Час - найпростіша річ

Книги Сімака я готова читати й читати. Це вже 5та підряд 🙂. Така ж цікава і гарно написана, так само легко читається й піднімає важливі питання щодо різних сфер людського існування. Питання здебільшого такі ж самі, як у інших книгах, але майстерність, з якою автор підводить до цих питань, багатогранність точок зору на проблеми та багатовимірність й глибина роздумів про шляхи їх вирішення справді вражають. Ані на мить не виникало відчуття, що я це вже читала, про це вже було сказано, що це самоповтор. Книга знову породила купу думок і спонукала до нових роздумів.

Уявіть світ, де науковий прогрес застопорився через розуміння, що наука не всесильна і не спроможна задовольнити усі вимоги й потреби нового часу. Але з'явилося рішення, "знайшлася група дуже впертих людей, яка обрала інший шлях, який людство упустило чи відкинуло (суті це не змінює) багато років тому, а відтоді насміхалося і проклинало, називаючи чаклунством." Це рішення стосувалося не фізичних законів, а вивчення психіки і передбачало застосування можливостей людської свідомості поза межами можливостей людського тіла. Так виник Фішгук, "який отримав свою назву тому, що поринав у глибини космосу, як риболовні снасті у воду, закидаючи людську свідомість туди, де закінчувалися можливості людського тіла."

Організація відбирає найкращих людей, здатних до паранормальної кінетики, і відправляє їхній розум, спакований у хитромудру машину, до далеких планет. Знання і технології, принесені звідти, стають революційними на Землі, поступово даючи Фішгуку монополію на найдієвіші й наефективніші винаходи. Багатьом не сподобався такий стан речей. Проте значно більшу проблему для звичайних людей створило сусідство з тими, хто володів тим, що колись називали магією, чого не розуміли і боялись. Звичний уклад життя змінився раз і назавжди. Достатньо було б найменшої іскорки, щоб розпалити вогонь ненависті…

Центральними у творі стали питання терпимості і готовності прийняття щодо інакшості; відкритості новаторству, зокрема в ідеях, технологіях і поглядах на життя; протиставлення звичного наукового світогляду невідомим раніше здібностям й можливостям; узгодження канонів релігії з існуванням магії; проблема страху перед невідомим, перед реальними і вигаданими загрозами…

Страх і нерозуміння замінюють толерантність ненавистю й нетерпимістю, а на місце рівності приносять приниження, гоніння й винищення. Страх сковує тіло й затмарює розум. Звичайні люди не сприймають відхилення від норми, а страх спонукає їх до чергового полювання на відьом… Проте у творах Сімака завжди є місце надії: "Позаду них розгоралися вогнища ненависті - палкіше, вище. Але попереду, над вершиною пагорба, обіцяли надію далекі зірки."

На жаль, не обійшлося без ложки дьогтю - редактура книги підвела. Особливо прикро, бо такого я не помічала в попередніх чотирьох. Про що вже казати, якщо навіть ім'я головного героя пишеться то як Шеферд, то як Шепард… Враження від твору загалом це не зіпсувало, проте неприємний осад залишився.

І ще одне наостанок, хотілося б побачити більше творів Кліффорда Сімака українською. Прикро, що з величезного спадку письменника видано лише 5 романів.