Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Довго вагалася між оцінками 4 і 5. Перша частина книги була смішною та іронічною, але не надто мене захоплювала — головна героїня часом дратувала своєю поведінкою й думками. Зате друга частина, більш драматична та трагічна, витягнула цю книгу на п’ятірку. Це чудова історія, яка одночасно сумна й добра, і залишає приємний післясмак.
Анонім
«Три чоловіки для Вільми» Ґюдрун Скреттінґ Отже, що ми маємо? ✉️ Вільма, 35-річна вчителька музики, асоціальна, трохи занудна і боїться смерті від бананів (та не тільки) ✉️ Батько Вільми, правда вже померлий, тому тут доречніше буде сказати – його листи до доньки ✉️ Патологоанатом Роберт, в якого синдром Туретта і він мимоволі може сказати “член” у найбільш невідповідний момент та який всюди пхає свого носа ✉️ Священник Івар, в якого теплі руки і проблеми в подружньому житті ✉️ Амді, 9-річний хлопчик-вундеркінд, який геніально грає на фортепіано та любить какао Вільма втратила маму, коли їй було чотири та тітку Рут, яка виховувала її після маминої смерті, у вісімнадцятирічному віці. Аж ось вона дізнається, що мала батька і він теж помер. “Бо ж не кожного тижня випадає і отримати, і втратити батька за раз (а якщо бути точнішою, то тут у зворотньому порядку)...” Логічно, що вона мала батька, але вона його ніколи не бачила і не надавала значення тому, що він десь існував. Аж поки на її порозі не з’явились священник з патологоанатомом і не сповістили їй про це, на додачу вручаючи листи від батька. 📝 Читаючи листи як адвент-календар (адже скоро Різдво), Вільма поступово дізнається історію своєї родини: чому вона ніколи не бачилась з батьком, через що її мама померла, а найголовніше чому її батьки не були разом. Мені сподобалось, як розгорталась динаміка книги — з листів ми дізнавались про кохання батьків Вільми. В той же час Вільма ставала потрохи більш соціальною, завдяки Амді, який порушував її самотність вдома та патологоанатому Роберту, який вічно крутився біля неї. Для мене - це книга про можливості, які відкриваються перед тобою, коли ти починаєш розуміти себе та жити по-справжньому. Я навіть трохи плакала, але більше все ж усміхалась. Ця історія залишила по собі тепле враження вкінці ❤️ “Пообіцяй мені у цю мить, поки ти на землі, що бігатимеш по траві, співатимеш, кохатимеш, слухатимеш прекрасну музику. Що ти не будеш боятися. Ні, відчини двері, запали світло, збережи кохання, якщо знайдеш його. Так, найдорожча Вільмо, зроби світ бодай на краплю кращим. Лише на міліметр. У свій унікальний спосіб.” Прочитавши деякі відгуки, я дізналась, що "Три чоловіки для Вільми" порівнюють з романами Бакмана, тому я тепер ще більше хочу познайомитись з його творчістю. А також прочитати другу книгу про Вільму від авторки. Ця книжка — це історія про внутрішню силу і спробу зцілитися через любов і дружбу. Водночас сумна, трагічна і з хорошим чорним гумором та сарказмом, вона однозначно спонукає до роздумів над життям та смертю. Найбільше мені сподобався діалог, який немов описує історію з різних кутів зору 🤭: "— Різдвяне диво, — сказав священник Івар. — Випадковість, — пробурмотіла я. — П**да, — сказав Роберт."
Анонім
Читала цю книгу і головня героїня дуже мені нагадувала Бріджит Джонс😁 Такі ж дивні в нелогічні вчинки 😆 Книга трохи затягнута, тому знизила оцінку. Але вона ідеальна для зимових вечорів, якщо ви нікуди не поспішаєте. Останні 150 сторінок було досить цікаво що ж там за загадки були у минулому. А от як вона закінчиться я знала давно❤️
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях