Юрій Даценко

Колись я прочитала першу книгу з цього циклу і мені так хотілося прочитати усі. І ось моє бажання справдилося. Остання книга цього циклу, останні дні з життя головного героя і його останні години

Про що? 1942 рік. Проскурів. На одній частині передмістя - гетто, на іншій - табір для військовополонених. Яків Соломонович у гетто, йому 70 з гаком і він відчуває поступове знесилення. Це і не дивно, враховуючи, скільки перепетій зазнав він у своєму житті, скількох друзів втратив.

Але пригоди ще не закінчилися. Німці дають йому ще одне завдання і стимулюють його розшуки у своїй жорстокій манері, бо вони хочуть володіти часом.

"Яків хотів було запитати, з якого дива фон Баум та йому подібні раптом вирішили, що часом взагалі можна керувати, та ще й зробили це завдяки казці, однак вчасно прикусив язика. І зовсім не через страх бути покараним. Страх був іншим. Страх того, що фон Баум знав те, чого не знали інші. А над фон Баумом стояли ще могутніші люди…"

І розслідування розпочалося. Воно виявилося, як завжди, сповнене містикою та артефактами, і якщо раніше Яків намагався знайти "раціональне" пояснення усьому, що відбувається, то зараз він просто прийняв світ таким, яким він виявився.

На щастя, поруч з ним опинилися старі (інколи у буквальному розумінні) друзі та знайомі, а також зовсім нові, які допомогли йому здійснити місію, як він і обіцяв над тілом померлого хлопчика.

Книга сповнена почуттів. Різних. Світлих і сумних. Але таке життя...

І навіть, коли я помічала певні невідповідності у розповіді, мене це не зупиняло.

Єдине знаю точно - війна - це непоправне зло, хто б що не казав про велич будь-якої нації та прогрес. Своїх цілей треба досягати мирним шляхом.

Чергова книга циклу, що закінчена автором уже під час війни. Він вірив, що настане Перемога і ми читатимемо її у мирний час. Не так сталося, як гадалося, але будемо сподіватися, працювати та наближати.

Про що? Про пошуки реліквій, що даруватимуть вождям революції вічне життя. І так, у світі нічого не змінюється: вожді прагнуть жити і керувати вічно. А до чого тут Ровнєр? А він, як завжди, опинився в тому місці і в той час. Як і отець Олексій (той, що теж боровся з вампірами) І ось до села, у якому вони тепер волею долі стали мешкати, приїхав комісар. Начебто для організації колгоспів. А насправді для пошуку артефактів.

"- Я вірю в те, що сьогодні ми можемо добряче заробити по шиї, коли не зможемо розкрутити нашого комісара на відвертість. Або ж він якимось робом дізнається про наші плани. Тому — так, я вірю у вроки, в дурне око та в чорта лисого! — Він тричі сплюнув через ліве плече, постукав по стільниці, а для вірності ще й підкріпив це все хресним знаменням."

Ця історія читалася у мене хвилями: то дійсно цікаво, то геть нудно, то знову цікаво. Тому раджу і вам, якщо візьметеся, не кидайте, а читайте далі. У нашому ж житті теж не суцільні феєрверки. Так само і в книзі.

За сюжетом — це класична історія пошука вбивці повій (ага, того самого), але не у далекому Вайтчепелі, а у Проскурові (якщо ви народилися до 50-х років 20 століття, то, можливо, навіть певний час продовжували так називати Хмельницький).

🔻За Джеком-різником гоняється молодий хірург Яків Ровнєр, який ось-ось став виконувачем обов'язків головного лікаря міста і головним (бо єдиним) поліцейським експертом від медицини. Ну ж бо традиційно звичайній поліції нічо не треба, а тим більше якісь повії.

🔻Сюжет традиційний, колізії передбачувані, набір героїв також без несподіванок. З позитивного - критичних провалів у сюжеті особливо не помічено (окрім одного), але не заходьте у кущі без фраку, ризикуєте дисонувати із захованими там роялями. Так, він там не один. І всі такі потужні, яскраві, красиві, прям як зі сцени якої-небудь Гранд Опера (чи де там вони найпафосніші?).

🔻Також з позитивного - атмосфера майже 150-річної давнини передана майстерно, містечко буквально оприявнюється живим й самобутнім, але повторений двічі один й той самий прийом в описі майже однакових подій (будівництва чогось досі небаченого у Проскурові) виглядав дуже дешево. Не треба так.

🔻Так само дешево і несвоєчасно виглядала раптова закоханість героя у одну з жертв, його так само раптова пристрасть до розслідувань і агресія до поліцмейстера. Зрозуміло, що це рушій сюжету: закохався - шукає вбивцю, конфліктує з поліцією - тому самотужки, але виглядало то всьо награно і наче у любительській трупі провінційного театру.

🔻Загалом, як на 320 сторінок усього тексту, то автор трішки зловживає терпінням читача, нарешті вписавши тільки на 51 сторінці зав'язку, себто перше вбивство (а саме задля цього нас тут зібрали - розказати про злочин та його розв'язання). До вбивства він вправляється у графоманії та прішвінізмах, яких - буду чесна, як і обіцяла, у другий половині книги практично немає. Скидаться на те, що автор нарешті розписався і, можливо, варто було б після завершення книги ретельно знову відредагувати першу її половину.

Ну, наприклад, шість сторінок тексту головний герой прокидається, вмивається і йде на роботу. Нагадаю, це детектив і в ньому лише 320 сторінок на все.

Або ось такими реченнями рясніє перша половина:

🔴"Десь далеко за видноколом причаїлася незрозуміла загроза, що жалючими батогами періжила змилених коней його втечі".

🔴"Ті думки породжували відчуття, ніби хтось сторонній нашіптує йому на вухо, вимощує лунку порожнечу черепа кавалками тривожної втоми, наказує та змушує, страхає і жене у безвість чужих вокзалів, готелів, перегонів і станцій".

🔴"Об шибку ледь чутно шкреблися сніжинки"

🔴"Коли в серце заповзали крижані мацаки переляку"

🔴"З-під кущистих брів ножем блиснув погляд"

🔴"Шмагаючи безжальним батогом страху"

Ну і моє улюблене:
🔴"Приніс Дарцю, точніше, її понівечену оболонку, в якій ледве жевріло життя!" - аби вирозуміли, мова йде про єдиний розріз на щоці.

Справедливості раді - це не перша половина книги, та і моя претензія тут не до стилю, а до надмірної драматизації й перебільшені.

В цілому, книга отримала від мене законні 3 ⭐️ з п'яти, читалося практично без закочувань очей і фейспалмів (окрім місць із роялями).

👉Я казала, що не буде згадки про шкіряний диван? Я збрехала. На описі найдорожчого борделю міста із традиційно червоним інтер'єром - милий, приємний, затишний та комфортний - кричала чаєчкою.

Третя книга з циклу. Цю я взагалі не вважаю детективом, для мене це радше містичний реалізм. І якщо за відчуттями вона поки що мені сподобалася найменше, то цитат я виписала все ж немало. А ще величезний плюс усього циклу - чудовий опис міст і містечок. Просто лагоминка!

Про що? Селяни бачили дивне світло. Старосту одного села викрали і відпустили. Хто? Хтось. А враховуючи, що це 1912 рік, є зауваги щодо австрійських шпигунів. І ось Якову Ровнєру пропонують приїхати у Меджибіж прочитати лекції для фельдшерів, а ще й з'ясувати, що ж то бачили селяни.

Але щось пішло не так, то розслідування наш неугомонний лікар продовжив уже на власний розсуд. І тут почалася фантасмагорія: легенди, міфи, православні, католики, хасиди, Кармалюк, Довбиш та інші "достойниє ліца". Додайте ще радіацію та авіацію, то зрозумієте, що читати є про що. Головне - не заплутатися у сенсах подій, бо мені щось їх було забагато.

"Людина ж — наче сходи, що вершиною впираються в небеса. Всі її діяння і слова впливають на небесні сфери104. А звідти сходить мудрість. Тому благими діяннями ми набуваємо мудрості, а не самими прожитими роками."

А фінал книги мене взагалі добив. Добре, що я знаю, що є 4 та 5 книги, а то було б сумно.

Чи любите ви Кам'янець, той, що Подільський, як люблю його я? Якщо так, то вам точно треба прочитати цю книгу. Кам'янець містичний, Кам'янець кавовий, Кам'янець крізь тисячоліття.

Про що? У Кам'янці відбувається серія вбивств. І так сталося, що запросили допомогти розслідуванню лікаря Ровнєра (нагадаю, що це друга книга циклу), бо вбитий слідчий був його приятелем. Ну, як допомогти, швидше - провести. І Яків Соломонович розслідування проводить, щоправда, долучивши місцевого мешканця та свого друга. І виявляється, що Кам'янець - не просто місто, а арена боротьби двох небезпечних родів. Боротьби за виживання і володіння Книгою.

"— Звісно, не вірю, — пирхнув Яків. — Не вірю, не можу повірити, не хочу повірити, тому що упирів просто не існує! Це вигадки темного люду, та й квит."

Ну, вірю-не вірю, але познайомитися доведеться, і не тільки з ними. А вбивцю теж знайдуть.

Дебютний роман молодого українського письменника Юрія Даценка - і він неймовірно вдалий! Книгу просто проковтнула і планую читати наступну частину.

- По сюжету: пройшло декілька років після страшних подій в Лондоні, де відомий вбивця Джек-різник орудував на вулицях міста.
- 1888 рік, Проскурів (Хмельницький). Молодого хірурга Якова Ровнєра запрошують експертом до поліції у справі жорстокого вбивства повії. Побачене шокує чоловіка, а згодом місто здригнеться ще одним, не менш жахливим злочином. Хто скоює такі страшні вбивства і чи зв'язано це зі славнозвісним Джеком-різником - доведеться дізнатись Якову.

Перш за все, хочу відмітити як майстерно автор передає атмосферу тогочасного міста. Читаючи книгу ти ніби переносишся майже на 150 років назад, мандруєш брущатими вуличками, заглядаєш в тісні квартали. Чуєш гул місцевого ринку та шум вокзалу.
Мовні обороти додають твору колоритності, а неймовірні описи природи - ефекту максимальної присутності.
Автору вдалось віртуозно втиснути в такий невеликий за обсягом твір - і детективну лінію, і лінію кохання, і будні лікаря - хірурга, і тогочасний антураж.

Також ви побуваєте в голові у вбивці, на спіритичному сеансі і на зібранні массонів. Забагато всього? Аж ніяк ні, все це дозовано і бездоганно вплітається в сюжет.

Зважаючи, що це дебютна книга автора, мені усе сподобалося: і стиль, і словниковий запас, і спирання на історичне підгрунтя, і вимисел.

Отже, сумнозвісний Джек Різник, тікаючи від переслідувань у Лондоні, повертається на батьківщину - у невеличке українсько- польсько-єврейське містечко Проскурів. Але ж він не може залишити своє психопатичне тяжіння до вбивств. Та тут, на щастя для мешканців, поліцейські запрошують на допомогу медичного експерта - молодого хірурга Якова Ровнєра, і той з головою поринає у розв'язання жахливої проблеми

"Зверніть увагу, Карле Івановичу, що наш убивця нікуди не поспішав. Він не бездумно вдарив ножем через одяг, випускаючи нутрощі, а спочатку акуратно розрізав жакетку, корсет і лише тоді взявся до тіла. А ось це вже мені геть не подобається "

Найцікавіше, що, не зважаючи, на жутяшну тему, твір мені відчувався таким спокійним, навіть "домашнім": усі одне одного знають, у містечку мешкають гарні спеціалісти, п'ють каву, смакують борщем, розважаються, хто має змогу і бажання, у салоні. А ще автор торкнувся першопричин злочинної діяльності - вони, звісно, родом з дитинства.

Зважаючи, що це початок циклу, не маю нічого проти ознайомитися і з продовженням.

Проскурів сколихнуло моторошне вбивство. Поліція швиденько арештувала першого підозрюваного, та й заспокоїлася. Але головний лікар місцевої лікарні Яків Ровнєр, він же поліційний лікар, засумнівався і почав власне розслідування.
⠀
Безвідповідальність поліції і наполегливість Ровнєра, що подекуди межувала з шаленством - було надзвичайно цікаво спостерігати за цим протистоянням.
⠀
Не скажу, що Ровнєр стане моїм улюбленим детективом - його все-таки трохи несло за течією, але впертість заслуговує найвищих похвал. Як і неупередженість та сміливість у протистоянні що владі, що маніяку.
⠀
Опис психології злочинця, його думок - ще одна оригінальна частина роману, і вийшло переконливо. Навіть коли знаєш наперед, хто вбивця, все одно не зупинишся, допоки не зупинять його.
⠀
Роман мені сподобався, бо я фанатка ретро-детективів, а тут сюжет гарно вплетений у атмосферу. Це були зовсім інші часи для розслідування. Цікаво читати про зовсім інші методи розслідування, інший рівень розвитку медицини чи психіатрії.

Прочитавши всі три попередні частини, я наче прожила життя разом з лікарем Яковом Ровнєром. Я бачила всі його злети і падіння, мандрувала з ним Україною, пережила немало пригод і перепитій.⠀
⠀
У книзі Життя вічне Яків вже статний, солодкий лікар, обзавівся сім’єю, але його пристрасть до пригод не стихла ні на мить. А ще на мою велику радість до пригод долучається старий приятель і знайомець отець Олексій. Його я особливо полюбила за просту вдачу, запальний характер і любов до історій.⠀
⠀
На долю Якова і Олексія випадає не просте випробування, розгадати стародавні таємниці замку, храму, графа та самого села Сутківці, а ще перешкодити більшовицькому комісарові сотворити вселенське зло.⠀
⠀
Читаючи всі частини циклу складалось враження, що лікар з панотцем не доживуть до завтра, так вони вміли майстерно знайти собі роботу з пошуків правди і справедливості, за них переживала, як за рідних людей.⠀
⠀
Вдячна автору за такі детальні описи старовини, вірувань, історичних фактів і письменницький талант то все поєднати у захопливу пригоду, бо я би з радістю доєднатись до таких двох відчайдухів, як лікар та священник.⠀
⠀
А особливе тепло йде від книги за українську мову, яка близька до серця, за жарти і говірки, за моцне слівце, а також за милозвучні описи природи, від яких співає душа.⠀
⠀
Я отримала неймовірне задоволення читаючи такий майстерний детектив, і надіюсь на продовження пригод, бо автору є ще що нам сказати. Приїжджайте і досліджуйте Підгорецький замок 🙈нехай наступні пригоди розгорнуться у рідному серцю місці.

Люблю читати детективи - це незаперечний факт, а читати ретро детективи - в два рази цікавіше 🫡⠀
Я навіть не читала анотацій до книги автора знала, що вона мені точно сподобаються, автоматично придбала другу і третю частину.⠀
⠀
Я подорожую разом з провінційним лікарем Яковом Ровнєром селами і містечками Хмельниччини, милуюсь краєвидами рідної Україні, палко переживала за його неординарні пригоди і разом з ним розплутувати непересічний клубок загадок.⠀
⠀
Автор передав колоритну говірку і гумор тих часів, що місцями я плакала від сміху над книгою, над детективною книгою )))прошу замітити про гарну мову і гумор я говорю в кожному відгуку)
⠀
Разом з лікарем я полювала на упуря-кровопивцю, у глибинах стародавнього замку шукала книгу вовкулаків, які ж пригоди сулять нам цього разу і що за дивне світло не дає Якову спокійно спати по ночах…⠀
⠀
Світло світлом, до істини ми таки докопаємось, а ще дізнаємось багатенько цікавезних фактів про тодішні повітряні літальні апарати на сторінках книгами: про аероплани, аеростати та дерижаблі так так…. А може і політаємо на цій чудо техніці… Отож далі буде …

Як би ви знали як я хочу відвідати Кам’янець-Подільський😍😍😍 Книга знайшла мене дуже вчасно.⠀

Шалений ретро-детектив про пригоди лікаря Якова Ровнєра полонить з перших сторінок і неможливо відірватись. Дуже подобається читати сучасних українських авторів, які пишуть мовою, якою я розмовляю і пересипані цікавими діалектами і старовинними словами.⠀
⠀
Автор майстерно розповідає про давні легенди і історичні факти, про місто іменоване Квітка на камені і мимоволі віриш всім його словам і в голові малюєш картинки протистояння двох давніх родів: уприрів і вурдалаків .⠀
⠀
Вся історія приправлена детективними розслідуваннями, медичними фактами, цікавими і комічними пригодами героїв у фортеці та в старому храмі.⠀
⠀
Під час читання переживаєш цілу палітру емоцій: цікавість, переляк, захоплення, радість та навіть веселий сміх від пригод Якова та отця Олексія (який мені дуже припав до серця).⠀
⠀
А ще тут так смакують турецькою кавою на початку 1900 років, так апетитно і ароматно описують ритуал кавування і стільки чашок її випивають щодня. Кам’янець порівнюють з Парижем і місто має таку кількість кав’ярень, що дає фори Європі і Львову вкупі взятих)⠀
⠀
Отже пригоди пана Ровнєра далі будуть… (автор обіцяв мені особисто)⠀

Юрій Даценко - хмельницький письменник, який успішно дебютував романом «Пастка для різника».⠀
⠀
Поєднує детективний сюжет з історичним підгрунтям та атмосферою трилера, працює на стику жанрів.⠀
⠀
Популяризує українську глибинку — маленькі міста і села, доводячи, що захопливі сюжети трапляються й у провінції.⠀
⠀
Автор легко і невимушено передає життя 1880 років тутешнього містечка Проскурів та його мешканців. Центральною фігурою детективного розслідування виступає не поліцмейстер, а молодий і пристрасний головний лікар міської лікарні.
Пан Ровнєр дуже припав мені до душі.
⠀
Поринаєш в атмосферу містечка тих часів без інтернету, телебачення та ще й без світла ))), але як на мене у цьому весь шарм. Опис містечка, його уставів і звичаїв дуже притягує читача.⠀
⠀
Хоч детектив тримає в напрузі до кінця, поки головні герої зайняті пошуком невловимого різника, автор не забуває про солодку і тремку любовну лінію Якова до Дарці. Мене захопило мистецтво і вправність у створенні фотографії в умовах.⠀
⠀
Я від душі сміялася і переживала за непросту справу, бо таки вірилося, що різник чатує на кожному темному куті.