Твоя Вільма

Дві книги Ґюдрун Скреттінґ, які я читала, ідеально підходять для затишних зимових вечорів. Але незважаючи на це, книга «Твоя Вільма» прекрасно читалася влітку. Тому хочу поділитися з вами своїми враженнями, бо ця історія саме така, яку я радитиму всім!

Перш за все, це продовження пригод Вільми Ваєрьод. Звісно ж, цю книгу можна читати й окремо, але для кращого розуміння головної героїні, радали б почати з «Три чоловіки для Вільми».
Наша пані Вільма доволі своєрідна жінка. У неї не стандартне почуття гумору й повне незнання того, як будувати стосунки з чоловіками. Але ще з першої частини у її життя приходять декілька нових людей, які змінюють побут й звички головної героїні на всі 100%.

Власне, у «Твоя Вільма» ми відкриємо цю чудову жінку з нового боку – більш романтичного й турботливого. Хоча, буде декілька моментів, коли ви подумаєте, що у неї точно не всі вдома😅

Втім, мені вона дуже подобається. Особливо, її жарти, які для неї можуть такими і не бути. Ця книга припала мені до душі навіть більше, ніж перша частина. Дуже раджу її вам, якщо хочете відпочити та просто насолодитися читанням.

• Якщо я колись і хотіла чогось від тітки Рут, то хіба нормального дитинства. Щоби хтось усміхався, коли я розпаковувала подарунки, співав пісеньку-привітання з днем народження, когось, у кого б ці усмішки були від вуха до вуха.
• «Один раз за раз», – говорила моя тітка. І це, мабуть, єдині з її слів, які варто було б запам’ятати.
• Час не стоїть на місці, навіть коли здається, що все інше зупинилося.
• Зрештою, завжди є що втрачати. Як, мабуть, із балансом, з життям, з усім: завжди є дві сторони, на які можна впасти. Щонайменше дві.
• І, можливо, саме це і робить її такою цінною. Любов тобто. Так, треба насолоджуватися нею. Щодня. Як тільки можеш.

🎧 І Want Love – Brenton Wood

Для мене ця книга була книгою-роздумом, книгою-рефлексією. Адже вона не тільки написана від обличчя Вільми, але й також дуже насичена її міркуваннями й самокопанням. Авторка дуже часто використовує такі звороти: це для мене, Вільми; це я, Вільма; невже мене, Вільму тощо. Подеколи сприйняття деяких ситуацій Вільмою, на мою думку, були занадто гіперболізованими. Вона реагувала та поводилась часом, як дитина. І мені це не дуже сподобалось, адже вона була дорослою жінкою.
⠀
Але! Тут треба брати до увагу характер Вільми, її минуле, що й вплинуло на її поведінку та на її самосприйняття. Тож, якщо дивитися з такого погляду, це може бути й окей. Однак все одно Вільма задалась мені ревнивою, із низькою самооцінкою, і аж занадто залежною від чоловіка. Її характер мені не сподобався. Я також соромʼязлива людина, інтровертка, але у Вільми, було відчуття, ніби якийсь розлад.
⠀
Саму книгу я б поділила на дві сюжетні лінії: лінія кохання Вільми та лінія, де вона разом із медіумом розкопує своє минуле. На жаль, друга розвивалась повільно. Навіть після 200 сторінок вона все ще навіть не «запустилась», якщо можна так сказати. Все через першу лінію та велику кількість роздумів Вільми та її страхів і не впевненості, які, по суті, й складають більшу частину книги.
⠀
Я очікувала, що це буде більше історія сімейних таємниць, розбирань архівів та пошуку ниточок із минулого, які приведуть до розуміння того, чому одна з другорядних героїнь книжки Рут була такою, якою і була. В принципі це також тут є, але чомусь не на цій лінії акцент. Бо саме про «розслідування» цікаво було читати, а виявилось, що воно десь на сторінках 50 із всього обʼєму помістилось.
⠀
Книжка насправді доволі динамічна за рахунок того, що розділи короткі. Бо якщо брати сюжет, то він не дуже цікавий був для мене і трохи нудний. Але стиль авторки також непоганий, тому читалось легко.