Всяке тіло - трава

Враження про книгу по першому розділі спершу були не найкращими. Згадувалось про багато різних подій, що трапились попереднього дня з головним героєм, і про його подальші плани, але не було жодного уявлення навіщо стільки деталей і чи мають вони взагалі якесь значення для сюжету. Я їх просто пропустила повз увагу. Далі події розвивались дуже схожим чином, як у "Під куполом" Стівена Кінга (однак твір Сімака був написаний раніше за роман короля жахів). Я вже боялась, що далі усе буде передбачувано і не надто цікаво. Хоч деякі паралелі з "Під куполом" таки можна провести (події у маленькому містечку, характерні персонажі і зміна їхніх стосунків й поведінки за нових, геть незвичних обставин, загадковий купол, позаземна форма життя і т.д.), та все ж це цілком унікальний твір і дуже цікавий.

По-перше, усі дрібниці й деталі зав'язки розповіді отримали логічне пояснення в наступних розділах. А всі подальші події ставали значно цікавішими і детальніше описаними.

По-друге, в книзі багато цікавих теорій. Наприклад, нові погляди на життя і еволюцію, цікаве трактування часу. А ще чужоземна раса тут геть не така, як зазвичай уявлялося, не з далекого світу з глибин космосу. Дуже оригінальний перший контакт.

По-третє, в романі багацько філософії і роздумів. Основна ж тема книги полягає в осмисленні й трактуванні ймовірного контакту людства з чужим інтелектом. Як зрозуміти, що інша форма життя має добрі наміри стосовно людства? Як змиритись з тим, що не тільки люди є розумною расою? Як не дати себе ошукати, поставивши саме існування Homo Sapiens під загрозу? Як не втратити шанс на взаєморозуміння та взаємовигідне співіснування з чужорідним інтелектом? Як не припуститись помилки в перші миті контакту, давши волю можливо й не безпідставним, але передчасним страхам і при цьому не втратити шансу на дружні стосунки, але водночас не ризикувати програти у ймовірному протистоянні? Як знайти баланс між суперечливими почуттями, думками й прагненнями?

До речі, тут також непрямо зачіпається тематика ядерної загрози для існування людства (твір все ж написаний в часи холодної війни). А ще, якби дивно це не прозвучало, - потужна сила любові й турботи.

Словом, книга хоч і не надто динамічна, швидше меланхолійна, та все ж цікава, більшою мірою своєю філософською й психологічною складовою. Ну і читається дуже легко, а це величезний плюс, особливо в часи, коли зосередитись на читанні не дуже просто…