Ребекка Яррос

Події книги відбуваються у теперішньому часі і далекому 1940, під час другої світової війни. Чергуючи події між сучасними часом у США та Англією 1940х років, Ребекка Яррос майстерно переплітає історії
кохання.
У наші дні, молода жінка Джорджія, яка була зраджена своїм чоловіком, приїздить до будинку свої прабабусі,
яка нещодавно померла. Прабабуся - Скарлетт Стентон
була всесвітньо відомою письменницею любовних романів і Джорджія дізнається, що бабуся залишила саме їй не тільки все що мала, а й права на свої книги і
недописаний рукопис. При певних обставинах,
вирішується, що цей рукопис повинен дописати письменник - Ноа Гаррісон, саме він, автор бестселерів
про кохання, а ще й фанат книг Скарлет, на додачу
супер красивий, привабливий і сексуальний. Чи вийде і нього дописати книгу так, щоб було незрозуміло, де закінчила історію сама Скарлетт, а де почав писати він?
Цей рукопис саме і є другою часовою лінією - історія кохання самої Скарлетт та американського льотчика
Джеймсона.
Так, десь банально. Але як же майстерно.
А який вас чекає фінал історії, це щось.
Історія кохання Скарлетт і Джеймсона така чуттєва і щемка, що точно розібʼє ваше серденько
Кожне речення про війну відгукувалось і було повністю зрозумілим сьогодні, під час подій які ми всі переживаємо.
Присутні гарячі 18+ сцени.
Дуже раджу цю книгу, а я буду й надалі продовжувати читати книги письменниці.

це так погано, що хочеться плакати.
"фентезі, якого ви ще не читали" - анотація каже правду, бо такого гівна ще пошукати треба.

якщо хочете почитати софт порн, але не палитись, то читайте, але не називайте це фентезі. любовний роман гг цікавить її лише через зовнішність. всі їх взаємодія зводилась до витріщання на зовнішність одне одного, сексу, сексу і сексу, без жодних по-справжньому глибоких моментів

персонажів і сюжет я взагалі не памʼятаю. та чи був він тут взагалі? я не можу сказати, про що саме ця книга. памʼятаю лише що гг дуже слаба, але чомусь краще за всіх, її любовний роман її ненавидить (жодної адекватних причини для цього немає), а вона всю книгу пускає на нього слюні.

дракони це єдине хороше, що тут є, але їх дуже мало

ця книга може сподобатись або людям, які тільки почали читати взагалі, або підліткам у пубертаті

Це краще, що я читала за останні пів року. З цим шедевром може конкурувати хіба що ДШІТ. Дуже рекомендую тим, хто придивляється, але сумнівається, як це колись було зі мною, це вартує всіх грошей і навіть більше ❤️

Останній раз з таким зацікавленням я читала Гаррі Поттера пару десятиліть тому. Ця історія мене захопила. Історія повторюється: чекаємо, купуємо, читаємо)

Епічна історія. Історія королівства, а, може, судячи з натяків, усього світу. Але насамперед - історія дівчини Вайолет, яка народилася з хронічною хворобою, - її тіло крихке, будь-яке навантаження завдає травми. Тому батько готував її до кар'єри писаря. І так зростала вона серед книжок. Але ось загинув її старший (геніальний) брат, батько цього не пережив, і мати, як генерал армії, вирішила, що у їхній родині будуть лише вершники на драконах, тому довелося Фіалці намагатися вижити серед найсильніших і найзавзятіших людей цього королівства. А ще драконів на усіх не вистачає. А ще, її матір стратила багатьох зрадників, чиї діти вчаться разом з Вайолет. А ще на світі є справжнє кохання і серед людей, і серед драконів. А головне, політикам вірити не можна! І є магія!

"Без точних зображень наших ліній фронту, надійної інформації для прийняття стратегічних рішень і, що найважливіше, без правдивих деталей для документування нашої історії на благо майбутніх поколінь, ми приречені, не тільки як королівство, але і як суспільство".

Отже, історія не примітивна, розкриває багато аспектів життя у королівстві, проводить паралелі та змушує замислитися. Якби не hot-сцени, можна було б рекомендувати і дітям.

Прочитавши першу книгу з серії письменниці Ребекка Яррос я побігла шукати рецензії на другу... і вони були не схвальні. Сказати що я була розчарована це нічого не сказати. Але поборовшись з собою таки замовила книгу.
Я ні секунди не пожалкувала про її придбання.
Поринувши в світ вершників з Вайолет важко відірватися від книги. Проходить година, друга, а ти все там.

Ще раз запевняюсь у тому, що всі люди різні і то що не заходить одним — заходить іншим.

Чесно, я очікувала, що мені сподобається, але не очікувала, що аж настільки 😯

Тут є все, що мені подобається, і кохання, і троп «від ворогів до коханців» і дракони... Особливо дракони.

Я дуже полюбила Вайолет, вона неймовірна і жодного разу не бісила, що прям вау для мене. Ксейден теж не бісив, взагалі він виявився дуже адекватним, як на мене. Моїм коханнячком цієї книжки став, як не дивно, Терн (Сґейл з Андарной теж, до речі). Це капець, я так їх люблю, що передати не можу 🥰

Сюжет. Я взагалі не уявляла, що все обернеться так, як воно обернулося. Я плакала, я раділа, я офігівала... Кінцівка взагалі добила...

Тепер я дуже чекаю наступну частину 😍

Книжка просто неймовірна і точно увійде в топ року 😍 Так що якщо ви любите кохання в фентезі, драконів, класні сюжетні повороти, то ця книжка для вас 😍

Книга, яка стала цілою пригодою✨
Після «Четвертого крила» я дуже чекала на продовження серії і трималася, як могла, щоб не почати читати другу частину англійською, бо хотіла максимально зануритись в текст.
Що цікаво, читачі розділились на дві групи - одні вважають другу книгу нудною і провальною, а інші - цікавішою за першу. Так от, я в другому таборі:) Бо я на таких емоційних гойдалках покаталась, що була вдячна за спокійні і «нудні» події, бо вони давали час перепочити між «що тут відбувається взагалі???» Вперше за довгий час я ридала над книгою і я була дуже здивована, що саме цей персонаж довів мене до сліз.
Звичайно, книга не ідеальна. Головні герої своїми розмовами бісили так, що хотілось втащить обом, щоб нормально поговорили словами через рот, але оскільки я читала книгу разом з подругами, тим веселіше було горіть одна одній:)
Було захопливо повернутись в Басгіат і продовжити навчання, паралельно намагаючись не відкинутись, світ став більш зрозумілим і ширшим, а деякі події дуже сильно відгукувалась. Це було емоційно і цікаво. У мене вся книга в стікерах і в реакціях, а чат повний теорій і здогадок. Цікаво, що пані Яррос готує на інші книги серії і дуже страшно, що ж там буде.

Відгук про те, що саме для мене мінусів в цій історії було значно більше🤷🏻‍♀️
⠀
Мені звичайно ж сподобався сам фентезійний світ🤩 Я всім серцем полюбила драконів і всі стікери, які я клеїла, були саме на неймовірних саркастичних жартах і фразочках бездоганного Терна🐉 Мені дуже сподобався один другорядний персонаж, через якого я і сміялась, і плакала🩷 І мені тааааак сильно сподобалось оформлення, що я дуріла від цієї краси 📚
⠀
Але ж мінуси.
⠀
В країні війна. Вони влаштовують випробування для крутих воїнів. Відбір смертельний🙄 тупо безглуздо гине велетенська кількість людей🙄
⠀
Головна героїня🤦🏻‍♀️ допоможіть мені.
⠀
Десь до середини мені читання чудово йшло, було дійсно цікаво і захопливо. Але потім почалося це безкінечне ниття по головному чоловічому персонажу і це було виснажливо.
⠀
І наостанок те, що просто змусило мене лютувати!!!! Останній рядок. Я всім серцем ненавиджу, коли автор так робить. Найгірший прийом на світі. Оооооох!
⠀
Але я щиро чекаю на продовження і дужу хочу дізнатися чим все скінчиться. Я тримаю кулачки, щоб у 2 частині було ще більше 🔥🔞 сцен 😏

Наскільки ненормальною ви мене вважатимете, якщо я скажу, що МЕНІ СПОДОБАВСЯ ФІНАЛ ? 😅🔥

Давайте по порядку. «Четверте крило» я прочитала майже одразу, як книга зʼявилася українською. І тоді в лічені дні, я наштовхнулася на найбільш пекельний спойлер фіналу «Залізного полумʼя». Шок. Невіра. І злість на Ребекку Яррос та людей, які не вміють писати слово СПОЙЛЕР перед тим, як видають «секретну» інформацію.

Тому я і не поспішала з читанням другої частини. Спокійно придбала і вирішила, що най собі лежить на поличці до потрібного моменту. Тим паче, що третя частина лише в процесі написання, тож летіти немає куди. Але. Мої подруги, ніби змовившись, взялися за читання другої частини і не лишили мені вибору: прагнення перебувати в епіцентрі гарячих обговорень перемогло.

Якщо «Четверте крило» я проковтнула за 2 дні і це було запійне читання, яке одночасно захопило мене і спустошило, тут я рухалася розмірено. Перші 100 сторінок мені довелося знову звикатися зі світом і розбиратися, які завдання Яррос поставила персонажам.

Великий плюс книги ця мене в тому, що динаміка та мій інтерес до подій рухався не зигзаковою стежкою, а прямою догори. Яррос майстерно зіграла на емоціях, доводячи до піку не лише Вайолет, а й читачів [святий Малек, як двозначно ця фраза звучить 🤭].

І хоч я боялася, що знання фіналу зіпсує мені враження, все сталося навпаки. Адже ця книга стала чудовим прикладом, що спойлер тобі відкриває лише факт, але не причини та передумови, які до нього привели. Коли ж ти все сприймаєш сукупно, в історії, навіть знаний тобі момент обростає новими барвами 🔥

Так. Яррос зробила все, щоб у фіналі в читачів відвисла щелепа. Бо перегорнувши останню сторінку, в голові одразу виникають питання: «А далі що? ЯЯЯЯК ти це все будеш розгрібати, Ребекко?!». Та саме це мені і подобається! Я обожнюю, коли автори змушують переживати за персонажів. За всіх персонажів. Як другорядних, так і головних. Не з примарним відчуттям «зараз їм непереливки, а в фіналі все буде добре». Чого-чого, а відчуття впевненості, що «все буде добре» Яррос точно не дарує. Але поки що мені це подобається [читач-мазохіст, приємно познайомитися 👋🏻].

Тому спрагло чекаю на «Оніксовий шторм»🔥

Продовження нашумівшої історії. Ажіотаж як завжди був великий, але мені здається що відгуків та шуму ПІСЛЯ прочитання Залізного полум'я було менше?🤔

Якщо це дійсно так, то я розумію чому.
Ця частина мене теж менше вразила і захопила, ніж Четверте крило.
Мені звісно було цікаво читати про всі перипетії другого курсу, про улюблених саркастичних драконів🥰(які стали ще більш дратівливі😂) та про любовні та сімейні зв'язки головних героїв.

Проте половину книги саме про навчальний рік були мені затягнуті. Нічого особливо не відбувалось. Або відбувалось щось мега дивне і не логічне.

Завершення звісно додало вибухових емоцій трохи, але питань залишилось більше, ніж відповідей.
Наскільки я розумію (мені так сказали), що ця частина буде як плацдарм для наступних подій в інших частинах, саме тому вона насичена такими "ніби не пов'язаними" подіями.

За драконів знову ж таки величезний плюс, за підколи друзів теж плюс. Але через те що багато питань, які ніби нам не пояснили для мене ця частина вийшла посередня. Я не відчувала того захвату як в першій частині.

Перші 100 сторінок мене геть не зацікавили, але книгу мусила мучити далі😞, адже новим командиром чоти Вайолет став Аетос, а знаючи їх відносини в другій частині - це має бути цікаво. Крім того Ксейдона поруч не буде🥺

Ще хочу сказати, що мене вже дуже злить, що всі так ненавидять Вайолет, при тому для мене це тупо, оскільки всі ж розуміють, що Терн не дозволить її образити. Хотілось би чогось вже іншого. Ненависті до головної героїні та ще й зовсім не зрозумілої мені було достатньо в першій частині. Однак тут знов те ж саме, тільки імена ненависників змінюються. Я знаю, що вона донька генерала і в лігві вбивць, але вже це все занадто.

Читаючи далі я розуміла, що втрачаю інтерес до історії. Єдине, що мене тримало, то це ріст Вайолет як особистості, відносини з Ксейдоном і те чи закінчиться все. Перша частина мені була цікавіша.

Я точно знала, що читатиму цю книгу. І навіть бачила декілька відгуків читачів, які не дуже схвально відгукувалася про другу частину. Але мені «Залізне полумʼя» Ребекки Яррос дуже сподобалося. Люблю, коли події розгортаються неспішно, коли нам дозволяють ближче познайомитися з героями та зрозуміти їхні вчинки й бажання💭

Якщо ви читали «Четверте крило», то в цій книзі більше дізнаєтеся про його світ, а також побачите утворення декількох неочікуваних союзів. Саме тут ви зможете краще пізнати Ксейдена, побачити, як розгортатимуться його стосунки з Вайолет, а також чого йому коштуватиме ця боротьба.

Звісно ж, більша частина книги оповідає про нашу головну героїню – Вайолет Сорренґейл. І як на мене, то саме в «Залізне полумʼя» вона чудово показує свої вміння та характер.

Цікаво, як авторка закрутить все у третій частині. Тому що фінал другої звучить дуже навіть багатообіцяюче.

Нижче поділюся декількома цитатами з книги:

• Та коли життя всіх навколо залежить від того, як добре ти вмієш брехати, то зовсім непросто усвідомити, що правда – це те, що тебе врятує.

• Найскладніше вловити правду з того, що можна назвати інтерпретацією. Історії мають властивість змінюватися залежно від того, хто їх розповідає.

• Нічого доброго немає у війні, як і в її наслідках.

• – І ти не будеш сперечатися? – У мене блискавично виступає усмішка. – Чи казати, що є інший спосіб?
– Я? Сперечатися з тобою про книги? – Ксейден хитає головою і ковзає рукою до моєї щоки. – Я обираю лише бої, які можу виграти.

Якщо читали «Залізне полумʼя», то поділіться своїми враженнями в коментарях. Можливо, тільки плануєте читати?

🎧 Read your diary – Måneskin