Пенелопа Скай

Ще жодна книга не викликала у мене стільки протиріч.

На початку книга була повною дурнею. Поведінка Перл і її реакції були просто смішними. І це було так дивно, бо подій відбувались не надто приємні і варто було поспівчувати головній героїні, але те як вона прям здобула супер силу на кораблі, веселило і змушувало мене лиш закочувати очі🤦‍♀️

Перл активувала режим "кіборг вбивця" і трьох, явно гарно підготованих і фізично досить сильних(не думаю що власники такого бізнесу, брали б собі в охоронці загибликів), охоронців "розкидала" наче вони були якиммись незначними речами. А момент з пістолетом це взагалі щось з чимось. Як людина яка ніколи не тримала зброї в руках, може так легко ним скористатись(і куди поділась віддача від пострілу🤔)А ще дратувала її тупість. Як вона хотіла вивести тих дев'ятнадцять дівчат з корабля, як вона планувала доплисти до берега знаючи що плавець з неї не надто сильний. Окей, я розумію вона норовлива, але ж все рівно є моменти коли варто стулити рота.

Як ви вже могли зрозуміти, мене страшенно від усього бомбило і хотілось викинути ту книжку через вікно і не дивитись де вона впаде. Такого великого бажання недочитувати книгу я ще не відчувала, але все ж продовжила її читати.

З моменту коли Кроу викрав Перл, книга змінилась. Вона стала цікавіша та краще прописаною. От наче початок і від середини й до кінця, писали дві різні людини. Початок був страшенно невміло написаним, події відбувались швидко, але путнього було мало. На мою думку, авторці варто було більше розписати цю частину книги. Я розумію що це не основа, а лише підґрунтя історії, але виглядає воно дуже кепсько.

Чи читатиму я наступні частини? Не знаю. З одного боку, вона не варта того, щоб її читали, бо навіть до стосунків Перл та Кроу у мене були питання(наприклад, як так швидко з'явилось кохання). А з іншого, цікаво чим ця дурня завершиться, бо я читала анотації до інших частин і логіки в подіях я не бачила. Хоча логіка і як мінімум перша частина це дві абсолютно різні речі.

«Коли з тобою буде покінчено, я зарию тебе тут, у винограднику, і наступний врожай буде ще родючіший за минулий.»
Хтось відчуває в цьому пристрасть? Я так. (Або можливо я просто романтизую те, що не слід)

Книга неоднозначна. Моя перша книга в такому дарк жанрі. Спочатку було важко читати через всі деталі, але як виявилось я таке навіть дуже люблю, тому швидко звикла.
Сама історія вау, класно, динамічно, але є декілька але….
Перш за все, мені було дуже цікаво як така дівчина (інженер-архітектор) розкидає всіх чоловіків, що намагаються до неї підійти? Починаючи як мінімум з чоловіка на кораблі… Можливо я щось випустила з тексту???
Друге - це любов, яка зʼявляється у Перл до Кроу. Так, можливо тут можна це зрозуміти, дати пояснення, але для мене поки що ці почуття виглядають дивними. Я бачу в цьому відголоски Стокгольмського синдрому (але хто сказав, що мені не подобається?).
Третє - цікаво, як абсолютно всі вважають цю Перл еталоном краси, просто якоюсь нереальною і тд (Кроу уже за мене сказав всі епітети). Не дуже схоже на реальну людину але ок.

Ну і звичайно всі ці описи 18+. Насичено, але витримати «печерку» було важче моїх сил😂

Одна з найбільш емоційно глибоких і суперечливих частин серії. Продовжуємо досліджувати темні грані людських почуттів: провину, кохання, ненависть і спокуту. У цій книзі герої змушені стикатися з наслідками власних дій, і кожен їхній крок наповнений внутрішньою боротьбою.

Авторка вміло загострює сюжет, водночас зберігаючи психологічну правдивість. Стосунки між персонажами залишаються складними й напруженими, але саме це робить історію такою живою, щирою та болісно реалістичною.

Це книга про прийняття — себе, інших, болю минулого — і про спробу рухатися далі, навіть коли тягар провини здається нестерпним

Глибоке й напружене продовження історії, у якому емоції загострюються до межі, а персонажі проходять через нові випробування, що змінюють їх назавжди.

У цій книзі особливо відчутна трансформація персонажів — через біль, сором, спокуту й спроби довіри. Це історія не лише про контроль чи боротьбу, а й про емоційну глибину, силу прощення та внутрішню свободу, яка народжується з прийняття.

Кульмінаційна й емоційно напружена частина серії, яка ще глибше занурює у темний, складний світ пристрасті, сили та внутрішньої боротьби. У цій книзі герої стикаються з болючими виборами, глибокими почуттями та наслідками власних рішень.

Пенелопа Скай вдало балансує між динамічним сюжетом і психологічною глибиною персонажів, змушуючи співпереживати, хвилюватися та навіть сумніватися. Тут багато емоцій — гніву, страху, болю, але й зародження довіри та надії.

Це потужне продовження, яке не просто тримає в напрузі, а й змушує поставити собі запитання: що насправді означає бути вільним — і ким ти готовий стати заради тих, кого любиш?

Більш напружене та емоційне продовження історії, що занурює читача в глибини психологічної гри, пристрасті та боротьби за свободу. Пенелопа Скай майстерно тримає темп, поглиблюючи характери героїв і розкриваючи нові сторони їхніх стосунків.

У цій частині загострюються внутрішні конфлікти, посилюється динаміка влади й уразливості, а сюжет набирає ще більше гостроти. Авторка не боїться показати темні, суперечливі сторони персонажів, завдяки чому історія здається справжньою й емоційно сильною

Темний, напружений роман із гостросюжетними елементами, що тримає читача в постійному емоційному напруженні. З атмосферою страху, сили та бажання, де межа між владою і вразливістю стає надзвичайно тонкою.

Головна героїня — сильна, рішуча, і навіть у найтемніших обставинах зберігає гідність і жагу до свободи. Історія непроста, місцями тривожна, але захоплює своєю глибиною, психологічною грою і динамікою між персонажами.

Є багато негативних відгуків про цю книгу, але саме з неї у мене почалась любов до читання. Сюжет динамічний, наповнений емоціями, небезпекою та несподіваними поворотами. Перл – сильна героїня, яка не здається навіть у найжахливіших ситуаціях, а Кроу – загадковий, жорсткий, але водночас такий харизматичний, що неможливо залишитися байдужою. Їхні стосунки – це справжній вибух емоцій, де пристрасть змішується зі страхом і викликом.

Темний роман що поєднує у собі елементи пристрасті, психологічної напруги та інтриги. Головна героїня стикається з жорстокими обставинами, які перевертають її життя, але вона не здається і бореться за себе. Чоловічий персонаж, загадковий і владний, стає для неї як випробуванням, так і спокусою. Їхні стосунки розвиваються у складній динаміці сили й підпорядкування, що робить сюжет ще більш напруженим і захопливим.

Він - не такий, якого ти сподівалася зустріти.⠀
Навіть не такий, на якого ти могла б погодитись. Але він — той самий, який тобі конче потрібний..

Прекрасне завершення мафіозної казочки.⠀
І такий кінець мені пасує 😁😁😁⠀
⠀
В цій частині все прекрасно для мене, багато часу авторка приділила розмовам між героями, їхнім роздумам і почуттям.⠀
⠀
Я дуже переживала за Аделіну і Кейна, хотілось, щоб в них все склалось найкращим чином, щоб їхні почуття були взаємними.⠀
⠀
Сімʼя Барчетті багато пережили, пожертвували багатомільйонним сімейним бізнесом щоб врятувати спочатку Аделіну, а потім Кроу. Вони заслужили на власне «жили вони довго і щасливо»❤️‍🩹❤️‍🩹⠀
⠀
Що дивно тут навіть мало секасу🤣🤣і коли він є - це надзвичайно чуттєво і спокусливо 😋😋Навіть Кроу тут себе проявляє як справжній мужчина і сімʼянин, його агресія притупилась. ⠀
⠀
Надіюсь це буде невеликий спойлер, адже обидві пари чекають на поповнення 🤰Авторка дуже добре описує міцний сімейний звʼязок між братами і їхніми жінками.⠀
⠀
Мафія мафією, гроші грішми, але світом правлять жінки і любов ♥️♥️♥️⠀
⠀
Повторюся пара Аделіна і Кейн мої улюблені 😇 адекватність і розум все-таки слова синоніми до них. Бо Кроу з Перл трохи схиблені на голову. Напевно тому одні книги чорні другі білі 🤣🤣🤣⠀
⠀
Мені надзвичайно зацікавив їхній новий легальний сімейний бізнес - виноробня. Напевно мрія побувати на такій екскурсії та дегустації 🍇🍷

Я з циклом відпочила від фентезі і отримала задоволення від пригод клану Барчетті. Я ще мрію, щоб КСД переклали наступну серію “Lingerie”😻😻😻адже там родина поповниться спадкоємцями.⠀

Застава, яку я не хочу повертати…⠀

Провини тут таки багато, але не в Кроу як би мало бути. Він для мене таки мудак 🤣🤣такий крутий так любить свою Перл, але ставлення надто власницьке. Буде або по моєму або ніяк. ⠀
⠀
А Перл одного поля ягода з Кроу. Без них було би скучно то точно. Вже другу книгу жінка зі своїм чоловіком міряються 🥚🥚⠀
⠀
Мені приємно спостерігати за відносинами Кейна і Аделіни. Вони мені дуже адекватні і дорослі. Я хотіла більше рішучих вчинків від Кейна, він ніби не може жити і дихати без Аделіни, але врятувати не може ніяк і віддасть її психопату 👀⠀
⠀
Аделіна теж не бореться за своє життя так як це робила Перл. Дівчина набагато мʼякша характером і тому напевно змирилась зі своєю долею. Вона приймає направду страшне рішення….⠀
⠀
Пара вони гармонійна і красива, постільні сцени між ними шикарні повторюся 🔥🔥🔥⠀
На їхня тихе щастя відведено лише місяць і вони його сповна і до схочу використовують.⠀
⠀
Аделіна подружилась з Перл, жінки без слів розуміють одна одну. Їм добре і комфортно разом, тому Перл не може винести думки що Аделіна як розмінна монета, яку треба повернути законному власнику.⠀
⠀
Барчетті вони ж спадкові мафіозі, тому авторка не скупилась на слова, щоб описати красу мужчинок😎😎особливо багато разів в тексті згадується великий 🍌 Цікаво всі італійці такі ого-го?🤣⠀

Читається книга швидко, приємно, місцями гарячо і мокренько. Події психіки не травмують, хоча доброго в ситуації Аделіни немає нічого.⠀
⠀
Брати побурчали, посварились і пішли визволяти прекрасну полонянку. Бо на кінець до Кейна дійшло, що то не просто привичка і класний сесекас.⠀
⠀
Захоплення і порятунок в кращих традиціях бойовиків. А от розвʼязка досить неочікувана. Тому зразу беру наступну книгу.⠀
⠀
Ще раз плюсую парі Аделіна+Кейн💗⠀

Кожна людина боїться смерті.⠀
Це закон природи, тому немає сенсу її лякатися. Життя тимчасове. Воно колись закінчиться.⠀

❗️Особливо чутливим не читати, присутні сцени нас*ильства, жорстокого поводження, торгівля людьми.⠀
⠀
Загалом історія Кейна мені більше подобається на разі, хоч він теж далеко не ангел, він багато чудив в попередніх книгах, але тут він мені більш людяний ніж Кроу.⠀
⠀
Сімейка Барчетті Кроу та Перл тут задіяні постійно, вони керують виноградниками і торгують 🔫 і саме цей факт приводить Кейна до однієї панянки в аеропорту. Йому мізки плавить зразу, але не все так просто .⠀
⠀
Панянка Аделіна (читачі проведуть відповідні паралелі) стала невинною жертвою у світі монстрів. Хоч вона не така бойова як Ґудзик, психопат який нею володіє не поступається Бонсу в огидності і жорстокості. Йому бракує грошенят для купівлі товару і він віддає Кейну Аделіну як заставу.⠀
⠀
Між цими двома симпатія і тяга спалахнула одразу, після того що Кейн зробив з Перл він однозначно стає більш добрішим і людянішим, як не як появилась совість і відповідальність за долю дівчини.⠀
⠀
Хоч він всіляко відхрещується від почуттів, голубки вже закохані. Чекаю на розвиток подій далі )⠀
⠀
Постільні сцени описані дуже спайсі🌶️🔥⠀
Я би сказала всього в міру і у відповідний момент ( хто читав про Перл і Кроу - згадайте вони там були прям гіганти, дивно що нічого не відпало)🤣🤣⠀

Я дуже переймають долею Аделіни, хоч це вигаданий сюжет - таке відбувається в 21ст на кожному кроці, ніхто не може бути в безпеці від таких монстрів.⠀
⠀
Під кінець історії Кейн заслужив додаткові бали за свій вчинок ❤️‍🩹❤️‍🩹а Кроу навпаки - показав себе як повний придурок.⠀
⠀
Не можу не відзначити як течуть слюні читаючи про Флоренцію і Тоскану😋😋хочеться гуляти просторими краями виноградників, куштувати смачну їжу, жити в середньовічному маєтку на березі моря 🤩🤩🤩помріяти разом зі мною ?⠀