В першій книжці перед нами була спочатку дитина, потім юнка, далі наївна в чомусь, гарна світловолоса молода жінка, ще далека від інтриг, маніпуляцій, жорстокості. Але життя – гарний вчитель, якщо хочеш вижити в чужому світі і зберегти життя та здоров’я своїх дітей.
В другій книжці серії, мила світловолоса молода жінка починає важкий шлях валіде султана, з кожною сторінкою вона стає старшою, росте її син – султан, та дочки, росте і її вміння лавіювати і виживати у вирі інтриг, заговорів, повстань, вирішувати економічні, політичні, соціальні проблеми народу, який був їй чужий, а тепер вона за іронією долі стала їх повелителькою. Багато довелося пережити справжній Хатідже Турхан, велику частину історичних подій Олександра Шутко перенесла і на сторінки свого другого роману про цю важливу в турецькій історії жінку. Але Надія (Хатідже Турхан) мала вплив і на історію України. Саме вона налагодила дипломатичні зв’язки з гетьманами Богданом Хмельницьким і Дмитром Дорошенко, вела переписку з багатьма правителями Європи і мала величезний вплив на внутрішню та зовнішню політику Османської імперії.
За її правління було успішно придушено великі бунти в провінціях імперії (наприклад, в Анатолії), саме вона посприяла відновленню османського флоту, саме вона поклала край палацовим інтригам, що не давали управителям імперії спокійно жити багато століть, доклала багато зусиль для боротьби з пожежами в Стамбулі і відновленню та будівництву лікарень, шкіл, мечетей, палаців, якими і донині користуються жителі Стамбулу.
Це був непростий час, могутність Османської імперії вже не була такою, як за часів Роксолани та Сулеймана, візирі при султані змінювалися постійно, то через заговори, то через природні причини, не дивлячись на нестабільність політичного життя та складність міжнародної політики, султані вдавалося покращувати економічне та соціальне становище в країні. Історики зазначають, що Хатідже була авторитарною правителькою, в той же час прискіпливо ставилася до дрібниць, ніколи не приймала поспішних рішень, поки не вивчить справу до кінця, і хоч сама добре знала звичаї та традиції держави, якою правила, все ж не цуралася звертатися по допомогу чи пораду до компетентних людей. Можливо саме тому вижила під час заворушень, зуміла все ж підібрати відданих посадовців, які допомагали їй вирішувати складні питання управління державою, як то наповнення скарбниці, утримання в покорі війська та народу, боротьбу з хабарниками, та головне збереження життя свого сина-султана, свого та своїх дочок і їх чоловіків, що в реаліях того часу було дуже непростою справою.
В другому романі теж багато пригод, змов, страт, любовних перипетій, трагедій та драм, зрад та вірності, багато побуту, звичайного життя вельмож та простих жителів багатонаціональної імперії, святкування різних національних свят, полювань, виїздів за межі столиці в інші резиденції, багато переживань особистого плану у героїв та історично достовірних подій. О.Шутко не зраджує собі, все описано і розказано дуже історично точно, колоритно, професійно, цікаво і легкою для сприйняття українською мовою. Кілька гарних днів читання вам забезпеченні.
Другий том присвячений правлінню саме Хатідже Турхан, бо далі вона все більше віддає повноту влади компетентному візирю та молодому султану, який з дитини виріс в молодого розумного юнака, який все більше хоче самостійності в прийнятті рішень. Так закінчувалася славетна епоха «Жіночого султанату», коли імперією правили жінки, і яка почалася з українки Насті-Роксолани (Гасекі Гюрем Султан), яка мала великий вплив на свого чоловіка-султана і закінчилася теж правлінням українки Надії (Хатідже Турхан), яка досить довго правила сама замість малолітнього сина-султана.
Якщо ж ви думаєте, що, якщо Хатідже поступилася владою і далі про неї читати буде не цікаво, то ви дуже помилитеся. Бо Хатідже натомість взялася за будівництво двох відомих фортець, які мали велике значення для оборони Константинополя, мечетей, лікарень, палаців, шкіл, подорожувала зі своїм сином-султаном, зокрема відвідала з ним та його військом Кам’янець-Подільський та Хотин, з-під якого була родом. Там же досі існують архітектурні пам’ятки, присвячені в тому числі і валіде Хатідже Турхан.
Анонім
Я з тих людей, хто не бачив ні одної серії турецьких серіалів «Величне століття», про Османську імперію XVII ст. теж маю дуже поверхові і обмеженні знання. Про Хатідже Турхан (Надію з Поділля) так взагалі і не чула.
Отже, початок 40-х років XVII ст., валіде Махлейкер Кьосем дарує своєму синові, султанові Ібрагіму Першому, дівчину з України, намагаючись таким чином втримати свою владу над молодим сином, який після тривалого ув’язнення у палаці і після вбивства його братів, став султаном, і як свідчать історичні джерела, мав проблеми із психікою та потенцією, що через певний час стало причиною його страти.
Через деякий час, в 1642 році, закохана Хатідже Турхан народила султану первістка Мехмеда, якому в недалекому майбутньому, ще дитиною, судилося стати султаном Мехмедом Четвертим. І хоча історичних відомостей про ранні роки перебування Хатідже у гаремі дуже мало, бо вона не брала участі у гаремних інтригах, як інші жінки Ібрагіма, але майстерність О.Шутко, як письменниці, і як мистецтвознавиці, допомогла заповнити ці прогалини картинами гаремного життя. І зробила це так яскраво, що читаючи роман, переносишся в ту епоху, у той побут, знаєш культуру та релігією тих людей, як власні. Для цього письменниця проробила колосальну підготовчу роботу, вивчила турецьку мову, відвідала турецькі архіви і опрацювала сотні архівних справ, опрацювала сотні праць турецьких, європейських та американських істориків, завдяки цьому максимально наблизила наше світобачення до способу життя людей Османської імперії.
На сторінках книжок О.Шутко ми побачимо реальний, а не вигаданий світ турецького гарему тих часів. Побут, інтриги, культура, релігія, політичні розклади в Османській імперії, процеси, які відбувалися на цих територіях, як імперія існувала і завойовувала території інших держав, як здійснювалося управління в цій державі, чому і як відбувалися заколоти, повстання, хто і як провокував і здійснював зміни в державі, реформи. Так, безумовно, це художній роман, тож тут є любовна сюжетна лінія, пригоди, заколоти, їх придушення, інтриги та певні сюжетні ходи, щоб тримати читача в напрузі. Та й написано гарною українською мовою, живо, легко, зрозуміло. Так що на перешкоді не стають незвичні турецькі імена, назви посад чи назви територій. Та для мене головною виявилася атмосфера, історичне і культурне підґрунтя роману. Бо пані Олександра дуже прискіпливо і ретельно прописала історичні, культурні факти в сюжет роману.
Попри те, що спочатку Хатідже кохала свого чоловіка, його жорстокість, божевілля, зради, загроза від нього життю та здоров’ю малому синові, все це відвернуло молоду дружину від чоловіка-султана. А незабаром не лише її, а й багатьох впливових посадовців, його було засуджено і страчено. Султаном було проголошено малолітнього сина Мехмеда. Але Хатідже, яка мала за звичаєм, стати валіде, тобто регентшею при синові, була ще занадто молода на думку посадовців та гарему, а свекруха Хатідже, мати Сулеймана, бабця Мехмеда, Махпейкер Кьосем ще мала забагато впливу, тож 21-річна Хатідже залишилася в тіні свекрухи. Але недовго.
Також цікавою виявилася історія брата Хатідже, Юсуфа-аги, якого султана зустріла випадково на базарі Константинополя. Так від нього вона дізналася про долю інших членів своєї родини на Поділлі. З часом він став вірним її вивідником серед турецьких можновладців. Окремими розділами в книжці розповідається про долю і інших жінок Ібрагіма, про дітей цих жінок, одна з них, дочка Ібрагіма, Фатіма, після смерті її матері, стане вихованицею та падчерицею султани Хатідже.
Цікаво було дізнатися і про долю багатьох інших знатних жінок гарему, про звичай віддавати заміж малих султан, для вирішення державних справ, деякі з них до п’ятирічного віку вже встигали вийти заміж 3 рази і стільки ж разів овдовіти, в деяких султан було до 7 і більше шлюбів за їх життя (як от у сестри султана Ібрагіма, султани Айше) За вимогою свекрухи, Хатідже та Ібрагім так само згідно звичаю, віддали заміж свою малолітню дочку, султану Атіке, вперше в 5 років за пашу Сери Кенана, який у минулому був українським козаком.
В романі використані реальні діалоги, взяті з історичних праць, подані чорно-білі ілюстрації, світлини, портрети історичних персон, все це з підписами і поясненнями, є посторінкові посилання з поясненнями до подій чи звичаїв, подані вірші Хюррем, Мухіббі, згадуються реальні листи Роксолани, дуже багато пояснень історичного та культурологічного характеру. В кінці роману додано 20 сторінок короткого викладу історичних подій з культурними вставками про епоху, суспільні звичаї, релігію, політику, посилання на історичні джерела, перелік історичних постатей сім’ї султана, посадовців, обслуги, прислуги гарему, пояснення тих чи інших звичаїв тощо. Це значно полегшило читання і було цікавим саме по собі.
Анонім
🖇️ Дивись, як би твоя сила не стала твоєю слабкістю.
📌 Я не дивилась жодної серії «Роксолани» та подібні постановки, вважаючи їх нудними. Однак після цієї книги моя думка кардинально змінилася - тепер мені треба продовження.
Це насамперед історичний роман, який занурює у буремні події Кримського ханства та Османської імперії. Авторка майстерно поєднує реальні факти (перелік яких наведено в кінці книги) з художнім домислом, створюючи динамічний та емоційний сюжет.
📌 Книга мене вразила своєю деталізованою реконструкцією епохи. Авторка ретельно відтворює побут, традиції та політичні інтриги, що вирували при дворі кримських ханів і в османських палацах. Я дізналася, кого називали шехзаде, ефенді і валіде.
Зважаючи на мою любов до політики в книгах, цей роман перевершив очікування. Напруга відчувається на кожній сторінці - кожен персонаж веде свою криваву гру, будуючи хитромудрі плани задля здобуття влади. Зізнаюся, деякі моменти змусили мене здригнутися від жорстокості подій…
📌 Персонажі змальовані реалістично, з власними переживаннями, пристрастями та трагедіями. Я повністю занурилася в їхні долі, відчуваючи кожен крок їхнього шляху.
❣️Це історія честі, боротьби й незламності, яка залишає сильне емоційне враження та змушує замислитися над питаннями влади, свободи й вибору.
#марафонкнигомам
Анонім
