Королівський убивця. Assassin

я пам'ятала кінець цієї книги, і не була готова пережити його знову. але давайте спочатку. спочатку нас чекає відновлення після фіналу першої книги (так, робін гобб уміє робити боляче), тернистий шлях назад до рідних стін оленячого замку і до ворогів, які причаїлися серед найближчих.

сюжет продовжує розповідати історію бастарда фітца, який все ще вчиться бруднити руки задля свого короля. він королівський убивця, який має власні бажання, і тепер має ще й власного вовка *хвилинка щоб покричати який нічноокий вау персонаж з власним характером, жартами і емоціями*. з'являється багато нових персонажів, розкриваються майже всі палацеві інтриги, в якийсь момент навіть забуваєш про існування реального світу, бо світ шести герцогств поглинає. він настільки гарно продуманий і пропрацьований, в ньому так багато маленьких деталей які, як частинки пазлу, під кінець починають складатись. основний конфлікт тут залишається з першої книги і посилюється в сотню разів — червоні кораблі це дуже страшно, бо немає виходу крім як дозволяти людям помирати. все дуже погано і все валиться на плечі підлітка (буквально), а єдине що можеш зробити ти це перегорнути сторінку і згадати, що попереду ще одна книга.

слог прекрасний, історія захоплива, персонажі живі і чіпляють, сюжет робить боляче і змушує відчувати дуже багато всього. злодіїв багато, друзів занадто мало, кохання зраджує, все котиться в безодню, але головний герой так затято з цим всім стикається. вау.

а кінець вбиває. щоб потім зцілити третьою книгою.

Зазвичай у трилогіях друга частина мені не надто запам'ятовується. Це вже не початок історії, але й до фіналу ще далеко, тож події зливаються в одну лінію з деякими неочікуваними поворотами.

Але не у випадку з книгами Р. Гобб, бо я навіть через 5 років пам'ятаю другу частину про Фітца. Особливо її фінал.
В кінці "Учня убивці" ми залишили Фітца хворим у Гірському Королівстві. Обов'язок кличе юного бастарда і йому треба повернутися в Оленячий замок, щоб знову виконувати обов'язки Королівського убивці.

Друга книга продовжує розповідати про напади піратів з Червоних кораблів та про те як Веріті намагається зупинити їх Скіллом та своїм флотом. Фітц виконує "брудну" роботу для свого короля і намагається побудувати стосунки з дівчиною-свічкаркою. Але таємниці та змови заважають нашим героям досягнути їх цілей і Веріті вирушає шукати допомоги у легендарних Елдерлінгів. А тоді все летить під три чорти...

Книги Р. Гобб не можна назвати легкими. Не тільки тому що вона не жаліє своїх героїв, а й через щильний та детальний текст який занурює нас в емоції та біль кожного персонажа. Звичайно найбільше занурення йде у Фітца, але його очами ми бачимо й біль Блазня, жертовність Кеттрікен, енергійність Пейшенс, красу Моллі та ще багато різних моментів які викликають шалені емоції.

Люблю стиль яким пише авторка. Він робить читання книг довгим, але це як прожити ще одне життя. Дуже складне життя, але у нього є чітка мета і призначення 💔

Друга частина трилогії повідує нам про дорослішання Фітца, королівського убивці. Перед нами вже дорослий юнак, який продовжує бути вірним королю, паралельно допомагає в боротьбі проти червоних кораблів та все ще наражає своє життя на небезпеку.

Початок книги був досить бентежний. Не буду вдаватись в спойлери, але були причини хвилюватись за Фітца і щиро ненавидіти Регала (я надіюсь авторка приготувала йому достойну розплату)

Також в сюжет вводиться любовна лінія і це було неймовірно мило і ніжно. Перше кохання - крихке і тихе, проте сильне і віддане.

Мені неймовірно подобається ця трилогія, вона однозначно ввійде в список мого улюбленого фентезі. Одне з найкращих, що я читала.