Нацисти-мільярдери. Темна історія найбагатших династій Німеччини

Гроші люблять тишу, а великі гроші привертають увагу влади або тих, хто до неї рветься. Одні з найвідоміших династій Німеччини давали гроші нацистам, які ще тільки мріяли про ту безмежну владу, на розвиток та на вибори. А згодом вони стали важливою частиною режиму, міць якого допомагали утверджувати і замовлення якого виконували.

В книзі змальовані невідомі факти про бізнес-династії, а їх переплетення з найогиднішіми творцями нацистського режиму робить розповідь ще цікавішою. Вони постають часто звичайними людьми зі своїми проблемами та слабкостями, але разом з цим людьми, які тією чи іншою мірою змогли зіштовхнути світ в морок небаченої війни.

Дуже крута книжка. Я би навіть сказав документальний роман, який розповідає перепітії найбагатших німецьких династій. Рекомендовано до читання сучасним націоналістам, які кричать на всі боки про патрітизм. А з іншого боку купують російські товар та роблять бізнес на російських товарах.

В цій книжці показано те, що і так було на поверхні. Тільки в більш детальному розгляді.

«Приватне підприємництво несумісне з демократією».

Цитата на початку не належить автору книжки. Це слова Гіtлера, сказані в лютому 1933-го в Берліні на зустрічі з групою магнатів. Ці слова використав у своїй вступній промові прокурор в ході судового процесу на Нюрнберзькому трибуналі щодо одного з тих підприємців, гера Фрідріха Фліка. Він єдиний з учасників тієї сумнозвісної здибанки був засуджений за вчинення воєнних злочинів.

Будь-які політичні процеси потребують матеріального підкріплення та фінансування. Грошей треба всім і на все: від агітації та пропаганди до підтримання режиму у випадку його встановлення. Це звір, який жере багато, але на якому можна і поїздити. Отож найбагатші й найвпливовіші чоловіки Німеччини зустрілись за пропозицією Гitлера задля узгодження своїх дій.

Вливаючи незначні для себе суми, магнати отримали зелене світло на розбудову своїх приватних імперій в часи тиранії. Їм було «байдуже, на що пішли ці кошти - на зарплату чи на смертоносний газ». Фінансування режиму супроводжувалось використанням примусової та рабської праці на підприємствах.

А ще успішно проводили «аріїзацію» підприємств, купляючи їх за безцінь у власника-єврея. Потім прикривались свободою договору, адже безоплатно ніхто нічого нічого не відбирав, що узгодили, те і отримали. Перепрофільовували свої заводи під виготовлення зброї чи деталей для її виробництва, наживаючись на торгівлі та фінансуючи війну і вбивства.

Дивина (хоча ні), що усі ці магнати після відкриття істини про шляхи збагачення, ставали ще багатшими. Так виросли концерн BMW, Daimler-Benz, Volkswagen та Porsche, і навіть випічкові Dr. Oetker. Думаю, якщо заглибитись в історію різного роду бізнесів, які існували в часи ДСВ, то можна буде відслідкувати дотичність кожного з них до наzистського режиму тим чи іншим способом. Проте далеко не усі поводились так зухвало.

Книжка написана дуже цікаво, хоч і рясніє німецькими прізвищами, підприємницькими деталями. Автор опрацював величезний масив інформації, зібравши вершки і подавши її нам у акуратному концентрованому вигляді. Варточит.