Колесо Часу. Око Світу. Книга 1

Памятаю, як я вперше відкрив книгу... і провалився в цю історію з головою. "Саме таким повинно бути фентезі", - подумалося тоді мені.
Історія трьох таверенів - Ранда, Перрина і Мета. Початок найграндіознішого фентезі-циклу із нині завершених (на мій особистий погляд).

Перша книга знаменитого циклу “Колесо Часу”, котрий започаткував саме Джордан, проте дописував уже Сандерсон. Що можу сказати щодо своїх вражень від цього товстунця? Суб’єктивно - це “перехідне” епічне фентезі; мається на увазі, перехідне від епохи олдскульного “толкінівського” фентезі до сучасного.
Перші книги циклу Джордан писав у кінці 80-их, й вплив Професора дуже відчутний. Якщо ви палкий прихильник старого доброго епіка, “Око світу” є прекрасним зразком саме цього жанру. Якщо ж ви починали з похмуро-кривавої та глибоко психологічної творчості Аберкромбі, ця книга може здатися трохи наївною. Проте у будь-якому випадку це дуже якісна література.
“Око світу”, як уже сказано, перша цеглина у фундаменті величезного будинку, на фасаді котрого пишається впізнавана незчисленними фанатами фентезі вивіска під назвою “Колесо Часу”. (Вітієвато завернув, еге ж?) Наразі я не так багато знаю про сам цей знаменитий цикл, адже читав лише першу книгу з 14 (а якщо рахувати приквел, то навіть з 15). Проте подіяла вона як хороший аперитив - вже не терпиться дізнатися, а що ж далі?
Коротко опишу свої враження, як позитивні, так й негативні. Перипетій самого сюжету торкатися не буду, тому що навіть найменший спойлер може зіпсувати насолоду від знайомства з книгою.
Отже, що можна відзначити з плюсів. Епічне полотно світу, з продуманою історією, мапами та системою магії, з живими та детальними зображеннями місцевостей та архітектури. Незліченна кількість персонажів - нові з’являються чи не щосторінки. Що може трохи спантеличити, але щодо цього неварто турбуватися, адже у кінці книги є Глосарій, в якому наведені короткі описи основних персонажів, місць та значущих подій, що відбувалися або згадувалися у книзі. Динамічний сюжет та простий для сприйняття текст; читати було дуже легко та максимально ненудно. Практично після кожного розділу не хотілося зупинятись, кортіло одразу почати наступний)
Є й мінуси. Наводитиму приклади без спойлерів та уточнень. Деякі вчинки головних героїв видаються не цілком логічними - здавалося, що в певні моменти вони мали б повестися якось по-іншому. Також і самі персонажі є трохи пласкими, на відміну від світобудови, над котрою автор провів просто колосальну роботу Ще у книзі є одна любовна лінія, котра з’являється раптово, практично без розвитку. Але насправді мінуси не є аж такими значними, плюси, як на мене, суттєво їх переважають.
Загальна оцінка - 9 з 10. Дуже якісне епічне фентезі від старанного учня Толкіна.

Важко писати відгук на свою улюблену книжкову серію, бо якби я не старався, все одно залишуся ангажованим, бо досі переживаю і бережу ті враження, які справили на мене ці книги, до яких я раз у раз все одно повертаюсь. Вони – це те саме комфортне місце, де не треба роздумувати над тим, що почитати, бо якість тут вищого ґатунку, персонажі видаються вже давніми друзями, та й загалом великий об’єм саги дозволяє зайняти себе на кілька тижнів або місяців. Складно взагалі переоцінити вклад в фентезі літературу, який зробив Роберт Джордан – певно для мене він стоїть на одному, першому щаблі з Д.Р.Р. Толкіном, чий «Володар перснів» став еталоном фентезі для цілих поколінь.

«Колесо часу» це 14 книг, більше 11 тисяч сторінок та десятки, ба й навіть сотні людських історій, що переплетені між собою в складному мереживі Та’маар’алейн (Павутинні долі), що оплітає собою весь світ і визначає можливості та шлях кожної людини, свободу його вибору та результати його рішень. Говорити про всю сагу можна дуже довго, тому зосереджуся саме на першій книзі основного циклу (хоча варто помітити, що першою хронологічно є роман-приквел «Нова весна», що може додати більше розуміння в підвалинах подій, що призвели до власне того, що відбувається в основному циклі з 13 романів).

«Око світу» - це роман-знайомство, якби це дивно не звучало щодо книги такого об’єму. Проте це саме так, бо тут Роберт Джордан знайомить нас із основними персонажами: Рандом ал-Тором, Метрімом Коутоном, Періном Айбарою, Морейн, Егвейн, Найнів, Ланом та багатьма іншими. Це історія про подорож, пророцтво, сумніви у власній важливості та своїх можливостях, перевірки дружби та перших серйозних випробуваннях, що випадають на долю ще досить юних головних героїв. Так, долю світу врешті решт, згідно з пророцтвом про Відродженого Дракона буде вирішувати юнак близько двадцяти років у компанії двох таких самих шибайголов (якщо можна так назвати більш серйозного та виваженого Періна). На сторінках ми знайдемо багато алюзій до «Володаря перснів», і сам Джордан говорив про те, що вводить їх навмисно, аби помістити читача на знайому територію, аби відчувався комфорт під час дороги в новий яскравий світ – так, наприклад «Плавання на Захід», книга що її читає огір Лойал є прямим вказівником на Нуменор і легенду про аданів, яким був закритий шлях до Безсмертних земель валар на Заході, а також таверна з назвою «Дев’ять кілець», що пов’язує її з назгулами та Перстнями влади, що їх було даровано людям Сауроном.

Сама книга, так само і вся серія – це класична розповідь про боротьбу добра зі злом. Є очевидний антагоніст, Темний, божественна сутність аналогічна Дияволу в християнстві, що бажає скинути Творця, зламати Колесо часу, розірвати Павутиння та переробити світ на власний розсуд. В нього є ціла мережа послідовників-людей, армія жахливих істот, створених протиприроднім способом зі змішання людських та тваринних рис, та ціла плеяда інших творінь, про яких неприємно навіть згадувати, яких всіх очолюють тринадцять перших зрадників, що перейшли на сторону Темного три тисячі років тому, коли в битві Світла і Темряви переміг (умовно) Льюс Терін Теламон, Дракон, чий відроджений аватар і має повести людство в наступній війні зі злом. Творець, як очевидна аналогія на Бога з аврамічних релігій, не втручається у війну з Шаї’таном (інше ім’я темного) прямо, проте його сила проходить крізь та’веренів, які мають здатність закручувати навколо себе Павутиння Долі, і як пряме своє матеріальне втілення (за думкою деяких філософів) – Дракона, людину обійняту чистим світлом. Айз-седай, орден жінок що можуть контролювати магію, не погоджуються із таким визначенням – що і не дивно, бо вони загалом вважають всіх чоловіків-чаклунів небезпечними потворами, які в кращому разі мають бути відрізані від Джерела сили (а за думкою деяких і страчені)… не можна сказати, що ця позиція необґрунтована насправді бо розумне зерно в цьому є. Але чому все так, ви маєте дізнатися самі, читаючи книги і розкриваючи величезну кількість таємниць та загадок, що приховані на їх сторінках.

Зі свого боку, я можу тільки порадити вам прочитати цей величний цикл, бо те задоволення що ви отримаєте, не можна порівняти ні з чим. Навіть враховуючи складнощі із утриманням в голові всього масиву інформації про Всесвіт (більше двох тисяч персонажів, десятки міст і селищ, битви, поєднання кількох часових ліній та ще й оповідь від декількох головних героїв), якщо докласти необхідних для цього зусиль, ви відкриєте для себе неймовірний світ, де пригоди не зупиняються ні на мить, а герої стануть для вас близькими і зрозумілими, викликаючи справжні емоції, змушуючи сміятися та плакати разом з ними, приймати важкі рішення та і з нетерпінням чекати, доки видавництво «Богдан» видасть наступну книгу із серії, яких наразі вже є цілих сім! Та ще й на додаток, останні книги дописані із записок самого Роберта Джордана іншим, не менш відомим на сьогодні письменником – Брендоном Сандерсоном. Сам Джордан на жаль не встиг до своєї смерті дописати та видати всю сагу, проте його робота була завершена, і варто визнати, Сандерсон зробив це із своєю неперевершеною майстерністю.