Loading...

Невидима битва. Як дисиденти боролися за незалежність України, Роман Клочко

RDT оцінка
10.0
2
Ваша оцінка
відгуків
1
295 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
295 грн
1
Про книжку
Код товару
111964
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
288
Формат (мм)
200 x 130
Вага
0.292
ISBN
9786178257590
Опис

ОУН і шістдесятники, Іван Дзюба та Левко Лукʼяненко, Василь Стус і Вʼячеслав Чорновіл, протести, арешти й табори.

У своїй книжці Роман Клочко розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950­-х до другої половини 1980­-х. 

Герої книжки критикували комуністичну ідеологію та боролися проти безправ’я українців як нації. Їхньою зброєю стало слово, яке дошкульно било радянський режим у його чи не найболючіше місце — монополію на інформацію. Тож режим відповідав тюрмами, таборами й психіатричними лікарнями, але повністю знищити цей опір так і не зміг. Попри всі зусилля пропаганди та фактично фізичне знищення дисидентів, вони продовжували боротися і лякати радянську владу. 

Враження читачів
RDT оцінка
10.0
2
Ваша оцінка
відгуків
1
10
19.04.2024
Хочеться, щоб цю книгу прочитали всі. І навіть якщо ви раніше чули про шістдесятників – в будь-якому разі потрібно читати її, аналізувати, ділитися своїми враженнями на радити її іншим. Тому що це наша історія, і якщо ми не будемо знати її, то знову робитимемо ті самі помилки💔

«Невидима битва. Як дисиденти боролися за незалежність України» – це книга, яка залишить свій слід у вашій душі. Було дуже боляче читати про страждання українських митців, письменників та всіх тих, кому була не байдужа доля України.

Ця праця Романа Клочко ще раз доводить нам, що русифікація – це страшенне зло, що комуністична влада й радянський союз – це ще той диявол, який завжди намагався загарбати наші землі, підкорити український народ та знищити нас з вами.

У книзі є така фраза, яка мала місце в Україні ще далеко до набуття нами незалежності:

💭 А скільки разів кожен з тих, хто наважується говорити по-українському на вулиці, в трамваї і т.д., – відчував на собі глузливі, презирливі чи ненавидячі очі, чув на свою адресу тихі чи голосні лайки.

І вона мене особливо болить, бо я це все відчувала ще дитиною, коли вперше побувала у Києві близько 20 років тому. Мені на той момент було 10-11 років, тому все це відчувалося дуже неприємно.

Ось ще декілька думок з книг, які мені теж запали в душу:

• Далекого 1991 року незалежність не впала на нас з неба. За неї боролися багато поколінь і ця боротьба триває.

• Відтоді радянські митці могли творити лише в дозволених рамках. Це не означало, що не з’являлися справді вартісні твори. Звичайно, вони були. Але після погрому, який учинили в українській культурі в 1930-ті, і втрат у роки Другої світової війни шістдесятники здаються квітами, що виросли на згарищі.

• За радянських часів правляча комуністична партія проникла в усі сфери життя суспільства. Її осередки на підприємствах, в установах і навчальних закладах за вказівкою згори могли позбавити людину і роботи, і навчання, якщо її поведінка чимось не подобалася владі.