Гюдрун Скреттінг

Я дуже люблю нордичну літературою, особливо норвезьку. Видавництво ВСЛ часто радує мене чудовими книгами, і жодна з них не розчарувала. Особливо мені сподобалась трилогія про Антона від цієї авторки. Хоча це підліткова серія, вона справді порадувала мене.

Норвезька література вирізняється стриманістю і відсутністю карколомних поворотів сюжету. Це дає можливість заглибитися у внутрішній світ персонажів. Навіть прості, на перший погляд, історії, містять глибокі філософські теми і підкреслюють важливість міжлюдських зв’язків. Ця книга також чудово підходить для святкового читання завдяки різдвяному настрою та казковій історії.

Головна героїня, 35-річна Вільма, — самотня вчителька гри на фортепіано. Вона прагне вести здоровий спосіб життя, але її страхи — від бананів до смерті — заважають їй насолоджуватись життям. Все змінюється, коли в її житті з’являються кілька чоловіків: Роберт із синдромом Туретта, священник Івар та померлий батько, який залишив їй листи. Ці листи, що Вільма читає по одному на день, відкривають таємниці родини та допомагають Вільмі зрозуміти себе.
Її страхи починають відступати, і вона відкривається новим можливостям. Хоча, на перший погляд, історія проста, інтрига навколо її батька та таємниць минулого, робить сюжет дуже цікавим.

Незважаючи на серйозні теми, книга переповнена гумором, іронією та сарказмом. Сцена репетиції похорону яскраво показує, як авторка поєднує серйозні теми з жартами.
"Три чоловіки для Вільми" — це не лише книга про страхи, а й про можливості, які відкриваються, коли ми дозволяємо собі жити по-справжньому. Щиро рекомендую!

Пронизлива історія, що торкається глибоких струн душі. Це книга про пошуки себе, родинних зв’язків і важливість прийняття, яка так тонко і трепетно розкриває емоційний світ підлітка, що мимоволі починаєш співпереживати кожному слову.

Головна героїня Вільма, втратила батька і намагається впоратися з болем втрати, вирушаючи на пошуки чоловіка, який би зміг заповнити порожнечу в її житті. І хоча її місія здається майже наївною, у цьому прагненні є щось дуже щире і справжнє. Вільма не лише намагається знайти когось, хто б замінив їй батька, але й шукає підтримку, стабільність та любов, які так необхідні у житті будь-якої людини.

Скреттінг вміло й делікатно показує, як важливо бути відкритим до нових зв’язків, до людей, що приходять у наше життя, і як несподівані знайомства можуть змінити нас. Книга пронизана теплом і сподіванням, що навіть після втрат і розчарувань ми здатні знайти опору в інших. Це той тип історії, що зворушує і залишає після себе відчуття надії, яка, мов маленький вогник, світиться десь у глибині серця.

Три чоловіки для Вільми - це не лише роман про дорослішання, це історія про внутрішню силу і спробу зцілитися через любов і дружбу. Її розповідь сповнена трепетних моментів, які пробуджують у читачеві бажання цінувати прості речі — увагу близьких, підтримку друзів і здатність знаходити світло навіть у найтемніші часи.

Вільма так боїться померти, що насправді й не живе... Ні, у неї нема страшних діагнозів, і зі здоров'ям усе добре, але...

Життя 35-річної Вільми Ваєрод йде за сталим розпорядком. У неї ідеальний порядок в домі, заняття в другу зміну за розкладом, правильне харчування і здоровий спосіб життя. Та чи живе ця жінка насправді, якщо із друзів - лише колега по роботі, з якою спілкуються на перерві, із соціальних контактів - учні, яких вона навчає грі на фортепіано, а з розваг - вишукування нових мікромортів?

Все її життя перевернеться з ніг на голову, коли раптом одного дня до неї завітають священник з паталогоанатомом, з пачкою листів від мертвого батька. Батька, про якого жінка не знала і про існування якого не здогадувалася. І ніби цього замало, один з учнів відтепер буде займатися на її фортепіано, в її домі, в її особистий час.

Це історія, в якій прекрасно поєдналися скандинавський стиль, чорний гумор та трохи філософії (чого тільки вартий паталогоанатом із синдромом Туретта, який постійно матюкається, або священник із втратою віри, або закоханий музикант). Відчувається, що письменниця надихалася своїм співвітчизником Юстейном Ґордером, твори якого також тяготіють до філософії, пошуку себе та осягнення сенсу життя. Вони зазвичай супроводжуються листами, а події відбуваються у кількох часових лініях. (Помаранчева дівчинка, Різдвяна містерія, Замок в Піренеях).

Я прекрасно провела час у компанії Вільми і трьох (чи навіть чотирьох) її чоловіків і вже з нетерпінням чекаю на продовження, яке анонсувало ВСЛ. Також люблю підліткову трилогію про Антона, яку читала раніше. Здається, пані Ґюдрун потрапить у компанію авторів, яких я купуватиму не читаючи анотацію.
Знайомі із творчістю авторки?

Вільмі тридцять п'ять років. Вона занадто правильна, трохи занудна й дуже самотня вчителька музики.

Коли їй було чотири - померла мама, коли сімнадцять - тітка, яка виховувала її. Тата в житті Вільми не було.

Одного разу на порозі Вільминого будинку з'являються два чоловіки - священник і судмедексперт, щоб повідомити про смерть її батька. Виявляється, батько був. І він залишив для доньки листи. Читаючи один лист в день, наче відкриваючи адвент-календар, Вільма знайомиться з батьком. Ці батькові листи, а також священник з особистими проблемами й судмедексперт з вербальним проявом синдрому Туретта, змінюють життя Вільми.
Стоп. Тут є ще один - четвертий чоловік, правда ще малий - Амді, який приходить до Вільми, щоб пограти на фортепіано. Цей геній також зіграв тут неабияку роль.

Книга дуже зворушлива, добра, тепла, щира, сумна й водночас з чудовим чорним гумором, читається на одному подиху.

"На щастя, життю надають сенсу багато речей, Вільмо. Пам'ятай про це. Добро приходить через біль, світло пробивається крізь темряву, по-іншому ніяк.
А в цьому світі багато добра і багато світла".

Дві книги Ґюдрун Скреттінґ, які я читала, ідеально підходять для затишних зимових вечорів. Але незважаючи на це, книга «Твоя Вільма» прекрасно читалася влітку. Тому хочу поділитися з вами своїми враженнями, бо ця історія саме така, яку я радитиму всім!

Перш за все, це продовження пригод Вільми Ваєрьод. Звісно ж, цю книгу можна читати й окремо, але для кращого розуміння головної героїні, радали б почати з «Три чоловіки для Вільми».
Наша пані Вільма доволі своєрідна жінка. У неї не стандартне почуття гумору й повне незнання того, як будувати стосунки з чоловіками. Але ще з першої частини у її життя приходять декілька нових людей, які змінюють побут й звички головної героїні на всі 100%.

Власне, у «Твоя Вільма» ми відкриємо цю чудову жінку з нового боку – більш романтичного й турботливого. Хоча, буде декілька моментів, коли ви подумаєте, що у неї точно не всі вдома😅

Втім, мені вона дуже подобається. Особливо, її жарти, які для неї можуть такими і не бути. Ця книга припала мені до душі навіть більше, ніж перша частина. Дуже раджу її вам, якщо хочете відпочити та просто насолодитися читанням.

• Якщо я колись і хотіла чогось від тітки Рут, то хіба нормального дитинства. Щоби хтось усміхався, коли я розпаковувала подарунки, співав пісеньку-привітання з днем народження, когось, у кого б ці усмішки були від вуха до вуха.
• «Один раз за раз», – говорила моя тітка. І це, мабуть, єдині з її слів, які варто було б запам’ятати.
• Час не стоїть на місці, навіть коли здається, що все інше зупинилося.
• Зрештою, завжди є що втрачати. Як, мабуть, із балансом, з життям, з усім: завжди є дві сторони, на які можна впасти. Щонайменше дві.
• І, можливо, саме це і робить її такою цінною. Любов тобто. Так, треба насолоджуватися нею. Щодня. Як тільки можеш.

🎧 І Want Love – Brenton Wood

Ця книжка мене дуже вразила. Щемлива, чуттєва історія про пошук себе, свого минулого. На початку важко читається, але потім - неможливо відірватися.
Самотня Вільма Ваєрьод працює вчителькою музики, викладає гру на фортепіано. Авторка майстерно розкриває образ та її талант у музиці.
Цьогоріч вийшло продовження історії — "Твоя Вільма".

Для мене ця книга була книгою-роздумом, книгою-рефлексією. Адже вона не тільки написана від обличчя Вільми, але й також дуже насичена її міркуваннями й самокопанням. Авторка дуже часто використовує такі звороти: це для мене, Вільми; це я, Вільма; невже мене, Вільму тощо. Подеколи сприйняття деяких ситуацій Вільмою, на мою думку, були занадто гіперболізованими. Вона реагувала та поводилась часом, як дитина. І мені це не дуже сподобалось, адже вона була дорослою жінкою.
⠀
Але! Тут треба брати до увагу характер Вільми, її минуле, що й вплинуло на її поведінку та на її самосприйняття. Тож, якщо дивитися з такого погляду, це може бути й окей. Однак все одно Вільма задалась мені ревнивою, із низькою самооцінкою, і аж занадто залежною від чоловіка. Її характер мені не сподобався. Я також соромʼязлива людина, інтровертка, але у Вільми, було відчуття, ніби якийсь розлад.
⠀
Саму книгу я б поділила на дві сюжетні лінії: лінія кохання Вільми та лінія, де вона разом із медіумом розкопує своє минуле. На жаль, друга розвивалась повільно. Навіть після 200 сторінок вона все ще навіть не «запустилась», якщо можна так сказати. Все через першу лінію та велику кількість роздумів Вільми та її страхів і не впевненості, які, по суті, й складають більшу частину книги.
⠀
Я очікувала, що це буде більше історія сімейних таємниць, розбирань архівів та пошуку ниточок із минулого, які приведуть до розуміння того, чому одна з другорядних героїнь книжки Рут була такою, якою і була. В принципі це також тут є, але чомусь не на цій лінії акцент. Бо саме про «розслідування» цікаво було читати, а виявилось, що воно десь на сторінках 50 із всього обʼєму помістилось.
⠀
Книжка насправді доволі динамічна за рахунок того, що розділи короткі. Бо якщо брати сюжет, то він не дуже цікавий був для мене і трохи нудний. Але стиль авторки також непоганий, тому читалось легко.

Вчора дочитала прекрасну книгу, а саме «Три чоловіки для Вільми» Ґюдрун Скреттінг. Пам’ятаю, що колись придбала її в електронному форматі й навіть починала читати, але чомусь тоді відклала до кращих часів. І знаєте, це, напевно, було дуже правильним рішенням, тому що зараз я змогла сповна насолодитися такою прекрасною історією💭

Книга розповідає нам про молоду жінку на ім’я Вільма. Вона доволі самотня, їй тридцять п’ять років, а ще вона навчає дітей грати на фортепіано. У Вільми доволі специфічний гумор й бачення на життя, але саме в цій історії її жарти й думки ідеально вписувалися у сюжет. Було багато моментів, коли я просто сміялася вголос й не могла зупинитися.

Як ви вже зрозуміли з назви, одного дня в її житті з’являються три чоловіки: загадковий священник, дивний судмедексперт та мертвий батько, якого вона ніколи не знала. І саме ці три людини (і ще один дуже милий хлопчик) змінять її назавжди.

Вона не лише дізнається історію кохання своїх батьків й зможе краще зрозуміти свого загубленого тата, але й віднайде саму себе та дозволить собі бути щасливою.

Як завжди, я виписала ще декілька цікавих думок, хоча їх у книзі значно більше:

• Адже не варто судити інших, люди завжди були схильні робити дивний вибір.

• Не існує жодної пари закоханих чи подружньої пари, якщо на те пішло, яка була б єдиним цілим. У повне злиття вірять, мабуть, лише молоді, які щойно в когось закохалася. Водночас певні сумніви та внутрішня боротьба бентежить нас увесь час. Бажання пізнавати одне одного ще більше, відкривати до кінця. Дістатися у найвіддаленіші закутки душі.

• На щастя, життю надають сенсу багато речей, Вільмо. Памʼятай про це. Добро приходить через біль, світло пробивається крізь темряву, по-іншому ніяк.

• Близькі тобі зараз люди – люди, які мають значення.

🎧 Calling After Me – Wallows

Дуже хороша книжка, сподобалась.
Про самотню жінку, яка боїться жити на повну, але в один день до неї приходять священник та судмедексперт зі стосиком листів від батька, якого вона ніколи не знала.

Ідеально для читання в листопаді-грудні, бо героїня вирішує читати ці батькові листи по одному в день, за принципом адвент-календаря. Звісно, за законами жанру, завдяки цим листам її життя кардинально зміниться.
Часом смішна, часом сумна. Деякі сцени просто розбивали моє сердечко. Книга нагадала мені цим Бакмана, але ж не дивно - обидва скандинави, дуже до душі мені їхня література)

Я думаю, що я майже всечитайна людина. Так, інколи книга заходить непросто, але у підсумку я усе-таки її прочитаю. Інколи, щоправда, я не дочитую, але не через те, що не можу, а просто не хочу (там має бути велика кількість збочень). Це як оті делікатесні тухлі яйця. Ця ж книга просто "йшла", без напруги, інколи викликала сміх, інколи я не розуміла, чи правда можна бути таким наївним, як головна героїня, але усе з'їдено, тобто прочитано, залишився лише приємний післясмак.

Вільмі 30 з гаком років, майже усе своє життя вона живе так, щоб не померти: не віддається почуттям, не виказує емоцій, навчаючи дітей музиці, не маючи справжніх друзів, я уже мовчу про закоханість. Вона, як її улюблений метроном, спокійно і впевнено крокує розміреним темпом життя.

"Можливо, саме тому я рідко робила ті речі, про які могла потім шкодувати. Врешті саме тому за життя я встигла не так вже й багато — так було найбезпечніше".

Але одного разу у її житті з'явилися три чоловіки - померлий батько, судмедексперт і священник. І навіть ще один майбутній чоловік - її учень музики. І життя змінилося кардинально!

Прийшов час стати соціальною особою, закохатися, потоваришувати і встановити, які ж події минулого так вплинули на її "футлярну" поведінку.

Гарний скандинавський роман. Сподобався, інколи навіть розчулював, а подекуди - смішив.Ненормативна лексика з зірочками)

"Добро приходить через біль, світло пробивається крізь темряву, по-іншому ніяк".

💌Вільма - самотня вчителька музики, їй 35 років, і у неї є "пунктик" - вона боїться померти. Тому жінка намагається правильно харчуватися і всіляко уникає тих ситуацій, що могли б призвести до її смерті.

Та одного дня на її порозі з'являється двійко незнайомців, які повідомляють, що на борту літака знайдено батька Вільми, якого вона ніколи не знала, і передають їй стосик листів від нього.

Жінка розпочинає читати по одному листу в день, використовуючи послання від батька як своєрідний різдвяний календар🗓️

На Вільму очікують таємниці, що проллють світло на минуле, про яке вона навіть не здогадується.

💌Я чомусь сподівалась, що саме ця різдвяна історія мене вразить, і не помилилась.
Це не типова різдвяна книга, вона дуже особлива ❤️‍🩹

Спочатку книга за атмосферою нагадувала мені фільм "Щоденник Бріджит Джонс"- така ж чудна героїня, з купою дивацтв, а чорний гумор жінки не раз змушував мене реготати від несподіванки.

Окрема вдячність за робочі будні в мистецькій школі - без сліз від сміху читати це просто неможливо😅

Репетиція похорону😳, яку влаштувала шалена Вільма, також мені нагадувала театр абсурду)

АЛЕ, з кожним листом Вільма відкриває для себе свого батька, до якого спочатку нічого не відчуває, і кожне наступне послання сповнює серце Вільми неймовірним болем та водночас - особливим теплом🔥

💌Ця історія - смішна до кольок в животі.
Вона - драматична, бо розповідає про нездійсненні мрії та сподівання, про один крок, який відділяв від омріяного щастя.
Вона про ілюзії, які не дозволяють розгледіти когось важливого.
Про прощення та розуміння того, як важливо відпустити минуле і бути вдячним за те, що зараз є в твоєму житті, та дорожити тими, хто завжди поруч в радості і в горі...

Щемка, зворушлива, душевна книга, яка назавжди залишиться в моєму серці ❤️‍🔥

Дочитувала цю книгу глибоко вночі, бо не могла відірватися і хотілося дізнатись, чим все закінчиться. О другій ночі нарешті дочитала останню сторінку, витерла сльози і пішла спати.

Звичайно ж, це книга про любов. В ній багато історій любові, дуже різної, але завжди дуже щирої.Проте це книга про реальний світ, а в ньому не всім історіям кохання судиться закінчитись щасливо. Цим книга мені особливо сподобалась і відгукнулась - бо зараз хочеться чогось реального, не "цукорного".

Окремо хочу відзначити чудовий переклад і редактуру книги. Вона дуже легко читається, немає відчуття "кострубатості" тексту.

Якщо хочеться просто поринути на декілька годин в чудову історію, яка точно запам'ятається - "Три чоловіки для Вільми" чудовий вибір.

Таку книгу дуже хочеться дати почитати подрузі чи мамі, щоб потім було з ким обговорити її за чашкою кави.