світ і мені дуже там було класно 🥹

Тому, з нетерпінням чекаю на другу частину 👀

Друга частина не менш захоплююча ніж перша!
Ніколи не думала, що знайду таке фентезі, яке від глави до глави буде тримати тебе в силках і змушувати читати далі, поки очам уже потрібне буде зволоження, як і тілу)
Кожна глава так само захоплює, читається легко, хот сцени теж порадували.

неймовірна книга. наскільки чудова, настільки ж і болісна. розбиває серце на шматки. одна з найкращих прочитаних в цьому році.

▫️«Адже, як виявилося, ловити блаженний кайф від кохання, той, про який співають усі поети, можна лише за умови, що тебе кохають навзаєм. А от коли від тебе приховують секрети, які загрожують усьому тобі дорогому, тоді що? Тоді кохання не може навіть гідно вмерти. Воно перетворюється на жалюгідне нещастя»

Всі думали, що Вайолет не переживе першого року у Басґіаті. А вона вижила, ще й з неабиякими силами та драконами 🔥

Та другий курс все ж є жорстокішим, адже тут починається справжнє навчання. В цьому році більше йтиметься про постійний фізичний та моральний тиск, який витримують далеко не всі 🫢

А ще дівчина знає забагато таємниць, що ускладнює задачу легкого виживання серед стін військового коледжу.

Що очікує на головну героїню? Та чи витримає вона всі навантаження? 🫣

▫️«Таємниці мають одну прикру властивість. Вони вмирають разом з людьми, які їх зберігають»

Товстунчик на 736 сторінок, де сторінки летіли одна за одною і ось я вже на останній сторінці.

Що хочеться сказати? 🤔

Динамічно, захопливо та з деякою напругою. Мені сподобалось, що тут, нарешті, нам дають більше інформації та деталей про світ. А також, немає такого повноцінного фокусу на стосунках Вайолет та Ксейдена (мене це неабияк напрягало в першій частині) 🤪

Кожен з головних героїв має свій подальший розвиток. А авторка закручує все так, що дає багато відповідей та водночас зʼявляється ще більше запитань 😅

О, ну і моїми улюбленцями в цій серії лишаються дракони. Всі вони мають чудернацькі характери, особливо, Терн та Андарна - такі вже вони класні 🥹

Звісно я чекаю на третю частину! Ребекко Яррос, мені треба відповіді! 😂🫨

Дуже зворушлива історія про любов, втрати та спокути, яка здатна торкнутися найглибших струн душі. Авторка майстерно передає емоції, однак кількість драматичних подій видається надмірною, через що часом складно відчути полегшення чи світлі моменти. Попри це, книга залишає після себе сильне враження.

Це неймовірна історія, від якої важко відірватися. Читала сторінку за сторінкою. І .... вкінці розбила мене вщент