Ґудзики та мереживо. Книга 1

Бог дав мені розум і очі, але я обрала мазохизм цієї книги🫠

🔞⛔️На обкладинці мало б бути не те що 18+, а обережно сцени насилля і збочення межують зі здоровим глуздом і постійними описами сцен сексуального характеру.

Якщо коротко про сюжет: дівчина потрапляє в лапи торгашів людьми, її купує психопат, який знущається з неї. Потім викрадає інший злочинець до якого в неї стокгольмський синдром. Розмах від огиди до закоханості.

На обкладинці пишуть, що продали 1 млн примірників. Я, мʼяко кажучи в шоці. Романтизація насилля, часом недолугі описи думок і репліки героїв. Є натяк на 50 відтінків сірого, але повірте, 50 відтінків, то прям шедевр. А ще подекуди переклад на кшталт «сонечко визернуло у віконечко»

Чому я це прочитала? Думала, ну щось же має там розвиднитись. Сюжет низької полиці. Гачки є, читаєш швидко, багато описів я випустила. Але блін 😣

Коротше, для українців, які щодня розуміють тему звірства і насилля ця книга суцільний тригер і жесть.
Якщо авторка і прагнула підняти тему торгівлі людьми і насилля, то це в дуууже своєрідний спосіб вона зробила.

Вагітним, мамам і людям з тривожністю я б таке не радила. Другу частину я прочитаю, бо вже просто цікаво чим та історія закінчиться. А може й ні. Я погортала останні сторінки там все зрозуміло.

Перл - вродлива молода жінка, яка виросла сиротою і звикла всього в житті домагатися самостійно. Дитинство по притулках та в гетто загартувало її характер і волю! Це дуже знадобилося їй у жахливій ситуації, що склалася, коли її викрадають з метою продати в рабство на аукціоні «живим» товаром.

Отже розповідаю: книга не для слабкодухих, тут все жорстко, є сцени насильства, жорстокості та агресії. Бідолаха Перл всю дорогу бореться за свою свободу, як на мене це був величезний плюс (мені тільки це сподобалось, що вона хотіла жити та намагалась допомогти іншим дівчатам). Загалом мене, звісно, ​​здивувала несподівана жорстокість автора стосовно своєї ГГ.
Читати мені було справді цікаво, як я казала позначки 18+ не було, і я не очікувала такої жесті! Я досі не розумію, як вибирають, яким саме книгам дати цю позначку.
Бонс огидний збоченець. Кроу, я б не сказала, що він кращий, але він хоча б не такий жорстокий до ГГ.

Як виявилось, колись давно я її читала, і це капець, про що я тоді думала, коли її обирала читати.
Але я буду читати наступну частину з циклу. Чому? Я хочу подивитись, я правильно прогнозувала розвиток в наступних книгах, чи ні.

Комедійний стендап про рабство і насилля замовляли? Нє?
А зараз буде🌝

Маємо,вже традиційно, сильну, капець красиву жінку, яка, за певних обставин, стає жертвою торгівлі людьми.
Маємо мудака, який її утримує, відповідно вона нещасна і все таке. Маємо іншого мудака, але він супер красівий, він її «рятує», але по факту робить те саме, тіки ще додаються послуги аніматора-збирача гудзиків. Ну і ґвалтує він інакше, по-особливому.

В першу чергу хочу подякувати своїм напарницям. Я коли побачила цю книгу, плювалась. Кричала, що ніколи не читатиму. А дівчата турботливо її запропонували на книгу місяця, і от ми з вами тут.

Що до сюжету.

Його нема.

Що до сцен сексу.

Вони є. Навіть дуже є.
Разом з печерками, жезлами, членами, прутнями, розкішницями, хтивцями і порослими мохом чоловіками.

Зґвалтування, які приносять нашій героїні прозріння що до суті насилля, і від чого воно походить.

Перл. Наша квіточка. Богиня, невинна душа красотка і по сумісництву Чак Норріс в якийсь момент.
Без нашого улюбленого Стокгольмського синдрома ми нікуди🥰

Ця книга дуже хороший варіант чорної жахливої комедії. Вона на стільки погано написана, герої на стільки хєрню роблять і горорять, що аж кайф.

«Добування» ґудзиків це взагалі має бути окрема брошура ака «топ конкурсів на весілля»

Я з усіх сил взивала до своєї совісті і емпатії бо все ж мова про рабство, насилля…але не докричатися. Мій крик переривався ржачем від жезлів і дурних думок карате-кіда ака рабині Перл.

Це третя книга яку ми читали в рамках нашого клубу «Мілфи Аделіни». Та ми усім складом прийшли до висновку, що це -найкраща найгірша книга, з прочитаних нашою спільнотою (а дехто з нас планує купувати навіть наступну частину).

Перевага саме цієї історії, на приклад над тою ж Аделіною, в тому, що тут не зчитується подання дурощів на серйозних мотивах як в книзі Карлтон . Є спільні риси безумовно. Але якщо «Переслідування Адельки» це просто хренова історія, написана під дією кота на череві авторки (не жарт) то « Ґудзики і мереживо»на стільки погана, що аж добре.