1793

XVIII століття, Стокгольм. Брудними вулицями сновигають такі ж брудні, покалічені душі. Хтось безкінечно позичає гроші, хтось жебракує, хтось продає своє тіло, намагаючись вижити. А ласий до видовищ люд чи не щодня спостерігає, як п'яний кат рубає голови на площі засудженим до смертної кари. І як вишеньку на торті, з місцевої річки дістають жахливо понівечене тіло (принаймні те, що від нього лишилось).

Мені сподобалося те, як автор відтворив атмосферу книжки. При чому це у взаємозв'язку та паралелях між місцями та персонажами. Наприклад, є тіло без кінцівок, а вбивцю шукатимуть хворий на туберкульоз та колишній військовий, в якого у самого немає руки. Це і схожість зовнішня деяких персонажів, і те, що катом працює людина, яка сама чекає на відкладену страту. І таких речей багато. Додайте сюди пейзажі, гнітючі обстановки в будинках та загальну картину і отримаєте справді хорошу книжку.

Детектив вдався - мені сподобалася логіка і як все закручено. Класно і те, що автор історіям деяких персонажів виділив окремі розділи.

А ще, ну як так ці скандинави роблять: тут пишуть якісь класні описи, типу як волосся золоте блищить, чи перші сніжинки повільно спадають, і тут на тобі якусь бридоту. А потім знов красиво блищить і все гарно.

Ну я раджу. Особливо тим, хто любить читати, чи дивитися скандинавські детективи - те, що треба.

Ця книжка - дуже моторошна, але інтригуюча та цікава. Стокгольм - місто сіре і похмуре, в якому страшно було б побувати 200 років тому.

Нестандартні герої - хворий поліцейський та каліка - пальт - розслідують вбивство. У ріці знайшли понівечене тіло - без рук, ніг. І вони повинні дізнатися, хто ж так познущався над чоловіком.

Дуже багато страшних та неприємних подробиць, коли люди вдавалися до всього, щоб лише вижити. Моторошні описи жіночої в'язниці та як легко і нізащо туди було потрапити, але майже неможливо вибратися.

Автор спробував відтворити життя Стокгольма у 1793 році.На фоні історичних подій витягує на світло всі людські вади і дає зрозуміти те, що найгірша потвора - це сама людина.

Чудовий шведський детектив, що читається на одному подиху. До речі, у видавництві є вже наступні частини - "1794" та "1795".

А ще Ніклас Натт-о-Даґ та Фредерік Бакман - друзі. І взаємно дякують у своїх книжках один одному за підтримку.

Коли ця книга свого часу промайнула в переліку новинок, я залишив її поза увагою. Автор був мені невідомий, а з назви здалося, що це якийсь історичний роман про Велику Французьку революцію.

Але згодом переглянув відеолекцію однієї професорки-літературознавця, де йшлося про цей роман. Довелося купити і, як наслідок, отримати неймовірне задоволення!

Роман, як виявилося, не про Париж і не про Французьку революцію, хоча про її жахіття очима одного з персонажів тут є кілька сторінок.

Роман задумувався автором все ж як історичний, але про Стокгольм і Швецію того віку, коли в 1793 році було вбито короля Густава ІІІ, коли шведська влада боролася з поширенням в країні ідей Французької революції, запобігаючи бунту народних мас. На фоні цих подій і розгортається сюжет книги.

Книга психологічна, максимально жорстка, часто жорстока і безжальна, іноді – навіть до нудоти… Написана майстерно й на основі історичних фактів. Змальовує шведське суспільство того часу та його моральне обличчя: бідність, жорстокість, розпуста, шпигунство, інквізиторські покарання… Від одного жахіття до іншого, зі сторінки на сторінку, з однієї людської історії до іншої. Ці кілька окремих людських історій сплетені в один сюжет, який захоплює з першої сторінки і залишає інтригу до сторінки останньої. Читаючи цю книгу у мене постійно було відчуття атмосфери фільму (саме фільму, а не книги) «Парфумер». Тільки ця атмосфера була ще більш «атмосфернішою».

Хоч автор і вважає свою книгу історичною та дивується, коли її називають детективом чи трилером, я б її назвав не просто трилером, а «трилерищем» чи «трилерякою».

Тож якщо ви любите гострі сюжети, а, зачитавшись, не боїтеся проїхати свою зупинку чи недоспати пару ночей – книгу люто рекомендую! Одна з найкращих прочитаних в житті художніх книжок!