Здається, що весь тягар життя в майбутньому, покрученому політичними та соціальними пертурбаціями, лягає на плечі читача «Снігопаду» Ніла Стівенсона. Хоч у тексті вистачає пародійності й іронії, він не є легким читвом. Важливо знати, що Стівенсон вважається одним із найяскравіших представників посткіберпанку, а не кіберпанку. Принципову різницю між піджанрами в 1998 році сформулював інший фантаст Лоуренс Персон: «Персонажі посткіберпанку не є відчуженими одинаками, а часто є невіддільними членами суспільства (тобто мають роботу).

Вони живуть у майбутньому, яке не обов’язково є антиутопічним, але на їхнє повсякденне життя все ще впливають швидкі технологічні зміни та всюдисуща комп’ютеризована інфраструктура». Тож не дивно, що протагоніста роману Стівенсона – Хіро, або Доставлятора піци – повним невдахою не назвеш. Колись він розробляв софт і був одним з тих, хто розбудовував Метасвіт. А тому Хіро доведеться забути про посередню роботу, щоб рятувати хакерів, а потім й інших людей від смертельно небезпечного наркотику. Сюжет роману надто складний, щоби його можна було передати кількома реченнями. Але обов’язково слід згадати, що численні технологічні передбачення автора, зроблені в 1992 році, неабияк вражають.