"Таємний сад завжди був і залишався місцем де відбуваються дива там, де життя оживає знову і знову."

"Тепер я розумію, що коли двоє людей разом долають труднощі, вони стають сильнішими та щасливішими."

"Природа має дивовижну силу лікувати наші душі. Вона здатна повернути те, що ми втрачаємо всередині себе."

"Якби вона Коліном не посварилась, то побігла б одразу до нього, щоб похвалитися подарунками."

Це дуже затишна і амосферна книга. Вона вчить цінувати природу, дружбу й силу внутрішніх змін, роблячи її чудовим вибором для читачів різного віку. А ілюстрації цієї книжки це окремий витвір мистецтва. Дивлячись на них ти ніби переносишся в майстерно написану авторкою історію.

У цьому творі відродження природи стає символом внутрішнього переживання героїв. Інколи нам потрібно брати приклад з дітей і дбайливо ставитись до навколишнього середовища. А головне привчати їх до любові з дитинства❤

Ще одна реальність. Ще одне кохання. Ще одна війна. Про все це написано у цій книзі. Реалії сьогодення тісно переплітаються з подіями, описаними у ній. Кожна сторінка немов ковток повітря, після котрого ти знову занурюєшся, разом із головою, в бездонне море людського хаосу. I тільки такі книги можуть знову повернути тебе до життя. Після прочитання ти озираєшся, розумієш, настільки тобі пощастило, що зараз, ти, можеш спокійно, ось так, без страху, відпочити і почитати книгу, поки десь далеко, у окопах, якийсь солдат виборює тобі спокій...
Я прочитала цю книгу зовсім нещодавно. Вона була у моєму списку літньої зарубіжної літератури 10 класу. Зараз можете подумати: та невже молодьож таки читає книги, переймається життям героїв і навіть розуміє їх. Так. Так ми читаємо. Так. Так, ми все розуміємо. І так. Ми купляємо книги, що потрібні нам і бережно кладемо їх на полицю. Ми цінуємо те, чого вчать нас зарубіжні автори, а вчать вони нас не мало. І так, хоч мені 16, я можу і змушу себе написати відгук на книгу, оскільки вона заслуговує, щоб про неї говорили.
Тож ось кілька цитат, які запали мені у серце:

"Летючих зміїв, як і всіх людей, треба вчити літати."

"Якщо ти щиро любиш когось або щось, віддай йому все, що маєш, ба навіть усе, чим ти є, і не переймайся рештою..."

"Коли старієш, шансів зазнати невдачі менше, бо вже немає часу, і можна спокійно жити, задовольняючись тим, у чому вже зазнав невдачі. Саме це й розуміють під душевним спокоєм."

"Тобі подобається якась ідея, вона видається тобі найкращою, а потім, коли вона матеріалізується, то вже анітрохи не схожа на себе чи навіть стає просто лайном. Або ти так любиш свою країну, що зрештою вже не можеш її терпіти, бо в ній ніколи немає ніякого добра."

"Доля інколи грає з заплющеними очима."

"Реальність ворога завжди розчаровує, якщо порівняти з уявленням, складеним про нього."

"Крадійка книжок" Маркуса Зузака — це зворушлива історія (яку оповідає Смерть) про силу слова і людяності, що розгортається під час Другої світової війни. Головна героїня, Лізель Мемінгер, знаходить у книгах розраду і втечу від жорстокої реальності. Погляд на події з точки зору Смерті надає роману особливої глибини та філософського підтексту. Автор майстерно передає страхи, біль і надії дітей, які живуть в умовах війни. Книга змушує замислитися над важливістю співчуття і сили духу в найтемніші часи. А в кінці, я вам обіцяю, ви будете плакати.
Кілька цитат (які змусять вас її прочитати):

"Ось маленький факт, одного дня ви помрете."

"Я навмисне вишукую кольори, щоб не думати про них, але то тут, то там, я помічаю тих, хто залишився, я бачу, як вони подаються під тягарем усвідомлення, відчаю і подиву. У них проколені серця. У них пробиті легені."

"Кожна історія це спроба, це неабияка спроба довести собі, що ви і ваше земне існування маєте значення."

"Я хотів пояснити, що завжди переоцінюю та недооцінюю людей і вкрай рідко просто оцінюю їх."

"Мене переслідують люди."

"Яке тихе місце" Меган Міранди залишило приємне враження. І хоча мені вдалося здогадатися, хто вбивця, книга все одно тримала в напрузі до кінця. Декілька моментів у сюжеті трохи затягнулися й здалися нудними, але фінал повністю виправдав мої очікування.

Головна героїня, Гарпер, зіштовхується з чималою кількістю проблем. Вона змушена боротися зі страхами, недовірою жителів і власним минулим. Вона намагається зрозуміти, кому можна довіряти, і знаходить у собі силу протистояти випробуванням, що випали на її долю. Мені також сподобалась Рубі, але місцями вона вела себе нелогічно і навіть змогла вибісити мене через книгу, що є великим досягненням як для персонажа і вказує на професіоналізм авторки.
Взяла собі це за традицію, тому ось кілька цитат з книги (можливо вони змусять вас її прочитати):

"Немовби вона вже й забула, як добре ми тут вміли прикидатися. Те, чого ми боялися, й те, чим ми стали."

"Хіба ми не засвоїли це раніше? У Голловз-Едж завжди хтось спостерігав."

"Ззовні все було добре. Ми всміхались, махали їм. Але про справжні товариські стосунки не йшлося."

"Немовби всі ми стали її жертвами, а тому були невинні в прихильності до неї."

Ця історія розповість вам про одного молодого хлопця, який поглянувши на свій портрет, забажав отримати вічну молодість. Так і сталось. На сторінках романів можливо все. Але що ж було далі? Цей вигаданий персонаж описує податливу людську душу, яка, можливо інколи навіть не навмисно, під впливом іншої людини може докорінно змінитись. Ні, він не нарцис, як вважають більшість читачів. Він просто юнак, якого занадто швидко лишили юності... У нашому суворому світі багато таких людей. Вони, як рослини, що без належного догляду швидко зів'януть, або ж навпаки, ті, що цвітуть гарно й постійно, поступово отруюючи свого господаря.
Для себе я виписала кілька цитат, які запали у душу, тому залишу їх тут, можливо комусь, особливо підліткам, вони допоможуть наважитись на цю книгу і більше її не відкладати:

"Є багато речей, яких ми злегкістю позбулися б, якби не боялися, що хтось інший заволодіє ними."

"Хоробрість перейшла від чоловіків до жінок. Для нас це зовсім новий досвід."

"Кожен ефектний учинок додає вам лише додатково ворога. Насправді популярною може бути лише посередність."

"Впливати на людину можна лише віддавши їй власну душу. Об'єкт впливу починає мислити чужими думками, жити чужими пристрастями. Він уже не вартий своїх чеснот."

"Та єдине, чого боїться найсмілиший із нас — це самого себе."