Ніклас Натт-О-Даг

"1793" – нуарний історичний детектив з елементами горору. Історична частина книги вражає: автор чудово передає атмосферу Стокгольму кінця XVIII століття, і я повністю занурилась у той час. Однак детективна складова виявилася слабшою. Інтрига на початку неймовірна – хочеться якнайшвидше дізнатися, хто і чому скоїв такий жахливий злочин. Проте саме розслідування і розв'язка трохи розчарували.

Я не фанатка горору, і, незважаючи на позначку 18+, не очікувала такого рівня жорстокості в цій книзі. Злочин був настільки жахливий і детально описаний, що я почала боятися, що мені насняться кошмари. Перші дві частини були не просто депресивно нуарними, а дійсно моторошними. Я навіть думала кинути книгу – настільки важко мені далися ці моменти.

Третя частина, де з'являється Анна, здалася трохи штучно прив'язаною до основного сюжету. Але я розумію, що автор хотів показати нам тогочасні в’язниці-прядильні.

Загалом книга цікава і атмосферна, проте для мене вона була занадто жорстокою, тому продовження навряд чи читатиму.

10⭐️ історії, тільки через те, що я дуже обожнюю цю трилогію.

Щодо перевидання у вигляді графічного роману, то моя оцінка 6⭐️.

Чому:
1) багато деталей з сюжету прибрано, тому для тих, хто не читав оригінальне видання - сюжетні лінії і деякі події будуть не зрозумілі і не пов’язані; навіть мені, як людині, що перечитувала «1793» більше 3 разів, місцями історія виявилася пошматованою. Але в принципі основний сюжет більш-менш збережений.
2) малюнки в коміксі дуже часто повторюються. Наприклад: малюнок однієї будівлі видають за різні будинки, просто змінюючи кольор; вирази облич, пози тіл, малюнки рук - просто cntr v + cntr c. Якщо чесно, то це дуже дратує коли на 160 сторінок тексту багато дублів, просто дивися на одне й теж.
3)читається швидко і легко, але ж блін пункти 1 і 2 паскудять все враження.

Загальну оцінку поставила середню між оригіналом і графічним виданням.

Нова детективна історія з трошки розширеною локацією та старими героями... Майже всіма. Вінґе здолала хвороба, але замість нього буде його брат Еміль. Він допомагатиме Карделю, до якого звернеться згорьована мати - її доньку не те, що вбили.. розтерзали.

Підліткове кохання, що росте, зміцнюється, і, зрештою, переростає у всеохопний жах. Чи винен наречений? Навіть він впевнений, що так, але тільки частково.

Огидно від того, що безкарність часто ховається за владою, і автор на цьому повсякчас наголошує. Вона розбещує, дає можливість схильним до насильства втілити всі свої потаємні, противні бажання.

Хоч я й знала після першої книжки, що тут теж буде контент не для моїх нервів та уяви, але всеодно важко сприймати такі описи. Добре, що їх небагато, а історія захоплива. Отакі дива - читати місцями морально складно, а від сюжету відірватися не можеш. А фінал буде взагалі 🔥.

Коротше, книжка 18+ і не для надто вразливих. Але мені навіть ця частина здалася цікавішою - тримала в напрузі.

Ця книжка - дуже моторошна, але інтригуюча та цікава. Стокгольм - місто сіре і похмуре, в якому страшно було б побувати 200 років тому.

Нестандартні герої - хворий поліцейський та каліка - пальт - розслідують вбивство. У ріці знайшли понівечене тіло - без рук, ніг. І вони повинні дізнатися, хто ж так познущався над чоловіком.

Дуже багато страшних та неприємних подробиць, коли люди вдавалися до всього, щоб лише вижити. Моторошні описи жіночої в'язниці та як легко і нізащо туди було потрапити, але майже неможливо вибратися.

Автор спробував відтворити життя Стокгольма у 1793 році.На фоні історичних подій витягує на світло всі людські вади і дає зрозуміти те, що найгірша потвора - це сама людина.

Чудовий шведський детектив, що читається на одному подиху. До речі, у видавництві є вже наступні частини - "1794" та "1795".

А ще Ніклас Натт-о-Даґ та Фредерік Бакман - друзі. І взаємно дякують у своїх книжках один одному за підтримку.

Коли ця книга свого часу промайнула в переліку новинок, я залишив її поза увагою. Автор був мені невідомий, а з назви здалося, що це якийсь історичний роман про Велику Французьку революцію.

Але згодом переглянув відеолекцію однієї професорки-літературознавця, де йшлося про цей роман. Довелося купити і, як наслідок, отримати неймовірне задоволення!

Роман, як виявилося, не про Париж і не про Французьку революцію, хоча про її жахіття очима одного з персонажів тут є кілька сторінок.

Роман задумувався автором все ж як історичний, але про Стокгольм і Швецію того віку, коли в 1793 році було вбито короля Густава ІІІ, коли шведська влада боролася з поширенням в країні ідей Французької революції, запобігаючи бунту народних мас. На фоні цих подій і розгортається сюжет книги.

Книга психологічна, максимально жорстка, часто жорстока і безжальна, іноді – навіть до нудоти… Написана майстерно й на основі історичних фактів. Змальовує шведське суспільство того часу та його моральне обличчя: бідність, жорстокість, розпуста, шпигунство, інквізиторські покарання… Від одного жахіття до іншого, зі сторінки на сторінку, з однієї людської історії до іншої. Ці кілька окремих людських історій сплетені в один сюжет, який захоплює з першої сторінки і залишає інтригу до сторінки останньої. Читаючи цю книгу у мене постійно було відчуття атмосфери фільму (саме фільму, а не книги) «Парфумер». Тільки ця атмосфера була ще більш «атмосфернішою».

Хоч автор і вважає свою книгу історичною та дивується, коли її називають детективом чи трилером, я б її назвав не просто трилером, а «трилерищем» чи «трилерякою».

Тож якщо ви любите гострі сюжети, а, зачитавшись, не боїтеся проїхати свою зупинку чи недоспати пару ночей – книгу люто рекомендую! Одна з найкращих прочитаних в житті художніх книжок!

XVIII століття, Стокгольм. Брудними вулицями сновигають такі ж брудні, покалічені душі. Хтось безкінечно позичає гроші, хтось жебракує, хтось продає своє тіло, намагаючись вижити. А ласий до видовищ люд чи не щодня спостерігає, як п'яний кат рубає голови на площі засудженим до смертної кари. І як вишеньку на торті, з місцевої річки дістають жахливо понівечене тіло (принаймні те, що від нього лишилось).

Мені сподобалося те, як автор відтворив атмосферу книжки. При чому це у взаємозв'язку та паралелях між місцями та персонажами. Наприклад, є тіло без кінцівок, а вбивцю шукатимуть хворий на туберкульоз та колишній військовий, в якого у самого немає руки. Це і схожість зовнішня деяких персонажів, і те, що катом працює людина, яка сама чекає на відкладену страту. І таких речей багато. Додайте сюди пейзажі, гнітючі обстановки в будинках та загальну картину і отримаєте справді хорошу книжку.

Детектив вдався - мені сподобалася логіка і як все закручено. Класно і те, що автор історіям деяких персонажів виділив окремі розділи.

А ще, ну як так ці скандинави роблять: тут пишуть якісь класні описи, типу як волосся золоте блищить, чи перші сніжинки повільно спадають, і тут на тобі якусь бридоту. А потім знов красиво блищить і все гарно.

Ну я раджу. Особливо тим, хто любить читати, чи дивитися скандинавські детективи - те, що треба.