Летючі змії

Я довго думала, чи варто мені починати читати книгу "Летючі змії" Ромена Ґарі. Все тому, що останнім часом я прочитала багато книг, події яких розгорталися в часи Другої світової війни. І коли сьогодні в твоїй країні війна, часом хочеться поринути в інший світ. Але як тільки позаду були перших 50 сторінок, я зрозуміла – "Летючі змії" має прочитати кожен!

Головним героєм книги є Людовік Флері – трішки романтичний, дуже розумний й кмітливий хлопець, який закохується у польську аристократку – Лілю Броницьку. Він проводить з нею свій вільний час, оберігає її та конкурує з іншими хлопцями, які теж хочуть завоювати її серце. Але це 1939 рік, і от-от розпочнеться Друга світова війна, в якій Людовік майже втратить не лише кохану, але й рідних та друзів.

В книзі піднімаються питання деражавного колабораціонізму та героїзму Руху опору. Важливо зазначити, що в кожному рядку відчувається любов, надія на краще майбутнє та віра у кохання.

"Летючі змії" – це всього 228 сторінок, але кожна з них подарує вам неймовірне задоволення від читання💭

• Адже цілком очевидно, що чоловік, який усе своє життя присвятив летючим зміям, не позбавлений дрібки безумства. Тут лише постає питання інтерпретації. Є ті, хто називає це дрібкою безумства, натомість інші говорять про священний вогонь. Інколи важко відрізнити перше від другого. Але, якщо ти щиро любиш когось або щось, віддай йому все, що маєш, ба навіть усе, чим ти є, і не переймайся рештою.

• — Знаєш, інколи найкращий спосіб забути кого-небудь – побачити його знову.

• Нацисти були людьми. І людським у них була саме їхня нелюдськість.

• — А потім я запитую себе, чи варто відновлювати минуле. Зрештою, для пам'яті, авжеж. Але потрібне нове. Поки що якийсь час робитимемо «Де Ґолля». А згодом треба знайти щось інше, дивитися далі, стати обличчям до майбутнього.