Відколи я вперше у 2016 році прочитав цю поки що дилогію (у перспективі – трилогію), творчість Пітера Воттса досі для мене стоїть доволі осібно від іншої літератури, перебуваючи на дуже високому, прак...читати далі →
Чудовий переклад книги, яка задала планку всьому важкому сай-фаю.
Ох, давно мій мозок не працював на таких високих оборотах, як під час читання цієї книги. Зрештою, я мусила прийняти той факт, що мені не вдасться осягнути кожного наукового факту чи терміну, згаданог...читати далі →
Ох, це було до біса складно… як технічно, так і наративно. Чи це хороший твір? Мабуть, так. Чи насолодилася я читанням? Навряд. Часом складалося враження, ніби автор навмисне ускладнює книгу, щоб вона...читати далі →
Після "Сліпобачення" жодній книзі в жанрі наукової фантастики мене так і не вдалося вразити. Тут дуже багато цікавезних ідей і гіпотез, а також фраз у стилі "синтез білків практично пріонний". Так баг...читати далі →
Роман «Сліпобачення» є одним із найвідоміших і найважливіших творів Пітера Воттса, а читачі і критики одностайно вважають його головним і вершинним здобутком письменника.
Кінець ХХІ ст. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня – першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з’являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» – вершинне досягнення земних технологій – вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю.
Нацкешбек
Котолог
