В першій книжці перед нами була спочатку дитина, потім юнка, далі наївна в чомусь, гарна світловолоса молода жінка, ще далека від інтриг, маніпуляцій, жорстокості. Але життя – гарний вчитель, якщо хочеш вижити в чужому світі і зберегти життя та здоров’я своїх дітей.
В другій книжці серії, мила світловолоса молода жінка починає важкий шлях валіде султана, з кожною сторінкою вона стає старшою, росте її син – султан, та дочки, росте і її вміння лавіювати і виживати у вирі інтриг, заговорів, повстань, вирішувати економічні, політичні, соціальні проблеми народу, який був їй чужий, а тепер вона за іронією долі стала їх повелителькою. Багато довелося пережити справжній Хатідже Турхан, велику частину історичних подій Олександра Шутко перенесла і на сторінки свого другого роману про цю важливу в турецькій історії жінку. Але Надія (Хатідже Турхан) мала вплив і на історію України. Саме вона налагодила дипломатичні зв’язки з гетьманами Богданом Хмельницьким і Дмитром Дорошенко, вела переписку з багатьма правителями Європи і мала величезний вплив на внутрішню та зовнішню політику Османської імперії.
За її правління було успішно придушено великі бунти в провінціях імперії (наприклад, в Анатолії), саме вона посприяла відновленню османського флоту, саме вона поклала край палацовим інтригам, що не давали управителям імперії спокійно жити багато століть, доклала багато зусиль для боротьби з пожежами в Стамбулі і відновленню та будівництву лікарень, шкіл, мечетей, палаців, якими і донині користуються жителі Стамбулу.
Це був непростий час, могутність Османської імперії вже не була такою, як за часів Роксолани та Сулеймана, візирі при султані змінювалися постійно, то через заговори, то через природні причини, не дивлячись на нестабільність політичного життя та складність міжнародної політики, султані вдавалося покращувати економічне та соціальне становище в країні. Історики зазначають, що Хатідже була авторитарною правителькою, в той же час прискіпливо ставилася до дрібниць, ніколи не приймала поспішних рішень, поки не вивчить справу до кінця, і хоч сама добре знала звичаї та традиції держави, якою правила, все ж не цуралася звертатися по допомогу чи пораду до компетентних людей. Можливо саме тому вижила під час заворушень, зуміла все ж підібрати відданих посадовців, які допомагали їй вирішувати складні питання управління державою, як то наповнення скарбниці, утримання в покорі війська та народу, боротьбу з хабарниками, та головне збереження життя свого сина-султана, свого та своїх дочок і їх чоловіків, що в реаліях того часу було дуже непростою справою.
В другому романі теж багато пригод, змов, страт, любовних перипетій, трагедій та драм, зрад та вірності, багато побуту, звичайного життя вельмож та простих жителів багатонаціональної імперії, святкування різних національних свят, полювань, виїздів за межі столиці в інші резиденції, багато переживань особистого плану у героїв та історично достовірних подій. О.Шутко не зраджує собі, все описано і розказано дуже історично точно, колоритно, професійно, цікаво і легкою для сприйняття українською мовою. Кілька гарних днів читання вам забезпеченні.
Другий том присвячений правлінню саме Хатідже Турхан, бо далі вона все більше віддає повноту влади компетентному візирю та молодому султану, який з дитини виріс в молодого розумного юнака, який все більше хоче самостійності в прийнятті рішень. Так закінчувалася славетна епоха «Жіночого султанату», коли імперією правили жінки, і яка почалася з українки Насті-Роксолани (Гасекі Гюрем Султан), яка мала великий вплив на свого чоловіка-султана і закінчилася теж правлінням українки Надії (Хатідже Турхан), яка досить довго правила сама замість малолітнього сина-султана.
Якщо ж ви думаєте, що, якщо Хатідже поступилася владою і далі про неї читати буде не цікаво, то ви дуже помилитеся. Бо Хатідже натомість взялася за будівництво двох відомих фортець, які мали велике значення для оборони Константинополя, мечетей, лікарень, палаців, шкіл, подорожувала зі своїм сином-султаном, зокрема відвідала з ним та його військом Кам’янець-Подільський та Хотин, з-під якого була родом. Там же досі існують архітектурні пам’ятки, присвячені в тому числі і валіде Хатідже Турхан.
