За сюжетом — це класична історія пошука вбивці повій (ага, того самого), але не у далекому Вайтчепелі, а у Проскурові (якщо ви народилися до 50-х років 20 століття, то, можливо, навіть певний час продовжували так називати Хмельницький).
🔻За Джеком-різником гоняється молодий хірург Яків Ровнєр, який ось-ось став виконувачем обов'язків головного лікаря міста і головним (бо єдиним) поліцейським експертом від медицини. Ну ж бо традиційно звичайній поліції нічо не треба, а тим більше якісь повії.
🔻Сюжет традиційний, колізії передбачувані, набір героїв також без несподіванок. З позитивного - критичних провалів у сюжеті особливо не помічено (окрім одного), але не заходьте у кущі без фраку, ризикуєте дисонувати із захованими там роялями. Так, він там не один. І всі такі потужні, яскраві, красиві, прям як зі сцени якої-небудь Гранд Опера (чи де там вони найпафосніші?).
🔻Також з позитивного - атмосфера майже 150-річної давнини передана майстерно, містечко буквально оприявнюється живим й самобутнім, але повторений двічі один й той самий прийом в описі майже однакових подій (будівництва чогось досі небаченого у Проскурові) виглядав дуже дешево. Не треба так.
🔻Так само дешево і несвоєчасно виглядала раптова закоханість героя у одну з жертв, його так само раптова пристрасть до розслідувань і агресія до поліцмейстера. Зрозуміло, що це рушій сюжету: закохався - шукає вбивцю, конфліктує з поліцією - тому самотужки, але виглядало то всьо награно і наче у любительській трупі провінційного театру.
🔻Загалом, як на 320 сторінок усього тексту, то автор трішки зловживає терпінням читача, нарешті вписавши тільки на 51 сторінці зав'язку, себто перше вбивство (а саме задля цього нас тут зібрали - розказати про злочин та його розв'язання). До вбивства він вправляється у графоманії та прішвінізмах, яких - буду чесна, як і обіцяла, у другий половині книги практично немає. Скидаться на те, що автор нарешті розписався і, можливо, варто було б після завершення книги ретельно знову відредагувати першу її половину.
Ну, наприклад, шість сторінок тексту головний герой прокидається, вмивається і йде на роботу. Нагадаю, це детектив і в ньому лише 320 сторінок на все.
Або ось такими реченнями рясніє перша половина:
🔴"Десь далеко за видноколом причаїлася незрозуміла загроза, що жалючими батогами періжила змилених коней його втечі".
🔴"Ті думки породжували відчуття, ніби хтось сторонній нашіптує йому на вухо, вимощує лунку порожнечу черепа кавалками тривожної втоми, наказує та змушує, страхає і жене у безвість чужих вокзалів, готелів, перегонів і станцій".
🔴"Об шибку ледь чутно шкреблися сніжинки"
🔴"Коли в серце заповзали крижані мацаки переляку"
🔴"З-під кущистих брів ножем блиснув погляд"
🔴"Шмагаючи безжальним батогом страху"
Ну і моє улюблене:
🔴"Приніс Дарцю, точніше, її понівечену оболонку, в якій ледве жевріло життя!" - аби вирозуміли, мова йде про єдиний розріз на щоці.
Справедливості раді - це не перша половина книги, та і моя претензія тут не до стилю, а до надмірної драматизації й перебільшені.
В цілому, книга отримала від мене законні 3 ⭐️ з п'яти, читалося практично без закочувань очей і фейспалмів (окрім місць із роялями).
👉Я казала, що не буде згадки про шкіряний диван? Я збрехала. На описі найдорожчого борделю міста із традиційно червоним інтер'єром - милий, приємний, затишний та комфортний - кричала чаєчкою.
Юрій Даценко - хмельницький письменник, який успішно дебютував романом «Пастка для різника».⠀
⠀
Поєднує детективний сюжет з історичним підгрунтям та атмосферою трилера, працює на стику жанрів.⠀
⠀
Популяризує українську глибинку — маленькі міста і села, доводячи, що захопливі сюжети трапляються й у провінції.⠀
⠀
Автор легко і невимушено передає життя 1880 років тутешнього містечка Проскурів та його мешканців. Центральною фігурою детективного розслідування виступає не поліцмейстер, а молодий і пристрасний головний лікар міської лікарні.
Пан Ровнєр дуже припав мені до душі.
⠀
Поринаєш в атмосферу містечка тих часів без інтернету, телебачення та ще й без світла ))), але як на мене у цьому весь шарм. Опис містечка, його уставів і звичаїв дуже притягує читача.⠀
⠀
Хоч детектив тримає в напрузі до кінця, поки головні герої зайняті пошуком невловимого різника, автор не забуває про солодку і тремку любовну лінію Якова до Дарці. Мене захопило мистецтво і вправність у створенні фотографії в умовах.⠀
⠀
Я від душі сміялася і переживала за непросту справу, бо таки вірилося, що різник чатує на кожному темному куті.
Дебютний роман молодого українського письменника Юрія Даценка - і він неймовірно вдалий! Книгу просто проковтнула і планую читати наступну частину.
- По сюжету: пройшло декілька років після страшних подій в Лондоні, де відомий вбивця Джек-різник орудував на вулицях міста.
- 1888 рік, Проскурів (Хмельницький). Молодого хірурга Якова Ровнєра запрошують експертом до поліції у справі жорстокого вбивства повії. Побачене шокує чоловіка, а згодом місто здригнеться ще одним, не менш жахливим злочином. Хто скоює такі страшні вбивства і чи зв'язано це зі славнозвісним Джеком-різником - доведеться дізнатись Якову.
Перш за все, хочу відмітити як майстерно автор передає атмосферу тогочасного міста. Читаючи книгу ти ніби переносишся майже на 150 років назад, мандруєш брущатими вуличками, заглядаєш в тісні квартали. Чуєш гул місцевого ринку та шум вокзалу.
Мовні обороти додають твору колоритності, а неймовірні описи природи - ефекту максимальної присутності.
Автору вдалось віртуозно втиснути в такий невеликий за обсягом твір - і детективну лінію, і лінію кохання, і будні лікаря - хірурга, і тогочасний антураж.
Також ви побуваєте в голові у вбивці, на спіритичному сеансі і на зібранні массонів. Забагато всього? Аж ніяк ні, все це дозовано і бездоганно вплітається в сюжет.
